29 березня 2021 року
м. Київ
справа № 420/5666/20
адміністративне провадження № К/9901/7880/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі №420/5666/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
09.03.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі №420/5666/20 (згідно з трек-номером поштового відправлення скаргу надіслано 05.03.2021). Справа розглядалася в порядку спрощеного провадження.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 329 Кодексу учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що копія оскаржуваної постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі №420/5666/20 надійшла на адресу митниці 10.02.2021, що підтверджується відбитком митниці на першому аркуші постанови та протоколом електронного підпису.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку, що касаційну скаргу подано в межах строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Предметом спору у цій справі є вимоги визнати протиправними дії посадових осіб Одеської митниці Держмитслужби при реалізації конфіскованого в дохід держави транспортного засобу та не надання необхідних документів про внесення податків і зборів (обов'язкових платежів) від його реалізації для подальшої державної реєстрації автомобіля MERCEDES-BENZ E220D, 1995 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , країна реєстрації Республіка Молдова, номер кузову: НОМЕР_2 ; зобов'язати посадових осіб Одеської митниці Держмитслужби надати необхідні документи про внесення податків і зборів (обов'язкових платежів) для цілі державної реєстрації автомобіля MERCEDES-BENZ E220D, 1995 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , країна реєстрації Республіка Молдова, номер кузову: НОМЕР_2 , який було вилучено митницею, конфісковано в дохід держави та придбано на електронних торгах громадянином України ОСОБА_2 .
Враховуючи, що предмет спору у цій справі не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності, а тому, розглядаючи цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права.
За таких обставин, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається, у касаційній скарзі таких застережень не міститься.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі №420/5666/20.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді: І.А. Васильєва
С.С. Пасічник
В.П. Юрченко