29 березня 2021 року
м. Київ
справа № 554/5798/19
провадження № 61-557ск21
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про захист права на особисте життя та його таємницю,
11 січня 2021 року ОСОБА_1 подала через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження оскаржуваних судових рішень та уточнити вимоги касаційної скарги відповідно до вимог статті 409 ЦПК України.
На виконання вимог вищевказаної ухвали ОСОБА_1 16 лютого 2021 року надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та заяву про уточнення вимог касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень визнано судом неповажними, а доводи наведені заявником необґрунтованими. Заявнику продовжено строк для усунення недоліків, запропоновано з метою вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження навести обгрунтовані причини пропуску та надати докази поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції.
У березні 2021 року від ОСОБА_1 надійшло на виконання вимог Верховного Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Порядок і строки подання касаційної скарги визначено положеннями частин першої - другої статті 390 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Отже, ОСОБА_1 , здійснюючи свої процесуальні права, мала право на звернення із касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції потягом тридцяти днів з дня вручення їй такого судового рішення та, відповідно, на поновлення процесуального строку на його оскарження.
Cудове рішення апеляційного суду ухвалено 21 січня 2020 року, тридцятиденний строк подання касаційної скарги сплив 20 лютого 2020 року.
Проте, із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася 11 січня 2021 року, тобто пропустила строк звернення з касаційною скаргою більше ніж на десять місяців.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відомості, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, свідчать про те, що 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 зверталася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2020 року вказана касаційна скарга повернута особі, яка її подала, в зв'язку з відсутністю в касаційній скарзі особистого підпису заявниці.
16 листопада 2020 року ОСОБА_1 , із застосування засобів поштового зв'язку, повторно подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення з пропуском строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року касаційну скаргу повернуто ОСОБА_1 , оскільки заявником не зазначені підстави касаційного оскарження, передбачені статтею 389 ЦПК України.
11 січня 2020 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв'язку, втретє подала касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, однак клопотання (заяву) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із зазначенням поважності причин пропуску цього строку не надала.
У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначає, що вона є особою з інвалідністю другої групи, людиною з обмеженими можливостями, страждає на серцево-судинні захворювання. Із січня по серпень 2020 року вона неодноразово зверталася до екстреної медичної допомоги 29 травня 2020 року потрапила до неврологічного відділення лікарні, а під час відправлення касаційної скарги 17 лютого 2020 року в неї піднявся артеріальний тиск, тому через незадовільний стан здоров'я забула підписати касаційну скаргу, що стало підставою для повернення її касаційної скарги. До заяви додала довідку з Пенсійного фонду України про перебування на обліку та отримання пенсії по інвалідності, виписку із медичної карти хворого від 01 березня 2021 року та виписки із амбулаторного журналу станції екстреної медичної допомоги №3 м. Лубни.
На переконання представника заявника, зазначені обставини свідчать про те, що процесуальний строк пропущено з поважнихпричин.
Надані ОСОБА_1 докази на підтвердження вказаних нею обставин свідчать про те, що вона зверталася за медичною допомогою 16 лютого 2020 року, 27 лютого 2020 року, 23 березня 2020 року, 29 травня 2020 року, 02 червня 2020 року.
Наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки надані письмові докази не свідчать про перебування її на стаціонарному лікуванні, а так само про існування у неї інших істотних перешкод для реалізації нею своїх процесуальних прав.
Зазначене свідчить про те, що заявник не у повному обсязі виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 28 січня 2021 року, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2020 року.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Наведені обставини для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки на їх підтвердження не надано належних письмових доказів.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Оскільки у встановлений Верховним Судом строк, станом на 29 березня 2021 року, недоліки касаційної скарги ОСОБА_1 не усунула, підстави для продовження строку усунення недоліків відсутні, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Суд роз'яснює, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 390, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, вважати неподаною та повернути заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров