30 березня 2021 року
м. Київ
справа № 489/3334/19
провадження № 61-3929ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
У червні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом та просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 131 100 грн та понесені судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2020 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 23 листопада 2020 року про виправлення описки, позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 131 100 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 131 100 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовлено.
09 березня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, що надійшла 11 березня 2021 року, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до пунктів 1-3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Предметом позовних вимог у цій справі є стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Отже, для цілей ЦПК України справа № 489/3334/19 є малозначною.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено грубе порушення норм процесуального права, оскільки не досліджені та не взяті до уваги докази у справі.
Відтак, сама по собі незгода заявника із оскарженими судовими рішеннями не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Касаційна скарга та додані матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд цієї справи.
Крім того, Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду цієї справи.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору не зазначивши при цьому обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, тому підстави для відкриття касаційного провадження у справі відсутні.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментіввідмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційноїінстанції оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
Є. В. Синельников