23 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/11721/20 пров. № А/857/3051/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Затолочного В.С., Качмара В.Я.,
за участю секретаря судових засідань - Михальської М.Р.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2021 року (головуючий суддя: Костецький Н.В., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України про визнання дій протиправними, -
встановив:
ОСОБА_1 , 10.12.2020 звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно- територіального об'єднання Національної гвардії України щодо нарахування індексації грошового забезпечення з січня 2016 по лютий 2018 року у розмірі 138,08 грн;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 по лютий 2018 у сумі 83625,23 грн.
Обґрунтовує позов тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Проте, відповідачем допущено протиправні дії щодо нарахування індексації грошового забезпечення з січня 2016 по лютий 2018 року у розмірі 138,08 грн. Вказує, що згідно з висновком Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 06.11.2020 № 16/3/51 нарахована сума індексації не відповідає вимогам Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з січня 2016 по лютий 2018 року у розмірі 138,08 грн. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України нарахувати та виплатити, з врахуванням виплачених сум, ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з врахуванням базового місяця лютого 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів» № 1013 від 09.12.2015 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення, починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись при проведенні індексації грошового забезпечення.
Позивач, 17.03.2020 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача Логвінов В.Ю., у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки визначення базового місяця залежить від зміни розміру тарифної ставки (окладу), а тому саме січень 2008 року, за спірний період, є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача відповідно до Порядку № 1078.
Щодо позовних вимог в частині про зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 по лютий 2018 у сумі 83625,23 грн, з врахуванням висновку Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 06.11.2020 № 16/3/51, то суд першої інстанції дійшов висновку, що такі вимоги задоволенню не підлягають. Оскільки, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, а тому покликання позивача на цей висновок експерта, з урахуванням наданих відповідачем заперечень проти нього та аналізу норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, суд першої інстанції відхилив.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно- територіального об'єднання Національної гвардії України від 27.02.2020 № 51 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Згідно з картками особового рахунку на виплату грошового забезпечення № 68, № 595, довідкою № 50/02/32-119, позивачу в період з січня 2016 року по лютий 2018 року нараховано та виплачено ідексацію грошового забезпечення в липні 2016 року в розмірі 59,45 грн, в серпні в розмірі 78,63 грн.
Листом від 16.06.2020 Військова частина НОМЕР_1 Західного оперативно- територіального об'єднання Національної гвардії України повідомила позивача про те, що індексація грошового забезпечення здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Не погоджуючись із діями Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно- територіального об'єднання Національної гвардії України щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з січня 2016 по лютий 2018 року у розмірі 138,08 грн, позивач звернувся до суду із цим позовом.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки, позивач не оскаржує в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, зокрема щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року у сумі 83625,23 грн, з врахуванням висновку Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 06.11.2020 № 16/3/51. Отже, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення, лише в частині задоволених позовних вимог.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до ч. ч. 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон № 1282-ХІІ.
Так, згідно із ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до положень ст. ст. 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, а саме Порядком № 1078.
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно з п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і
Враховуючи наведене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи в тому числі військовослужбовців.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Так, у позовних вимогах позивач ставить питання, зокрема, про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно карток особового рахунку на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (а. с. 70-71) та довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення (а. с. 72), за спірний період, позивачу під час служби у ВЧ НОМЕР_1 , з січня 2016 року по червень 2016 та з вересня 2016 по лютий 2018 року, не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Натомість за червень 2016 року і липень 2016 року позивачу виплачувалася індексація у розмірі 59,45 грн та 78,63 грн відповідно.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що розрахунок індексації грошового забезпечення, зокрема визначення базового місяця, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Так, згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
З наведеного видно, що під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у спірних правовідносинах індексація не була нарахована та виплачена позивачеві з січня 2016 року по червень 2016 року та з вересня 2016 року по лютий 2018 року.
Разом з тим, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування відповідно до норм Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов'язання останнього здійснити виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням базових місяців відсутні.
Аналогічна позиції викладена в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року в справі № 240/11882/19.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що за червень 2016 року і липень 2016 року позивачу виплачувалася індексація у розмірі 59,45 грн та 78,63 грн відповідно.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень п. 5 Порядку №1078, у разі, якщо сума збільшення грошових доходів є меншою суми індексації, нарахованої відповідно до Порядку, подальша індексація провадиться на визначений згідно даному Порядку індекс.
Базовим місяцем при обчисленні індексу для проведення індексації слід вважати місяць підвищення заробітної плати за рахунок зростання її постійних складових. Якщо сума підвищення заробітної плати за рахунок постійних складових менша від суми індексу нарахованої відповідно до Порядку, то місяць такого підвищення не вважається базовим і індексація продовжується. При порівнянні суми підвищення заробітної плати та суми індексації при визначені базового місяця береться заробітна плата в частині постійних складових в розрахунку за повний відпрацьований місяць.
Таким чином, згідно п. 5 Порядку № 1078 місяць, у якому підвищено заробітну плату, вважають базовим для індексації за дотримання таких умов: - заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових; - сума підвищення більша, ніж можлива індексація.
Так, згідно картки особового рахунку на виплату грошового забезпечення № 68, розмір грошового забезпечення у 2015 році ОСОБА_1 становив 3551,78 грн, а у січні 2016 - 6,314,38, отже відбулося збільшення грошового забезпечення позивача, що у свою чергу підтверджує покликання відповідача, що для нарахування індексації за ці періоди, базовим місяцем є січень 2016 року. А тому, позовні вимоги за червень 2016 року і липень 2016 року задоволенню не підлягають.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (у редакції, чинній станом на момент спірних правовідносин), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення повинна відбуватися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про задоволення позову частково.
Керуючись ст. ст. 310, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2021 року у справі № 380/11721/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправною дії Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по червень 2016 та з вересня 2016 по лютий 2018 року у повному обсязі.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період за період з січня 2016 року по червень 2016 та з вересня 2016 по лютий 2018 року у повному обсязі із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. С. Затолочний
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 02.04.2021.