Постанова
Іменем України
17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 761/38583/19
провадження № 61-13116св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Служба безпеки України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Служби безпеки України на постанову Київського апеляційного суду
від 16 червня 2020 року в складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України (далі - СБУ) про захист честі, гідності і ділової репутації
та спростування недостовірної інформації.
Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відбувся брифінг, під час якого заступник Голови СБУ ОСОБА_2 повідомив інформацію такого змісту: «15 та 16 вересня спільно з Національною поліцією, заблоковано наміри колишнього лідера молодих регіонівців ОСОБА_3 , який також переховується на території Російської Федерації, за вказівкою
та за фінансування відомого вам ОСОБА_4 організувати провокаційну акцію поблизу Адміністрації Президента України. Вартість провокацій оцінена російською стороною в 3 000,00 дол. США. Аванс у розмірі
30 000,00 грн був перерахований ОСОБА_5 на банківську картку організатора акції відразу після отримання згоди на її проведення. Організаторів та учасників акції затримано і допитано; задокументовано її замовний характер, вилучено відповідну документацію».
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12 год 35 хв на офіційному вебсайті СБУ (www.ssu.gov.ua) в розділі «Новини»(ІНФОРМАЦІЯ_3) було розміщено, зокрема, інформацію такого змісту: «Також 15 та 16 вересня цього року в м. Києві співробітники СБУ спільно
з Нацполіцією блокували деструктивні наміри колишнього лідера громадської організації «Молоді регіони» ОСОБА_3 , підконтрольного ОСОБА_6 та ексміністру МВС України ОСОБА_7 , який переховується на території РФ. Він за вказівкою та за фінансування російських кураторів планував організувати поблизу Адміністрації Президента України провокаційну акцію для дискредитації української влади».
Позивач зазначав, що поширена інформації, яка стосується його безпосередньо, шляхом повідомлення її в публічному виступі, а саме під час брифінгу заступника Голови СБУ ОСОБА_2 .
Відеозапис брифінгу був розміщений на вебсайті СБУ, отже, ця інформація була поширена серед широкого кола осіб (користувачів мережі Інтернет, журналістів, телеглядачів та інших осіб).
Поширивши таку інформацію, відповідач порушив його права, свободи і законні інтереси, а також основні принципи інформаційних відносин, оскільки повідомив інформацію про нього, яка не відповідає дійсності, адже позивач нікому не давав вказівок організовувати та не здійснював фінансування провокаційної акції поблизу Адміністрації Президента України, про яку було повідомлено
на брифінгу, а також на вебсайті СБУ.
У листі Головного слідчого управління Національної поліції України
від 18 жовтня 2018 року на адвокатський запит повідомлено, що слідчі органи Національної поліції до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей
за фактами надання ним вказівок організувати акцію поблизу Адміністрації Президента України та її фінансування не вносили, кримінальні провадження
не розпочинали. Також листом Генеральної прокуратури України від 08 серпня
2019 року на адвокатський запит було надано перелік кримінальних проваджень, у межах яких йому було повідомлено про підозру. У вказаному переліку
не зазначено кримінальних проваджень щодо факту надання ним вказівок організувати акцію поблизу Адміністрації Президента України та її фінансування.
Позивач вважав, що поширена щодо нього інформація містить відомості,
які не відповідають дійсності та викладені неправдиво, тому така інформація
є недостовірною.
Крім того, за результатами висновку лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 10 квітня 2019 року № 44/19 висловлювання «15 та 16 вересня спільно з Національною поліцією заблоковано наміри колишнього лідера молодих регіонівців ОСОБА_3 , який також переховується на території Російської Федерації, за вказівкою та за фінансування відомого вам ОСОБА_4 , організувати провокаційну акцію поблизу Адміністрації Президента України» і «Також 15 та 16 вересня цього року в м. Києві співробітники СБУ спільно з Нацполіцією блокували деструктивні наміри колишнього лідера громадської організації «Молоді регіони» ОСОБА_3 , підконтрольного ОСОБА_6 ...» (стаття під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »
на вебсайті СБУ за загальним змістом є ідентичними. Зміст полягає у тому,
що ОСОБА_8 , який планував організацію провокаційної акції поблизу Адміністрації Президента України, діяв «за вказівкою та за фінансування» ОСОБА_4 (тобто є підконтрольним йому). У наведених вище висловлюваннях міститься інформація негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 .
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати недостовірною
і такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, поширену
ІНФОРМАЦІЯ_1 на брифінгу заступником Голови СБУ ОСОБА_2 таку інформацію: «15 та 16 вересня спільно з Національною поліцією заблоковано наміри колишнього лідера молодих регіонівців ОСОБА_3 … за вказівкою
та за фінансування відомого вам ОСОБА_4 організувати провокаційну акцію поблизу Адміністрації Президента України.»
Визнати недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті СБУ таку інформацію: «спільно з Нацполіцією блокували деструктивні наміри колишнього лідера громадської організації «Молоді регіони» ОСОБА_3 , підконтрольного ОСОБА_6 та ексміністру МВС України ОСОБА_7 , який переховується на території РФ. Він за вказівкою та за фінансування російських кураторів планував організувати поблизу Адміністрації Президента України провокаційну акцію для дискредитації української влади». Зобов'язати Службу безпеки України спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом проведення брифінгу, на якому повідомити про прийняте судове рішення у цій справі та зачитати резолютивну частину цього рішення не пізніше місяця
з дня набрання рішенням законної сили.
Зобов'язати СБУ спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом опублікування на вебсайті СБУ (www.ssu.gov.ua) в розділі «Новини» тексту судового рішення у цій справі тим самим шрифтом, що і спростовувана інформація, не пізніше одного тижня з дня набрання рішенням законної сили.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року
у складі судді Рибака М. А. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того,
що в поширеній відповідачем інформації не міститься жодних тверджень саме
з приводу ОСОБА_9 , тоді як йдеться про ОСОБА_4 , без по батькові, і це не дає змоги чітко встановити, що вказана інформація стосується саме позивача. При цьому ОСОБА_2 під час свого виступу лише інформував про діяльність правоохоронного органу СБУ. Крім того, висновки експертизи про інформацію негативного характеру ще не свідчать
про її недостовірність або про те, що вона принижує честь, гідність та ділову репутацію. Суд першої інстанції дійшов висновку, що сама по собі відсутність зареєстрованих кримінальних проваджень також не свідчить про недостовірність поширеної інформації. У поширеній інформації не зазначалось про причетність саме ОСОБА_9 до будь-якого кримінального провадження або вчинення ним кримінального правопорушення. Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, які вказували б, що поширена інформація порушує особисті немайнові права, завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає особі повно і всебічно здійснювати своє особисте немайнове право.
Суд послався на положення статті 10 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод і відповідну їй прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо інформування суспільства лише про розслідування
і в якому не йдеться про вину особи.
Оскільки вимоги про визнання інформації недостовірною задоволенню
не підлягають, то й у задоволенні вимог про зобов'язання спростувати вказану інформацію слід відмовити.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року скасовано
й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1
на брифінгу заступником Голови СБУ ОСОБА_2 , наступного змісту:
«15 та 16 вересня спільно з Національною поліцією заблоковано наміри колишнього лідера молодих регіонівців ОСОБА_3 … за вказівкою
та за фінансування відомого вам ОСОБА_4 організувати провокаційну акцію поблизу Адміністрації Президента України».
Зобов'язано СБУ спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом проведення брифінгу, на якому повідомити про прийняте судове рішення у цій справі та зачитати резолютивну частину рішення не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позову в частині визнання недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , поширеної
ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті СБУ інформації: «Також 15 та 16 вересня цього року в Києві співробітники Служби безпеки України спільно з Нацполіцією блокували деструктивні наміри колишнього лідера громадської організації «Молоді регіони» ОСОБА_3 , підконтрольного ОСОБА_6 … Він за вказівкою
та за фінансування російських кураторів планував організувати поблизу Адміністрації Президента України провокаційну акцію для дискредитації української влади…», а також в частині зобов'язання спростувати
цю недостовірну інформацію шляхом опублікування на вебсайті СБУ відповідного судового рішення відмовлено.
Стягнено із СБУ на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 305,20 грн.
Апеляційний суд дійшов висновку, що зміст оспорюваної інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_1 на брифінгу та розміщеної на вебсайті СБУ, стосується саме позивача - ОСОБА_1 , що не заперечував представник відповідача у суді апеляційної інстанції, і в ній бездоказово йдеться
про конкретні факти правопорушення, а не оціночні судження. Тому вони підлягають спростуванню.
Суд послався на відповідну прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо дотримання принципу презумпції невинуватості.
Щодо позовних вимог про визнання недостовірною та спростування інформації про позивача, яка розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті СБУ про позивача: «Також 15 та 16 вересня цього року в Києві співробітники СБУ спільно
з Нацполіцією блокували деструктивні наміри колишнього лідера громадської організації «Молоді регіони» ОСОБА_3 , підконтрольного ОСОБА_6 … Він за вказівкою та за фінансування російських кураторів планував організувати поблизу Адміністрації Президента України провокаційну акцію
для дискредитації української влади», то апеляційний суд вважав,
що висловлювання «підконтрольного ОСОБА_6 » не може розцінюватись, як звинувачення позивача у вчиненні конкретної дії: вказане висловлювання має характер суб'єктивного припущення та не може бути кваліфіковане як повідомлення про факт, що підлягає перевірці на предмет його істинності. Щодо інформації «за вказівкою та фінансування російських кураторів планував організувати поблизу Адміністрації Президента України провокаційну акцію для дискредитації української влади» неможливо встановити,
чи стосується вона безпосередньо позивача, а тому така інформація не може порушувати особисті немайнові права ОСОБА_1 .
З огляду на зазначене апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги
в частині визнання недостовірною та спростування вищезазначеної інформації, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті СБУ, задоволенню
не підлягають.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
01 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга СБУ, підписана представником ОСОБА_10 , датована 31 серпня 2020 року,
в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, СБУ просила постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року скасувати
й залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 10 лютого 2020 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі
№ 757/34493/15, від 17 червня 2020 року у справі № 334/11068/15 та від 28 липня 2020 року у справі № 760/26633/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник зазначає, що повідомлення інформації негативного характеру
не свідчить про її недостовірність, а також про те, що вона є такою, що принижує честь, гідність, ділову репутацію. Оскаржувана промова спікера СБУ стосувалась активізації спецслужб Російської Федерації щодо створення ситуації «керованого хаосу» і не містила звинувачень будь-кого у вчиненні злочину, а стосувалася інформації про діяльність СБУ відповідно до її завдань і компетенції протидіяти провокаційним акціям у державі.
Апеляційний суд не врахував відсутність юридичного складу правопорушення, наявність якого є підставою для відповідальності у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації. Усі доводи позивача,
на підставі яких апеляційний суд задовольнив позов, ґрунтуються
на припущеннях.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник позивача - адвокат Сташків К. І. зазначає, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, норми права застосовані судом з урахуванням висновку Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 727/8388/17, відповідно до якого посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв'язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.
Посилання в касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 757/34493/15, від 28 липня 2020 року у справі 760/26633/17, від 17 червня 2020 року у справі № 334/11068/15 є безпідставним, оскільки в цій справі інший характер правовідносин.
Висновок апеляційного суду про недостовірність інформації щодо фінансування позивачем організації акції поблизу Адміністрації Президента України,
про яку було повідомлено на брифінгу заступника Голови СБУ, є правомірним.
Твердження відповідача у касаційній скарзі про те, що неможливо встановити належність поширеної інформації щодо особи позивача, не ґрунтується
на доказах, яким апеляційний суд дав належну оцінку.
Отже, висновок апеляційного суду про часткове задоволення позову є законним і обґрунтованим.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Києва.
Виконання постанови Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року зупинено до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року справу призначено
до судового розгляду колегією в складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 відбувся брифінг СБУ, на якому заступник Голови СБУ ОСОБА_2 повідомив інформацію такого змісту: «15 та 16 вересня спільно
з Національною поліцією заблоковано наміри колишнього лідера молодих регіонів ОСОБА_3 , який також переховується на території Російської Федерації, за вказівкою та за фінансування відомого вам ОСОБА_4 організувати провокаційну акцію поблизу Адміністрації Президента України. Вартість провокацій оцінена російською стороною в 3 000,00 дол. США. Аванс
у розмірі 30 000,00 грн був перерахований ОСОБА_5 на банківську картку організатора акції відразу після отримання згоди на її проведення. Організаторів та учасників акції затримано, допитано, задокументовано
її замовний характер, вилучено відповідну документацію».
ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12 год 35 хв на вебсайті СБУ розміщено інформацію такого змісту: «Також 15 та 16 вересня цього року в м. Києві співробітники СБУспільно з Нацполіцією блокували деструктивні наміри колишнього лідера громадської організації «Молоді регіони» ОСОБА_3 , підконтрольного ОСОБА_6 та ексміністру МВС України ОСОБА_7 , який переховується на території РФ. Він за вказівкою та за фінансування російських кураторів планував організувати поблизу Адміністрації Президента України провокаційну акцію для дискредитації української влади».
Конкретних посилань на вчинення саме ОСОБА_1 будь-яких кримінальних правопорушень інформація не містить, а містить інформацію,
яка стосується блокування намірів «колишнього лідера молодих регіонів ОСОБА_3 , який також переховується на території Російської Федерації,
за вказівкою та за фінансування відомого вам ОСОБА_4 , організувати провокаційну акцію поблизу Адміністрації Президента України».
Вказана інформація підтверджується відеозаписом про затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення особи, який демонструвався під час брифінгу. Відеозапис містить особисту заяву затриманої особи такого змісту
«9 числа йому в месенджер написав ОСОБА_11 : «З вами зв'яжеться мій помічник». Через декілька хвилин з ним зв'язався ОСОБА_8
і запропонував роботу - організувати акцію та скинув йому на карту передоплату в розмірі 30 000,00 грн».
Відповідно до висновку лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи
від 10 квітня 2019 року№ 44/19, висловлювання «15 та 16 вересня спільно
з Національною поліцією заблоковано наміри колишнього лідера молодих регіонівців ОСОБА_3 , який також переховується на території Російської Федерації, за вказівкою та за фінансування відомого вам ОСОБА_4 організувати провокаційну акцію поблизу Адміністрації Президента України»
і «Також 15 та 16 вересня цього року в м. Києві співробітники СБУ спільно
з Нацполіцією блокували деструктивні наміри колишнього лідера громадської організації «Молоді регіони» ОСОБА_3 , підконтрольного ОСОБА_6 ...» (стаття під назвою «
ІНФОРМАЦІЯ_2 » на вебсайті СБУ за загальним змістом є ідентичними. Зміст полягає у тому, що ОСОБА_12 , який планував організацію провокаційної акції поблизу Адміністрації Президента України, діяв «за вказівкою та за фінансування» ОСОБА_4
(тобто є підконтрольним йому). У наведених висловлюваннях міститься інформація негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, відхиляючи висновки цієї експертизи, зазначив,
що в поширеній інформації не міститься жодних тверджень саме з приводу ОСОБА_9 , тоді як йдеться про ОСОБА_4 , без по батькові, що не дає змоги чітко встановити, що вказана інформація стосується саме позивача. Крім того, суд першої інстанції вказав, що висновок експертизи про інформацію негативного характеру ще не свідчить
про її недостовірність або про те, що ця інформація є такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію.
У листі Головного слідчого управління Національної поліції України
від 18 жовтня 2018 року № 24/П-464аз повідомлено, що слідчі органи Національної поліції України до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за фактами, зазначеними в адвокатському запиті, не вносили
та кримінальні провадження не розпочинали.
Генеральна прокуратура України у листі від 08 серпня 2019 року № 15/5-62вих-19 надала перелік кримінальних проваджень, у межах яких ОСОБА_1 було повідомлено про підозру. У вказаному переліку відсутні кримінальні провадження щодо факту надання ОСОБА_1 вказівок організувати акцію поблизу Адміністрації Президента України та її фінансування (а. с. 44).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права
без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку
наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтю 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право
на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Водночас Конституція України кожному гарантує право на свободу думки
і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу,
з іншого боку (пункт 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією розуміються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища,
що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Відповідно до частини першої статті 277 Цивільного кодексу України (далі -
ЦК України) фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право
на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
При розгляді справ про захист гідності та честі суди повинні мати на увазі,
що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1
«Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,
а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності
або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких
не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Зазначене вказує на дифамаційний склад цивільного правопорушення, який мають довести/спростувати сторони у справі (принцип змагальності сторін).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (пункт 19 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України).
Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які не можна перевірити щодо їх відповідності, дійсності, на відміну від перевірки істинності фактів, і спростувати.
Не має характеру оціночних суджень інформація, яка стосується конкретних подій, конкретної особи та подається як установлений факт.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України інформує про свою діяльність через засоби масової інформації, шляхом надання відповідей на запити на доступ до публічної інформації
та в інших формах у визначеному законодавством порядку. Забороняється встановлювати обмеження на інформацію щодо загального бюджету Служби безпеки України, її компетенції та основних напрямів діяльності, а також випадків протиправних дій органів і співробітників Служби безпеки України.
Не підлягає розголошенню інформація з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законами України.
Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація
або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки
є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини,
що може бути встановлена у судовому порядку.
Згідно зі статтею 277 ЦК України та виходячи з процесуального обов'язку кожної із сторін довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту поширення відповідачем недостовірної інформації, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 761/39429/14-ц (провадження
№ 61-9146св18)).
Звернувшись з позовом, ОСОБА_1 просив визнати недостовірною інформацію, поширену Службою безпеки України на брифінгу та через офіційний сайт, отже, саме на позивача покладався обов'язок довести обставини недостовірності інформації та надати про це відповідні докази суду.
Суд першої інстанції встановив, що брифінг заступника Голови СБУ
ОСОБА_2 мав характер інформування про результати діяльності правоохоронного органу - Служби безпеки України з посиланням, серед іншого, на відеодокази, та не стосувався злочинів, кримінальних проваджень
чи їх розслідувань конкретно щодо позивача.
У висновку лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 10 квітня
2019 року № 44/19, наданому позивачем, лише встановлено, що інформація, озвучена на брифінгу, є інформацією негативного характеру щодо особи
ОСОБА_1 .
Висновок експертизи містить примітку: «оцінка достовірності інформації, викладеної у текстовому матеріалі, наданому на дослідження, виходить за межі компетенції експерта-лінгвіста».
Крім того, висновок експертизи про інформацію негативного характеру
ще не свідчить про її недостовірність або про те, що вона є такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію.
У поширеній інформації не міститься жодних тверджень саме з приводу позивача ОСОБА_1 , тоді як йдеться про ОСОБА_4 ,
без по батькові, що не дає змоги беззаперечно встановити,
що така інформація стосується саме позивача.
Відсутність зареєстрованих кримінальних проваджень щодо факту надання позивачем вказівок організувати акцію поблизу Адміністрації Президента України та її фінансування не свідчить про недостовірність поширеної інформації, а лише свідчить про те, що за цією інформацією не порушено кримінальних проваджень.
Посилання позивача та висновки апеляційного суду щодо порушення принципу презумпції невинуватості є безпідставними, з огляду на таке.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється
у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (Bohmer v. Germany. 54, 56, Nestak v. Slovakia, 88-89). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (Ismoilov and Others v. Russia, № 2947/06 від 24 квітня 2008 року).
Чи порушує заява державної посадової особи принцип презумпції
невинуватості - слід визначати у контексті конкретних обставин, за яких було зроблено таку заяву (Daktaras v. Lithuania). Ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це б суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Allenet de Ribemont v. Frence від 10 лютого 1995 року, пункт 33, пункт 38, пункт 41).
Усупереч наведеному апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідач повідомив лише про діяльність СБУ відповідно до її завдань і компетенції протидіяти провокаційним акціям у державі, а не про винність позивача
у вчиненні кримінальних правопорушень, так як ці обставини підлягають дослідженню у кримінальному провадженні.
Інших доказів того, що інформація, подана ІНФОРМАЦІЯ_1 на брифінгу заступника Голови СБУ ОСОБА_2 та на вебсайті СБУ, є недостовірною
і такою, що принижує честь і гідність, позивачем не надано.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,
крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися
на припущеннях.
Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, належним чином оцінивши подані сторонами докази, правильно встановивши обставини справи й застосувавши відповідні норми матеріального
та процесуального права дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог в частині визнання недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_1 на брифінгу заступника Голови СБУ ОСОБА_2 , такого змісту:
«15 та 16 вересня спільно з Національною поліцією заблоковано наміри колишнього лідера молодих регіонівців ОСОБА_3 , … за вказівкою
та за фінансування відомого вам ОСОБА_4 , організувати провокаційну акцію поблизу Адміністрації Президента України», а також
про відмову в задоволенні вимог про спростування цієї інформації,
які є похідними від первинних.
Апеляційний суд, переоцінивши докази у справі, не зазначив, чим доведено саме неправдивість інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_1 на брифінгу заступника Голови СБУ ОСОБА_2 та на вебсайті СБУ, отже, помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції у вказаній частині.
В інші частині рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим та підлягає залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на зазначене постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню в цій частині із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те що частково задоволено касаційну скаргу відповідача, розподілу підлягають судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді
касаційної інстанції пропорційно до задоволених вимог, а саме: частина судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, в розмірі 3 073,60 грн, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь СБУ.
Керуючись статтями 400, 409, 414, 415, 416, 419 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Служби безпеки України задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року в частині визнання недостовірною і такою, що принижує честь, гідність
та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_1 на брифінгу заступника Голови Служби безпеки України ОСОБА_2 , такого змісту: «15 та 16 вересня спільно
з Національною поліцією заблоковано наміри колишнього лідера молодих регіонівців ОСОБА_3 , … за вказівкою та за фінансування відомого вам ОСОБА_4 , організувати провокаційну акцію поблизу Адміністрації Президента України» та зобов'язання Служби безпеки України спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом проведення брифінгу, на якому повідомити про прийняте судове рішення, скасувати.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року
у цій частині залишити в силі.
Постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у частині відмови у визнанні недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , поширеної ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному вебсайті Служби безпеки України (www.ssu.gov.ua) у розділі «Новини» інформації: «Також 15 та 16 вересня цього року в Києві співробітники Служби безпеки України спільно з Нацполіцією блокували деструктивні наміри колишнього лідера громадської організації «Молоді регіони» ОСОБА_3 , підконтрольного ОСОБА_6 … Він за вказівкою та за фінансування російських кураторів планував організувати поблизу Адміністрації Президента України провокаційну акцію для дискредитації української влади», а також
у частині відмови в зобов'язанні спростувати цю інформацію шляхом опублікування відповідного судового рішення на офіційному вебсайті Служби безпеки України - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Служби безпеки України судовий збір у розмірі 3 073,60 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун