Справа № 175/3230/20
Провадження № 1-кп/175/199/20
Вирок
Іменем України
02 квітня 2021 року
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретареві ОСОБА_2 ,
за участю сторін: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
а також потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12020040440000759 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Олександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
встановив:
06 червня 2020 року приблизно о 05.45 годині ОСОБА_6 разом зі своєю дівчиною ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знадився біля будинку культури по АДРЕСА_2 , де спільно розпивали спиртні напої.
В цей час між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 виник словесний конфлікт, внаслідок якого у обвинуваченого раптово виник умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень.
З цією метою ОСОБА_6 підійшов до потерпілого та штовхнув обома руками в область грудної клітини, після чого, стоячи обличчям до ОСОБА_11 , кулаком правої руки умисно наніс йому не менше одного удару по обличчю.
Унаслідок цих умисних дій обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_10 було заподіяне тілесне ушкодження у вигляді відкритого двохстороннього перелому нижньої щелепи ліворуч: ментального та суглобового відростку, яке за своїм характером відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).
У судовому засіданні ОСОБА_6 свою провину визнав повністю і пояснив, що в ніч з 05 на 06 червня 2020 року він із своєю дівчиною ОСОБА_9 і компанією хлопців відпочивав біля будинку культури у с. Олександрівка, де усі присутні вживали алкогольні напої. Особисто він ще звечора випив пляшку пива, а протягом ночі випив 300-400 г горілки. Стан його сп'яніння був між легким і середнім. Протягом ночі ОСОБА_12 майже весь час сварився з ОСОБА_13 , на що він неодноразово робив зауваження і просив потерпілого припинити конфліктувати. Під ранок приблизно о 06.00 годині його дівчина під час чергової суперечки з ОСОБА_14 після попередження вдарила останнього по обличчю. Після цього, почувши крики останніх, він підбіг до потерпілого, якого після декількох слів штовхнув у груди, внаслідок чого той впав. Підвівшись, потерпілий ще промовив декілька слів на адресу ОСОБА_13 , на що він кулаком правої руки наніс ОСОБА_10 один удар в область обличчя, від якого той знову впав. Після нанесення удару він не бачив видимих тілесних ушкоджень у потерпілого, який одразу пішов від будинку культури. ОСОБА_15 говорив йому, що одразу після удару ОСОБА_16 поскаржився на біль. Приблизно через 2-3 години йому зателефонував ОСОБА_14 і повідомив, що їде до лікарні, оскільки в нього зламана щелепа. Цивільний позов потерпілого визнає частково, а саме матеріальну шкоду в частині документально підтверджених витрат і непідтверджені витрати на операцію у сумі 1800 грн., а моральну шкоду - в розмірі 5000 грн. У скоєному щиросердно кається та обіцяє у подальшому не вчиняти протизаконних дій.
Провина обвинуваченого у вчиненні зазначеного судом діяння підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який у суді пояснив, що 06.06.2020 року приблизно о 05.45 годині біля будинку культури у с. Олександрівка у нього виник словесний конфлікт із ОСОБА_9 , під час якого остання вдарила його та почала кричати. Після цього підійшов ОСОБА_6 і штовхнув його у груди, внаслідок чого він упав. Підвівшись, він попросив заспокоїтися, на що обвинувачений кулаком правої руки наніс йому один удар в область обличчя, від чого він знову впав. Зрозумівши, що у нього зламана щелепа, він одразу пішов додому, звідки його відвезли до лікарні. Умисними діями ОСОБА_17 йому завдані матеріальна та моральна шкода у розмірі 31009 грн. і 40000 грн. відповідно, які просить з нього стягнути, та призначити покарання, запропоноване прокурором.
Крім того, провина ОСОБА_4 у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується доказами, дослідженими судом за згодою сторін у порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, оскільки фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення не оспорюються сторонами.
Переконавшись у правильному розумінні обвинуваченим змісту обставин інкримінованого йому діяння та добровільності його позиції, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 09 вересня 2020 року, було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , і його умисні дії кваліфікує за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статі 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілого.
При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини справи та особу ОСОБА_4 , - двічі притягався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, але в силу ст.89 КК України вважається не судимим, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щиросердне каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, з урахуванням обставин справи і даних про особу ОСОБА_4 , його ставлення до наслідків вчиненого кримінального правопорушення, віднесеного ст.12 КК України до категорії нетяжких злочинів, а також позиції прокурора та потерпілого щодо виду покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
У підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 заявив цивільний позов, який до початку судового розгляду уточнив і просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 завданої кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди у розмірах 31009 грн. і 40000 грн. відповідно (а.с.п.22-28,70-87).
Дослідивши надані потерпілим докази на обґрунтування позову у частині відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає його підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1177 ЦК України майнова шкода, завдана кримінальним правопорушенням, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Потерпілий у позові вказує, що йому завдано матеріальну шкоду, яка складається з витрат на лікування, придбання медикаментів, медпрепаратів, медичного інвентарю та медобстеження.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно копії довідки № 9221 та висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 1860, ОСОБА_12 унаслідок спричиненого тілесного ушкодження перебував на стаціонарному лікуванні з 06 по 15 червня 2020 року. 06.06.2020 року проведено оперативне лікування - бімаксилярне шинування, застосовувалися медикаменти - «Лінкоміцин» і «Кетолонг». 16.06.2020 року виписаний з покращенням на амбулаторне лікування до хірурга-стоматолога за місцем проживання. Рекомендовано гігієну порожнини рота.
Разом із цим, ОСОБА_8 не надано суду належних та достатніх доказів причино-наслідкового зв'язку між подією, яка сталась 06 червня 2020 року та ліками і медпрепаратами, які потерпілий купував 06, 09 і 12 червня 2020 року, що ставить під обґрунтований сумнів лікування потерпілого саме від тілесного ушкодження, спричиненого обвинуваченим ОСОБА_18 , а не після будь-якої іншої події чи хвороби, яка могла статись з ОСОБА_8 вже після 06 червня 2020 року.
Із роз'яснень, наданих у п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) убачаться, що при вирішенні вимог про відшкодування витрат на лікування, посилене харчування та сторонній догляд судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
Згідно Наказу «Про затвердження Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень» № 360 від 19 липня 2005 року, лікарі та уповноважені медичні працівники за наявності відповідних показань у хворого, у зв'язку і випадках, передбачених чинним законодавством, зобов'язані видавати хворим рецепти на придбання медикаментів та ліків, завірені своїм підписом і особистою печаткою.
ОСОБА_8 були долучені копії квитанцій на придбання ліків, які лікарем не призначалися і потерпілим не було надано суду рецептів лікаря та доказів того, що саме ці ліки потрібні були для лікування тілесного ушкодження, яке йому було спричинене ОСОБА_18 саме 06 червня 2020 року.
Крім того, долучені копії чеків, дати яких співпадають з періодом перебування ОСОБА_11 на стаціонарному лікуванні, не доводять того, що лікарські засоби купувались саме ним або для лікування самого потерпілого.
Належних і допустимих доказів того, що діяння, вчинене ОСОБА_18 , потягло за собою необхідність придбання 03.07.2020 року вітамінів, ОСОБА_8 суду не надано, а тому підстави для віднесення відповідних витрат до майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушення, відсутні.
Гінгівіт - запалення ясен, обумовлене несприятливою дією місцевих і загальних чинників, що протікає без порушення цілісності зубоясенного з'єднання. Гострий катаральний гінгівіт характерний для періоду прорізуваня і зміни зубів. Спостерігається при гострих інфекційних і інших загальносоматичних захворюваннях.
У зв'язку з викладеним, витрати на лікування вказаного захворювання, а також гострого пришийкового глибокого карієсу, що, відповідно до долученої копії звіту, мало місце 29.12.2020 року, тобто через півроку після спричинення ОСОБА_18 тілесного ушкодження, не підлягають стягненню з обвинуваченого, оскільки відсутні докази причинно-наслідкового зв'язку між діями останнього та понесеними витратами у сумі 7020 грн.
Крім того, зі звіту від 08 лютого 2021 року убачається, що ОСОБА_10 рекомендовано ортопедичне лікування (виправлення прикусу брекет-системою після терапевтичного лікування). Однак, з висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 1860 убачається, що у потерпілого збережено прикус. У зв'язку з викладеним, суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_4 витрат у сумі 23200 грн. на встановлення брекет-системи.
Враховуючи вищевикладене та інформацію, що міститься в копіях долучених чеків, а також беручи до уваги позицію обвинуваченого щодо визнання документально непідтверджених витрат на операцію у сумі 1800 грн., суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_11 у частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню і з ОСОБА_4 на користь потерпілого слід стягнути 2345,28 грн. (витрати по чеку за 06.06.2020 року за придбання препаратів «Лінкоміцин» і «Кетолонг» у ампулах і шприців у сумі 145,38 грн., витрати по чеку на проведення судово-медичного обстеження № 1860 у сумі 399,90 грн. і витрати на проведення операції у сумі 1800 грн.).
Позовні вимоги ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 40000 грн. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.
Як роз'яснив Верховний суд у своїй Постанові від 20 лютого 2018 року по справі № 303/4076/15-к, згідно з чинним законодавством моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Окрім того, Верховний суд у своїй Постанові від 25 серпня 2020 року по справі № 372/3192/18 підкреслив, що сталою судовою практикою визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, характеру, глибини та тривалості душевних, емоційних, фізичних і моральних страждань, які переніс потерпілий зв'язку з отриманим тілесним ушкодженням від незаконних умисних дій ОСОБА_4 , враховуючи принципи розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що сума у розмірі 15000 грн., на переконання суду, є співрозмірною та компенсує завдану моральну шкоду.
Під час досудового розслідування та у ході судового провадження обвинуваченому запобіжний захід не обирався.
Витрати на залучення експертів для проведення експертиз стороною обвинувачення не заявлялися.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.122 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді обмеження волі строком 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання за умови, що протягом одного року іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі пунктів 1, 2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 (ІПН невідомий) на користь потерпілого ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 ) 2345 (дві тисячі триста сорок п'ять) гривень 28 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 15000 грн. (п'ятнадцять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням.
У задоволенні позову ОСОБА_5 в іншій частині - відмовити.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.
На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1