02 квітня 2021року
м. Київ
справа № 714/682/20
провадження № 61-5064ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
розглянув касаційну скаргу державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» (далі - ДП «Чернівецьке лісове господарство») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до ДП «Чернівецьке лісове господарство», в якому просив:
- поновити його на посаді лісничого Тарнавського лісництва ДП «Чернівецьке лісове господарство» з 15 липня 2020 року;
- стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути з відповідача на свою користь 20 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 березня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано наказ т.в.о. директора ДП «Чернівецьке лісове господарство» № 62-к від 15 липня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лісничого Тарнавського лісництва ДП «Чернівецьке лісове господарство» на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді лісничого Тарнавського лісництва ДП «Чернівецьке лісове господарство» з 15 липня 2020 року.
Стягнено з ДП «Чернівецьке лісове господарство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 липня 2020 року по 08 грудня 2020 року в сумі 48 431, 40 грн з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнено з ДП «Чернівецьке лісове господарство» на користь ОСОБА_1 3 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходили з того, що відповідачем не дотримано порядку звільнення працівника з роботи, оскільки не встановлено відповідно до вимог чинного законодавства невідповідність позивача займаній посаді або виконуваній ним роботі за станом його здоров'я, а також прийнято рішення про звільнення в період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 . Суди прийшли до висновку, що незаконне звільнення позивача завдало йому моральних страждань, та враховуючи принцип справедливості та розумності, ступінь вини відповідача, стягнули з останнього на користь ОСОБА_1 3 тис. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДП «Чернівецьке лісове господарство» на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 березня 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ОСОБА_1 заявлено вимогу немайнового характеру до ДП «Чернівецьке лісове господарство» про поновлення на роботі.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
При цьому Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
ОСОБА_1 заявлено вимоги майнового характеру до ДП «Чернівецьке лісове господарство» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.
Ціна позову в загальному розмірі становить 68 431, 40 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн ? 100 = 227 000 грн), а тому справа № 714/682/20 є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.
Касаційна скарга не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалені в малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП «Чернівецьке лісове господарство» на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 березня 2021 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Судді:В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко