31 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/6458/20 пров. № А/857/696/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Гінди О. М., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Галицької митниці Державної митної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 380/6458/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРОЗ УКРАЇНА" до Галицької митниці Державної митної служби про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-
суддя в 1-й інстанції - Кузан Р. І.,
час ухвалення рішення - 16.11.2020 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 19.11.2020 року,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ХОРОЗ УКРАЇНА" звернулося в суд з позовом до відповідача - Галицької митниці Державної митної служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210012/20 від 14 липня 2020 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2020/00330.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210012/20 від 14 липня 2020 року; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2020/00330.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган встановив, що подані документи містять суттєві розбіжності: основний документ, що визначає фактурну вартість товару - інвойс, неможливо прочитати, відсутній договір про перевезення, продавець та покупець товару є пов'язаними особами. У зв'язку із наявністю вказаних вище розбіжностей (неточностей) та внаслідок того, що декларант не надав документів на їх спростування, які витребовував відповідач, митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості товару, скоригувавши митну вартість на підставі даних раніше визнаних митним органом митних декларацій. З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняв у порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача (апелянта) - Солощук М. В. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.
Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, явка позивача обов'язковою не визнавалась, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без його участі за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ТОВ «Хороз Україна» зареєстроване як юридична особа код ЄДРПОУ 39225644 з 23 травня 2014 року №1 417 102 0000 002249. Місцезнаходження: 82434, Львівська область, Стрийський район, с.Дуліби, вул.Шевченка, 127, Г. Вказане підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27 червня 2018 року.
04 лютого 2016 року між ТОВ «Хороз Україна» (далі - Покупець) та резидентом Туречини - компанією HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI HUSEYIN KACMAZ VE ORTAGI (далі - Продавець) укладено договір поставки №1 (далі - Договір).
Згідно з п.1.1 Договору Продавець продав, а Покупець купив товари (продукцію) в асортименті, кількості, по цінах, вказаних у рахунках-фактурах (інвойсах), які додаються до даного Договору і являються його невід'ємною частиною.
Доставка товару здійснювалася експедитором згідно з договором №06/03/17-1 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 06 березня 2017 року, укладеного між ТОВ «Хороз Україна» та ТОВ «ТАНТУМ ЛОГІСТИК».
ТОВ «Хороз Україна» на виконання вимог Митного кодексу України та з метою митного оформлення придбаного товару за вказаним договором подало до Галицької митниці Держмитслужби митну декларацію №UA209140.2020.061673 від 13 липня 2020 року.
До митної декларації позивач додав документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) EAR 2020000000233 від 08 липня 2020 року, міжнародно товарно-транспортну накладну №875912 від 09 липня 2020 року, пакувальний лист б/н від 08 липня 2020 року, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) S 0614440 від 09 липня 2020 року, рахунок на оплату №123 від 13 липня 2020 року за надання транспортно-експедиційних послуг; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №67 від 13 липня 2020 року, висновок про вартісні характеристики товару, виготовлений спеціалізованою експертною організацією №19-09/507 від 29 травня 2020 року, договір поставки №1 від 04 лютого 2016 року, додаткову угоду №6 від 15 жовтня 2019 року до Договору поставки №1 від 04 лютого 2016 року, додаткову угоду №7 від 15 жовтня 2019 року до Договору поставки №1 від 04 лютого 2016 року, договір №06/03/17-1 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 06 березня 2017 року, пропозицію укласти договір (оферта) № 136 від 25 травня 2020 року, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держорганами №5668110 від 11 липня 2020 року, копію митної декларації країни відправлення № 18992 від 09 липня 2020 року.
Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п.1 ч.1 ст.57 МК України) за основним методом (ціна договору).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару Галицькою митницею Держмитслужби встановлено розбіжності та направлено декларанту письмову вимогу про необхідність надання додаткових документів.
Також встановлено, що декларантом на вимогу митного органу надіслано електронні копії документів, а саме: МД №UA209120/2019/0194430, МД №UA209120/2020/006182, висновок Львівської торгово-промислової палати від 29 травня 2020 року №19-09/507 та витяги з мережі Інтернет з пропозиціями китайських підприємств щодо продажу електричних кабелів для комп'ютерних мереж.
Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 14 липня 2020 року №UA20900/2020/210012/2. Так, при вивченні поданих до митного оформлення документів була встановлена інформація, що призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості: в договорі на перевезення від 04 лютого 2016 року №1 з додатковою угодою №6 від 15 жовтня 2019 року відповідно п.2.1 поставка товару здійснюється на умовах EXW-м.Стамбул, а в ВМД UA209140.2020.061673 від 13 липня 2020 року вказано умови поставки FCA - м.Стамбул (не включено всі складові до митної вартості). До митного оформлення надано документи неналежної якості, а саме пакувальний лист, рахунок-фактура, висновок Львівської торгово-промислової палати №19-05/507 від 08 липня 2020 року не стосується товару, оскільки артикули, по яких робився висновок, відсутні в електронному інвойсі. Також запис у графі 4 CMR з вказанням лише країни не може бути вказівкою перевізнику про місце доставки вантажу та суперечить вимогам ст. 9 Закону України від 01 липня 2004 року №1955-1V «Про транспортну експедиторську діяльність». Також Галицькою митницею Держмитслужби встановлено, що відповідно до відомостей, внесених до єдиного державного реєстру, ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ «Хороз Україна», а його внесок до статутного фонду склав 100800 грн. У договорі поставки №1 від 04 лютого 2016 року від імені продавця Teb Elektrik ve Ticaret limited Sirketi виступав директор ОСОБА_1 . Тобто та ж особа є працівником (директором) фірми продавця. Таким чином, відповідно до вимог ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГА ТТ, покупець і продавець є пов'язаними особами. У зв'язку з цим Галицька митниця Держмитслужби має обґрунтовані підстави вважати, що така взаємозалежність вплинули на ціну оцінюваних товарів. Галицька митниця Держмитслужби має інформацію, що продаж подібних товарів між непов'язаними суб'єктами здійснюється за вищою митною вартістю. У зв'язку з цим митний орган має підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на ціну оцінюваних товарів. На виконання п.3-4 статті 53 Митного кодексу України митний орган просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості, які зазначені у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №1/А209000/2020/210012/2 від 14 липня 2020 року. Однак декларантом документів не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій-четвертій статті 53 МКУ, Галицька митниця Держмитслужби не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 2б (стаття 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та методу 2г (стаття 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для коригування митної вартості митної вартості слугували МД №UA500080/2020/9254 від 16 травня 2020 року, №UA100390/2020/752360 від 06 травня 2020 року, №UA500080/2020/10743 від 12 червня 2020 року, №UA500080/2020/10743 від 12 червня 2020 року, РВ UA500070/2020/000066/1 від 30 травня 2020 року.
На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товарів видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2020/00330, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: «Неможливість завершення митного оформлення у зв'язку з невірно заповненими графами гр.12,45,43,44 ВМД, відповідно до Рішення про коригування митної вартості від 14 липня 2020 року №UA20900/2020/210012/2 (порушено умови декларування передбачені п.1 п.8 ст.257 МКУ ст.55 МКУ, постанови КМУ від 21 травня 2012 року №450).
Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA20900/2020/210012/2 від 14 липня 2020 року, відповідачем скориговано митну вартість товарів у сторону збільшення, згідно з якою позивачем у порядку ст.55 МК України здійснено доплату ПДВ в сумі 15 158,04 грн. та ввізного мита в сумі 2 856.28 грн. Всього доплачено разом 18 014,32 грн.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу. Таким чином, суд вважав, що рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210012/20 від 14 липня 2020 року не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже таке прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, відтак порушує права та законні інтереси позивача.
Даючи правову оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вказує на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частина 2 статті 52 МК України передбачає, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант повинен подати такі документи: каталоги, прейскуранти, прайс-листи виробника товару; транспортні документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів; зовнішньоекономічний договір; договір із третіми особами, пов'язаний із договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних; довідкову інформацію щодо вартості у країні експортері товарів, що ідентичними та/або подібними оцінюваним; якщо рахунок сплачено - банківській платіжні документи; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів; переклади документів доданих до митної декларації.
У відповідь на запит відповідача, декларант надав електронні копії документів, а саме: МД №UA209120/2019/0194430, МД №UA209120/2020/006182, висновок Львівської торгово-промислової палати від 29 травня 2020 року №19-09/507 та витяги з мережі Інтернет з пропозиціями китайських підприємств щодо продажу електричних кабелів для комп'ютерних мереж.
Неподання документів, що витребовував відповідач на спростування сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Тому, для оцінки рішення про коригування митної вартості товару, на думку колегії суддів, необхідно дослідити та з'ясувати чи є сумніви митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, обґрунтованими і чи вправі був митний орган витребовувати додаткові документи та чи всі документи, які витребовував митний орган стосуються обставин, які викликали у митного органу сумніви щодо правильності визначення митної вартості декларантом.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема рахунок-фактура (інвойс), транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У разі, якщо у цих документах містяться розбіжності, або вони мають необхідних даних, то митний орган, відповідно до частини 3 цієї статті вправі витребувати, зокрема, виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Матеріалами справи стверджується, що відповідач надав суду рахунок-фактуру (інвойс), яку для митного оформлення надавав позивач, з якої вбачається, що така є неналежної якості, оскільки окремі слова та цифри неможливо прочитати.
Крім того, у міжнародній товаро-транспортній накладній № 875912 від 09 липня 2020 року не вказано дату завантаження товару.
Наведені обставини дають колегії суддів підстави погодитися з доводами відповідача про те, що у документах, які підтверджують митну вартість товару не міститься всіх даних, що стосуються оцінюваного товару.
Колегія суддів встановила те, що декларант з цього приводу не надав документів, які витребовував відповідач і жодним чином не пояснив вказані розбіжності.
Крім того, відповідач у оскарженому рішення зазначив, що покупець та продавець є пов'язаними особами.
Цю обставину відповідач обґрунтував тим, що співзасновником ТОВ «Хороз Україна» та директором HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI KACMAZ VE ORTAGI є одна і та сама особа - ОСОБА_1 .
Колегія суддів на підставі документів, які містяться у справі, встановила те, що співзасновником ТОВ «Хороз Україна» є ОСОБА_1 , а директором HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI KACMAZ VE ORTAGI є Хусейн Качмаз, тобто особи, які мають однакове прізвище (ім'я).
Колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 1.10 «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України №599 від 24 травня 2012 року передбачено, що декларант або уповноважена ним особа самостійно заповнює всі графи ДМВ відповідно до порядку їх заповнення, за винятком граф, призначених для відміток митного органу.
Так, з копії ДМВ від 13 липня 2020 року, яка міститься у матеріалах справи (а.с.37, т.2) у графі 9(а) декларант сам визнав, що продавець та покупець є пов'язаними між собою.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що ч.18 ст.58 МК України чітко передбачено, що при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом - за ціною договору, у тому разі, якщо саме декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.
Такий обов'язок декларанта кореспондується і ч.20 ст.58 МК України, де передбачено, що порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи.
Тобто позивач, заявляючи митну вартість товару, що був придбаний у пов'язаної особи, за основним методом - за ціною договору (контракту), мав би при декларуванні такого товару з власної ініціативи надати митному органу докази того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 Митного кодексу України.
Отже саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов'язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов'язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв'язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.
Таким чином, доводи відповідача про те, що покупець та продавець можуть бути пов'язаними особами і така пов'язаність може мати вплив на ціну товару, колегія суддів вважає підставними.
Відповідно до частини 4 статті 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Колегія суддів звертає увагу на те, що частиною 15 статті 58 МК України визначено, що декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Колегія суддів встановила те, що відповідач витребовував вказані у частині 4 статті 53 МК України документи, разом з тим, позивач їх не надав та не спростував сумніви відповідача з приводу того, що зв'язок покупця та продавця як пов'язаниих осіб вплинув чи не вплинув на ціну товару.
Таким чином, надаючи оцінку обґрунтованості сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, колегія суддів вважає, що такі сумніви є обґрунтовані в частині щодо витребування у позивача виписки з бухгалтерської документації, ліцензійних чи авторських договорів покупця, що стосуються оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунку ціни (калькуляцію).
Оскільки позивач на запит відповідача не надав відповідних документів, відповідач правомірно скористався наданим Митним кодексом України правом на самостійне визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
При визначенні митної вартості імпортованого позивачем товару, відповідач застосував резервний метод, який встановлений статтею 63 МК України.
Частиною 2 статті 63 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Колегія суддів встановила те, що відповідач визначив митну вартість товару, який розмитнював позивач на підставі раніше визнаних митними органами митних декларацій МД №UA500080/2020/9254 від 16 травня 2020 року, №UA100390/2020/752360 від 06 травня 2020 року, №UA500080/2020/10743 від 12 червня 2020 року, №UA500080/2020/10743 від 12 червня 2020 року, РВ UA500070/2020/000066/1 від 30 травня 2020 року.
Аналізуючи наведене вище норми права та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/210012/20 від 14 липня 2020 року та картка відмови Галицької митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2020/00330 у спірних правовідносинах прийняті правомірно, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував усі наведені вище обставини, та, відповідно, не надав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає підставними та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Галицької митниці Державної митної служби задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 380/6458/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРОЗ УКРАЇНА" відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді О. М. Гінда
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 02 квітня 2021 року.