Справа № 200/3352/19
Провадження №2/932/814/21
05 березня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Громовику Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» про захист прав споживачів, стягнення коштів за товар неналежної якості та відшкодування моральної шкоди, -
04.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ «Омега» про захист прав споживачів, стягнення коштів за товар неналежної якості та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21.12.2018 року він придбав в супермаркеті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 м'ясо свинини та яловичини на суму 206,25 грн., сплативши за товар грошові кошти банківською карткою о 16 год. 34 хв., що підтверджується банківською квитанцією, сформованою 02.01.2019 року за № 148878186. М'ясо свинини, вагою 0.584 кг. на суму 75,92 грн. було оформлено ідентифікаційним штрих-кодом товару магазину за № 2100107005842 о 16 год. 31 хв., що підтверджується наклейкою на упаковці товару. Вдома позивач при приготуванні вечері, розрізавши м'ясо свинини, з'ясував, що всередині нього був гнійник, що підтверджується фотографією товару. Через ці обставини, його родина залишилася без вечері. На наступний день, за допомогою адвоката, товар було передано до лабораторії для встановлення його якості, у зв'язку з чим, було укладено договір з проведення аналізу та бак посіву. Вживання м'яса такої якості може викликати безліч захворювань, таких як, наприклад, кампилобактериоз, що загрожує ураженням шлунково-кишкового тракту і можливістю генералізації патологічного процесу; ентероколіт, що у свою чергу може потягнути за собою ураження серцево-судинної системи (тромбофлебіти, міокардит, ендокардити), нирок і сечовивідних шляхів, ускладнення можуть торкнутися нервової системи, і тоді виявляються такі захворювання, як парези, паралічі, поліневрити, можлива і неонатальна патологія: септичні аборти і передчасні пологи, що супроводжуються розвитком септіцімії, менінгітів і ентеритів у новонароджених; бруцеллез, що може потягти за собою психічні розлади, а також залишкові явища після гострої форми захворювання можуть привести навіть до інвалідності, та багато інших захворювань, наслідки яких можуть бути не передбачувані. Отже, 21.12.2018 року у супермаркеті «Varus» йому було продано неякісний товар, вживання якого могло привести до вище перелічених та інших захворювань, розладів, які могли значно вплинути на його та його близьких життя та здоров'я, привести до непередбачуваних наслідків. Цими діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в загрозі завдання шкоди здоров'ю та життю споживача та його сім'ї, а також в тому, що сім'я споживача залишилась у цей день голодною та без грошей для придбання інших харчових продуктів, оскільки усі кошти були витрачені на неякісну продукцію. Про цей факт було повідомлено на гарячу лінію магазину, але його вимоги задоволені не були. 11.01.2018 року відповідачу була направлена претензія, яка була ним залишена без задоволення та без відповіді. Через порушення своїх прав, задля їх захисту та для відновлення справедливості, йому довелось звернутись за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_2 для надання консультації та написання цієї претензії, зазначені послуги склали 5000 грн., які підлягають стягненню з відповідача. Чинним законодавством встановлено відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, зокрема, суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А за реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, які сплачуються до державного бюджету.
Також, з метою захисту своїх інтересів він уклав договір з адвокатом Гусаковою О.Б. для отримання правової допомоги, у зв'язку з чим поніс витрати у розмірі 20 000 грн. Зазначив, що усього в ході розгляду справи очікує понести судові витрати на правову допомогу у розмірі до 30 000 грн.
Посилаючи на ст.ст. 4, 6, 15, 16, 21 Закону України «Про захист прав позивачів», ст. 711 ЦК України, звернувся до суду з цим позовом та прохав повернути грошові кошти за товар неналежної якості у розмірі 75 грн. 25 коп., стягнути на відшкодування моральної шкоди за надання товару неналежної якості грошові кошти у сумі 5000 грн. та стягнути з відповідача на його користь судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 30 000 грн.
Ухвалою суду від 02.04.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
18.06.2019 року до суду надійшов відзив на позову заяву, у якому ТОВ «Омега» позовних вимог не визнає та прохає залишити їх без задоволення. Заперечення відповідача грунтуються на тому, що виявивши факт придбання товару неналежної якості позивач мав самостійно звернутись до магазину, того ж дня, для заміни продукції, однак таких дій не вчинив та зі зверненнями у письмовому порядку до магазину не звертався. У період часу з 21.12.2018 року по 22.12.2018 року у позивача були відсутні претензії щодо якості товару. Реалізована позивачу продукції пройшла експертизу, що підтверджується висновком Дніпропетровської державної регіональної лабораторії Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів від 19.12.2018 року. У зв'язку з цим, надана позивачем фотографія не є належним доказом реалізації продукції неналежної якості. Наданий позивачем висновок експертизи від 02.01.2019 року не є належним доказом реалізації товару неналежної якості, оскільки зразок м'яса доставлено до лабораторії 27.12.2018 року, по спливу 5 днів з дня його придбання. Позивач міг зберігати придбане м'ясо у будь-яких умовах, після чого представити його на дослідження експерту. Оскільки підстави для повернення коштів за товар неналежної якості відсутні, відсутні і підстави для відшкодування моральної шкоди. Крім цього, у спірних правовідносинах моральна шкода відшкодовується тільки тоді, коли майна споживача чи його здоров'ю, життю, завдана шкода, чого у даному випадку немає. Завдання моральної шкоди наданими доказами не доводиться. Витрати на правову допомогу стягненню не підлягають, оскільки факт їх сплати позивачем нічим не доводиться, а також тому, що вони є не співмірними пред'явленим вимогам.
12.07.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач вважає викладенні у відзиві обставини фактичним визнанням відповідачем продажу йому неякісного м'яса. Відповідач ухилився від надання другого екземпляру чеку про продаж продукції. Крім цього, наданий відповідачем висновок про якість м'яса не спростовує його вимог, оскільки ним знайдено у товщі м'яса новоутворення у вигляді капсули з гнійним вмістом. Вважає, що факт заподіяння моральної шкоди внаслідок виявлення в їжі гною не потребує доведенню, оскільки у кожної людини викликає огиду, приступи блювання, втрату апетиту. Адвокатом на правничу допомогу позивачу витрачено 12 год. 50 хв., а вартість однієї години роботи адвоката становить 1600 грн., тому загальна вартість витрат на правничу допомогу становить 20 000 грн.
22.08.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій відповідач стверджує, що до спірних правовідносин загальні положення цивільного законодавства про відшкодування моральної шкоди не застосовні, а застосовуються норми Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції». Оскільки позивачем не доведено дефекту продукції, наявності шкоди та причино-наслідкового зв'язку між дефектом продукції та шкодою, підстави для стягнення моральної шкоди відсутні. Витрати позивача на правову допомогу є значно більшими за його позовні вимоги, не відповідають дійсній складності справи, а тому вимога про їх стягнення є безпідставною.
Ухвалою суду від 22.01.2021 року справу прийнято до провадження цим складом суду та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Копію ухвали суду від 22.01.2021 року отримано представником позивача 23.01.2021 року, а представником відповідача - 04.02.2021 року.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про залишення позовних вимог без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.12.2018 року о 16 год. 34 хв. позивач придбав у супермаркеті «Варус-1», що на вул. Панікахи, 15 у м. Дніпрі, м'ясо, вагою 0,584 кг., вартістю 75 грн. 92 коп. Факт придбання позивачем м'яса відповідачем, згідно з наданими заявами по суті справи, не заперечується.
Відповідно до висновку Дніпропетровської державної регіональної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів № 005072 в/18 від 02.01.2019 року, предметом експертного дослідження стало надане замовником ОСОБА_2 м'ясо свинини, яке відібране та доставлене до експертної установи 27.12.2018 року. Наданий на дослідження зразок не відповідає вимогам ДСТУ 7992:2015 за мікробіологічними показниками, оскільки кількість мезофільних аеробних факультативно-анаеробних мікроорганізмів при нормі 5*106 становить 5,7*106, а також тому, що виявлено новоутворення, у якому міститься капсула з гнійним вмістом.
Одночасно з цим, відповідачем також надано висновок Дніпропетровської державної регіональної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів № 004954 в/18 від 19.12.2018 року, згідно із яким м'ясо яловичини та м'ясо свинини охолоджене, які були предметом дослідження, відповідають за мікробіологічними показниками п.1.1.1 ОМП, дозволяється їх використання за призначенням, при дотриманні умов зберігання.
Згідно з вимогами ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Частиною 2 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що терміни "харчовий продукт", "непридатний харчовий продукт" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів".
Згідно із Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», він регулює відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї.
Відповідно до пункту 92 частини 1 статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», про безпечність та якість харчових продуктів» харчовий продукт - речовина або продукт (неперероблений, частково перероблений або перероблений), призначені для споживання людиною. До харчових продуктів належать напої (в тому числі вода питна), жувальна гумка та будь-яка інша речовина, що спеціально включена до харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки.
Пунктом 95 цієї статті визначено, що харчовий продукт тваринного походження - це молоко, м'ясо, риба, молюски і ракоподібні, у тому числі свіжі, охолоджені або заморожені, яйця, мед, їх похідні та інші продукти, виготовлені з частин тварин, окремих їх органів та/або тканин, призначені для споживання людиною.
Оскільки м'ясо свинини є харчовим продуктом, то Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на відносини між сторонами.
Частиною 2 статті 20 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» визначено, що оператори ринку зобов'язані: забезпечувати дотримання вимог цього Закону щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів на всіх стадіях їх виробництва та обігу; вилучати та/або відкликати у встановлених законом випадках харчові продукти, які перебувають в обігу, якщо встановлено, що ці продукти можуть спричинити шкідливий вплив на здоров'я людини; компенсовувати відповідно до закону шкоду, заподіяну споживачам внаслідок споживання харчового продукту, якщо судом буде доведено причинно-наслідковий зв'язок між цією шкодою і діяльністю та/або бездіяльності оператора ринку, крім випадків установлених законом.
Частиною 1 статті 32 зазначеного Закону передбачено, що харчові продукти, які знаходяться в обігу на території України, повинні відповідати вимогам законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. У випадку надходження доказів щодо шкідливості харчового продукту, незважаючи на його відповідність законодавству про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, виробництво та обіг такого харчового продукту має бути зупинено та заборонено.
Відповідно до вимог ст. 66 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», відшкодування операторами ринку заподіяної шкоди (завданих збитків) здійснюється в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції", іншими законодавчими актами.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», передбачено, що продукція є такою, що має дефект, у разі коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати виходячи з усіх обставин, зокрема пов'язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, у тому числі: 1)представлення продукції споживачеві або користувачеві, включаючи її вигляд, склад, упаковку, маркування та іншу інформацію про продукцію, її споживання, використання та знищення (утилізацію, переробку); використання продукції, яке обґрунтовано можна передбачити; 3)час коли продукцію введено в обіг.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», потерпілий повинен довести: наявність шкоди; наявність дефекту в продукції; наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом в продукції та шкодою.
Частиною 1 статті 7 зазначеного Закону передбачено, що за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, відповідає її виробник.
За змістом п. 4 ч. 1 ст 9 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», виробник не несе відповідальності та звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що дефект в продукції виник внаслідок додержання виробником вимог законодавства чи виконання обов'язкових для нього приписів органів державної влади.
Згідно ч. 2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із того, що відповідачем доведено те, що реалізовані ним продукти харчування - охолоджене м'ясо, відповідали вимогам державних стандартів щодо якості та безпечності.
В свою чергу, позивач не представив суду доказів на підтвердження факту, що придбане ним м'ясо було неналежної якості до моменту його передання позивачу, як покупцю.
Суд не приймає як доказ придбання позивачем м'яса неналежної якості, яке як зазначає позивач містило усередині гнійник, оскільки з доданої до позовної заяви чорно-білої фотокартки, взагалі неможливо встановити, що саме на ній зображено. Крім цього, ця роздруківка не містить дати вчинення фотознімку, зроблена таким чином, що неможливо встановити і місце, де робився знімок.
Суд враховує, що з моменту придбання позивачем м'яса та до моменту відібрання з нього зразка для проведення експертизи за замовленням адвоката ОСОБА_2 , сплило шість днів, що може бути об'єктивною причиною його псування при недотриманні умов зберігання. Крім цього, суд зауважує, що не існують будь-які відомі суду докази, які підтверджують факт виявлення недоліків продукту харчування у день його придбання, оскільки досудова претензія надіслана позивачем лише 11.01.2019 року.
Відтак, суд доходить висновку про те, що подія у вигляді продажу відповідачем позивачу неякісних продуктів харчування, що не відповідають державним вимогам якості та безпечності, є не доведеною, у зв'язку з чим, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вартості товару, а також суми грошових коштів на відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір віднести за рахунок держави. Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» про захист прав споживачів, стягнення коштів за товар неналежної якості та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя В.В. Куцевол