01 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 640/377/20
адміністративне провадження № К/9901/9051/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року
у справі № 640/377/20
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії,
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі № 640/377/20, предметом розгляду якої є:
- визнання протиправним та скасування наказу № 1537ц від 15 листопада 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29 листопада 2019 року;
- поновлення ОСОБА_1 , на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора;
- скасування запису у трудовій книжці ОСОБА_1 № 33 про звільнення з посади, яку обіймала, на підставі 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру";
- стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 29 листопада 2019 року по день винесення судом рішення про поновлення на роботі з урахуванням розміру заробітної плати, зазначеної у довідках, а саме: з 29 листопада 2019 року по 10 грудня 2019 року на підставі довідки від 18.05.2020 №21-743зп; з 11 грудня 2019 року по 25 березня 2019 року на підставі довідки від 16 квітня 2020 року №21-822зп; з 26 березня 2020 року по час ухвалення рішення на підставі довідки від 14 липня 2020 року №21-1412зп;
- допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник підставою касаційного оскарження визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що судами застосовано норму права без врахування висновку Верховного Суду викладених в постановах від 28 лютого 2018 року у справі №817/280/16, від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17, від 28 лютого 2019 року у справі №817/860/16, від 07 жовтня 2020 року у справі №826/25472/15, від 15 жовтня 2020 року у справі №826/5842/15, від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17, від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15, від 19 вересня 2019 у справі №808/588/17, від 29 вересня 2018 року у справі №804/7940/16, від 30 січня 2019 року у справі №808/932/17, від 24 квітня 2019 року у справі №808/892/17, від 05 вересня 2019 року у справі №826/5593/16, від 11 вересня 2019 року у справі №803/63/16, від 11 липня 2012 року у справі №6-65цс12, від 03 червня 2020 року у справі №817/3431/14, від 04 березня 2014 року у справі №21-8а14, від 28 жовтня 2014 року у справі №21-48а14, від 21 березня 2018 року у справі №802/651/16-а, від 24 вересня 2019 року у справі №817/3397/15, від 05 липня 2019 року у справах №П/9901/243/19, №814/2473/17, від 23 квітня 2020 року у справі №1.380.2019.000619, від 26 травня 2020 року у справі №9901/641/18.
Проте, позивачем не зазначено в касаційній скарзі норму права, яка застосована судом апеляційної інстанції без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
В той же час, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування судами підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення Закону » Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформ органів прокуратури».
Скаржник не розмежовує яку норму права, на його думку, застосовано всупереч висновкам Верховного Суду та щодо, якої відсутній висновок Верховного Суду хоча такі підстави відносно застосування одних і тих самих норм права є взаємовиключними.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі № 640/377/20 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії- повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяО.В. Калашнікова