02 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 640/23316/19
адміністративне провадження № К/9901/9344/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду Києва від 18 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №640/2331/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення, наказів, зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення №3 Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 25липня 2019 року щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 27 грудня 1994 року за номером 1528 на ім'я ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ заступника Міністра юстиції з питань державної реєстрації Ірини Садовської № 2438/5 від 06 серпня 2019 року про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане ОСОБА_1 відповідно до рішення № 3 Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 25 липня 2019 року та на підставі підпункту «є» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», а саме у зв'язку із неодноразовим порушенням нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 19 серпня 2019 року №537/6 про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у місті Києві та Міністерство юстиції України вчинити дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 в відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України для вчинення дій та виконання нотаріальних обов'язків, передбачених Законом України «Про нотаріат».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Окружного адміністративного суду Києва від 18 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник Міністерства юстиції України та Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України Литовченко Валентина Петрівна звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною другою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, судом не встановлені, таких інших застережень касаційна скарга також не містить.
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 3, 12, 328, 333 КАС України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду Києва від 18 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №640/2331/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення, наказів, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов О.А. Губська А.Г. Загороднюк