Ухвала
29 березня 2021 року
м. Київ
справа № 569/22592/18
провадження № 61-17080св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 липня 2020 року у складі судді Галінської В. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних невиконанням зобов'язання.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що влітку до нього, як фізичної особи, звернулася відповідач з проханням виготовити і встановити п'ять дверних блоків, проте у подальшому відмовилася прийняти та оплатити виконану ним роботу, чим завдала майнових збитків.
Позивач просив суд стягнути із ОСОБА_2 на його користь 32 352,00 грн відшкодування за невиконання зобов'язання за договором підряду від 24 липня 2018 року.
08 січня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому посилалася на те, що договір від 24 липня 2018 року, укладений між приватним підприємцем ОСОБА_1 та нею, має бути визнаний судом недійсним, так як вчинений під впливом обману.
ОСОБА_2 просила суд визнати договір від 24 липня 2018 року, укладений між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним, таким що вчинений під впливом обману; стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені збитки у подвійному розмірі 61 605,18 грн; стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 802,59 грн на відшкодування моральної шкоди; вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано договір від 24 липня 2018 року, укладений між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , недійсним.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені збитки у розмірі 61 605,18 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову,суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не надано доказів, що після укладення договору ним виконались зобов'язання, передбачені договором. Крім того, у матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що позивач надав послуги згідно з договором, а відповідач їх отримала.
Задовольняючи зустрічний позов, суди першої та апеляційної інстанції виходили із того, що ОСОБА_1 не міг бути підрядником за договором побутового підряду, оскільки не мав державної реєстрації та статусу фізичної особи-підприємця, який засвідчує його право на заняття такою діяльністю, та відповідно не міг укладати такий договір, а тому оспорюваний договір підряду внаслідок обману замовника є недійсним.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 липня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову та відмови у задоволенні зустрічного позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 445/1011/17, від 14 березня 2019 року у справі № 755/3903/17, згідно з якими обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, природи правочину, прав і обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. ЦК України не містить загальної норми, яка б регулювала питання стосовно форми договору підряду, тому оспорюваний договір, укладений між ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем та ОСОБА_2 , відповідає змісту договору підряду, визначеному статтею 837 ЦК України, але не відповідає змісту договору побутового підряду, визначеному статтею 865 ЦК України, який укладається з підрядником, який здійснює підприємницьку діяльність.
У січні 2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому ОСОБА_2 просить відхилити касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та не підлягає задоволенню. Судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права, застосовано закон, який поширюється на спірні правовідносини, висновки судів є законними та обґрунтованими, встановлені на основі фактичних обставин справи, рішення винесенні законним складом суду.
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини п'ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 липня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних невиконанням зобов'язання, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним та відшкодування шкоди,призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 07 квітня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик