Справа № 201/3239/21
Провадження № 1-кс/201/1038/2021
01 квітня 2021 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1
з секретарем - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, подане під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12021041650000137 від 30.03.2021 року, клопотання слідчого Відділення поліції № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, не заміжньої, не працюючої, раніше не судимої, з середньою освітою, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
На розгляд в Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого, за погодженням із прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України у кримінальному провадженні № 12021041650000137 від 30.03.2021 року. В обґрунтування вищевказаного клопотання зазначено, що ОСОБА_5 у невстановлені під час досудового розслідування час та місці, у невстановлений спосіб придбала невстановлену кількість особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс». Реалізовуючи свій злочинний намір направлений на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс» з метою збуту, ОСОБА_5 в невстановлений слідством час розпочала зберігати ці речовини за місцем свого фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Після чого, ОСОБА_5 , з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, здійснила розфасування придбаного особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс» та помістила вказану речовину до двох сліп-пакетів і двох ємностей з метою подальшого збуту особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс» на території Дніпропетровської області. 30.03.2021 в період часу з 15 год. 35 хв. до 18 год. 05 хв. співробітниками поліції, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого у приміщенні кімнати, в якій проживає остання, було виявлено та вилучено: два сліп-пакети та дві ємності зі вмістом особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг яких заборонено «канабіс» масою 47,759 г.
На думку сторони обвинувачення, про наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні, свідчить ряд обставин, що повинні враховуватись при обранні запобіжного заходу стосовно останньої, зокрема тяжкість вчиненого нею злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років з конфіскацією майна, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання її винуватою, а також вік та стан здоров'я підозрюваної, які не перешкоджають її триманню під вартою. Крім того в клопотанні зазначено, що підозрювана, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності та спотворення об'єктивних обставин вчинення злочину.
При цьому орган досудового розслідування вважав, що запобігання вказаним ризикам шляхом застосування до підозрюваної більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливе, оскільки застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити останньою дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі вищезазначеного, в клопотанні ставиться питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що підозрювана вчинила тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, а також наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які свідчать про недоцільність обрання останній менш тяжкого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання та наполягав на застосуванні до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки остання підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та є достатні підстав вважати, що існують ризики, що підозрювана може здійснити дії, передбачені п.п. 1,3, ч. І ст. 177 КПК України.
Захисник під час розгляду клопотання просив відмовити в задоволенні останнього та наполягав на обранні щодо своєї підзахисної запобіжного заходу не пов'язаного з її попереднім ув'язнення, зокрема у вигляді домашнього арешту, вважаючи цей вид запобіжного заходу таким, що забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, які будуть на неї покладені. При цьому захисник звернув увагу на ті обставини, що підозра у вчиненні незаконного придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу ОСОБА_5 не доводиться сукупністю наявних доказів у кримінальному провадженні, так як органом досудового розслідування достовірно не встановлено, що вказані дії були вчиненні саме з метою збуту. Також захисник просив суд враховувати юний вік його підзахисної та її позитивну характеристику особи, яка раніше не притягалась до кримінальної відповідальності, має постійне місце мешкання, де проживає разом з родиною, у складі її матері, вітчима та брата з сестрою. Підозрювана у судовому засіданні підтримала свого захисника і також просила відмовити у задоволенні цього клопотання.
Вислухавши думки сторін судового процесу, а також дослідивши зазначене клопотання і долучені до нього матеріали кримінального провадження, суд доходить до таких правових висновків з наступних підстав.
Метою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Разом з тим підставою для застосування запобіжного заходу слід вважати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого їй злочину, слідчий суддя враховує наступні обставини.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Зокрема ЄСПЛ у своєму рішенні від 28.10.2004 року по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» наголошував, що для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення. У рішенні від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, при цьому при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування. У рішенні від 30.08.1998 року по справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» зроблено висновок про те, що наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Тобто факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме в незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій підозрюваної, виходячи з наявних матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що підозра органу досудового розслідування про вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України не є очевидно необґрунтованою чи явно недопустимою з огляду на сукупність зібраних на даному етапі розслідування матеріалів кримінального провадження, а саме доказів у виді: рапорту поліцейського; протоколу обшуку від 30 березня 2021 року; постанови про визнання речовими доказами від 30 березня 2021 року; протоколу допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-21/10542-НЗПРАП від 31 березня 2021 року.
Отже вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Разом з тим слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрювана ОСОБА_5 зможе здійснити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки з матеріалів клопотання встановлено, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, у вчиненні якого підозрюється остання, належить до категорії тяжких злочинів, максимальна санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком на десять років, у зв'язку із чим, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду та є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії»), а отже для запобігання спробам здійснити такі дії слід застосувати до підозрюваної запобіжний захід.
В той же час доводи сторони обвинувачення про існування ризику, передбаченого пунктом 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даного клопотання, оскільки прокурором не надано жодних фактичних даних і не наведено переконливих фактів наявності таких обставин, що відповідно є лише абстрактним припущенням сторони обвинувачення, яке не ґрунтується на репутації підозрюваної, яка до цього не притягувалась до кримінальної відповідальності та не має судимостей.
Отже наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати про наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, які є актуальними, проте не вирішальними при обранні запобіжного заходу, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_5 злочину; молодий вік підозрюваної, якій на момент звернення з даним клопотання виповнилось лише двадцять один рік, її стан здоров'я; наявність у підозрюваної постійного місця проживання, де остання мешкає разом зі своєю сім'єю, що відповідно свідчить про міцність її соціальних зв'язків з родиною; репутацію підозрюваної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягалась та не має судимостей; її майновий стан та відсутність місця роботи.
Частиною 3 ст. 176 КПК України передбачено, що слідчий суддя повинен відмовити у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Винятковість запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, полягає у тому, що воно застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Тобто слідчому, прокурору необхідно під час звернення до слідчого судді обґрунтувати потребу у застосуванні певного запобіжного заходу, при цьому правовою доктриною сформовано, що таку потребу слід вважати як виняткову тоді, коли на підставі наявних у конкретному кримінальному провадженні даних можна із певною вірогідністю стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного, відповідно, не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
При цьому ч. 4 ст. 194 кримінального процесуального кодексу передбачено, що у випадку, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, але не доведе недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи, що прокурором, на момент розгляду клопотання, доведено обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зокрема, ризик переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, однак не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, з огляду на дані про особу підозрюваної, вважає, що вагомих підстав для застосування щодо неї виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не встановлено. Зокрема у своєму клопотанні стороною обвинувачення недостатньо обґрунтованого чому більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти тим ризикам, на які вона посилається. У зв'язку з цим, на переконання слідчого судді, є підстави для застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, що зазначений у клопотанні.
Таким чином слідчий суддя самостійно оцінює кожний запобіжний захід і ризики, яким він зможе запобігти, у зв'язку із чим, аналізуючи в сукупності матеріали клопотання, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження і особи підозрюваної, слідчий суддя дійшов висновку, що з огляду на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого кримінальним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, то для запобігання ризикам, які обґрунтовані та встановлені в судовому засіданні, достатнім запобіжним заходом є цілодобовий домашній арешт, з покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможуть виступити достатніми стримуючими факторами для існуючих ризиків. Зазначений висновок слідчого судді узгоджується із позицією ЄСПЛ у рішенні від 16.12.2010 по справі «Боротюк проти України» (п. 62), у якому зазначено, що існування презумпції на користь звільнення з-під варти полягає у тому, що у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, а отже національні органи в таких випадках завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
Підсумовуючи вищевикладене, слідчий суддя доходить висновку, що у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_5 необхідно відмовити, при цьому обравши щодо неї більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що передбачений ст. 181 КПК України та полягає в забороні останній цілодобово залишати житло строком на два місяці, з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки, на думку слідчого судді, застосування такого, менш суворого запобіжного заходу, зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 184-187, 193-194, 196, 202, 205, 372, 376 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання слідчого Відділення поліції № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати стосовно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, до 28 травня 2021 року, заборонивши їй цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 , строком до 28 травня 2021 року, обов'язки, а саме:
- прибувати за кожною вимогою у визначені дату, час і місце до суду, слідчого або прокурора;
- не відлучатися із населеного пункту (м. Дніпро), в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками, за виключенням випадків спільної участі останніх у проведенні слідчих чи процесуальних дій, а також окрім близьких родичів та членів її сім'ї;
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали про тримання підозрюваної ОСОБА_5 під домашнім арештом є 28 травня 2021 року.
Звільнити підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.
Повний текст ухвали буде проголошено учасникам судового провадження о 16 годині 00 хвилин 02 квітня 2021 року.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1