Справа № 504/1817/20
Номер провадження 1-кп/504/565/21
03.04.2021 рокусмт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області
у складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;
прокурора ОСОБА_3 ;
представника потерпілої ОСОБА_4 ;
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Доброслав клопотання прокурора Доброславської окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а також клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді особистого зобов'язання у кримінальному провадженні № 12020160330000409 від 28.04.2020 року за обвинуваченням: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Одеси, українець за національність, громадянин України, освіта середня спеціальна, офіційно не працевлаштований, одружений, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 162 КК України, -
В провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 162 КК України.
Судом призначено підготовче судове засідання у справі на 03.04.2021 року о 10.00 год., з викликом прокурора Доброславської окружної прокуратури, потерпілої та її представника, захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 .
В підготовчому судовому засіданні сторони звернулися до суду із клопотаннями про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 .
В поданому клопотанні прокурор просив про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, мотивуючи це тим, що досудовим розслідуванням встановлено,що 28.04.2020 о 15:00 год., ОСОБА_6 , на автомобілі прибув до с. Кусірове, Лиманського району Одеської області де помітив малолітню яка знаходилась на вулиці, після чого у нього виник злочинний намір, направлений на викрадення малолітньої дитини. На виконання своїх злочинних намірів ОСОБА_6 вчинив дії направлені на викрадення малолітньої людини, упевнившись, що поряд відсутні сторонні особи і за нею ніхто не спостерігає схопив за ліву руку малолітню та використовуючи фізичну силу, всупереч її волі затягнув до салону вказаного автомобілю, і як тільки остання опинилась у салоні автомобілю, закрив передні пасажирські двері та зник з місця вчинення злочину, а отже вчинив кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 162 КК України. Винуватість ОСОБА_6 повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами. Також на даний час, існують та продовжують існувати ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків чи потерпілу, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Прокурор зазначає, що до ОСОБА_6 застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покладено обов'язок, проте останній ухиляється від указаних обов'язків прибувати до прокурора та/або суду за першою вимогою, на телефонні виклики прокурора не реагує, самовільно покинув приміщення Комінтернівського районного суд Одеської області 02.04.2021 року, що слід також врахувати під час обрання запобіжного заходу відносно нього. У даному кримінальному провадженні існують ознаки суспільного інтересу, який превалює над правами окремої особи, а запобіжний захід у вигляді цілодобово домашнього арешту обвинуваченому є виправданий.
Захисник ОСОБА_5 подала клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу вигляді особистого зобов'язання, в якому посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та положення Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначила, що доказів переховування від суду прокурором не надано, з огляду на тяжкість злочину, що інкримінується ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може бути ініційований прокурором, обвинувачений не судимий, офіційно одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та непрацездатну матір. Дружина знаходиться у відпустці по утриманню дитини, а тому обвинувачений єдиний годувальник в родині. За місцем проживання характеризується позитивно. Згідно довідки з Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області неодноразово, у різний час здійснювались виїзди працівниками поліції за місцем проживання ОСОБА_6 з метою перевірки відбування ним запобіжного заходу. Фактів порушення покладених на нього судом обов'язків зафіксовано не було. ОСОБА_6 має роботу є підприємцем, орендує гараж, йому важко здійснювати підприємницьку діяльність в дома. До вказаного клопотання стороною захисту долучено -документи, що свідчать про наявність обвинуваченого орендованого приміщення, роботи, нерухомого майна на праві спільної власності, характеристики від сусідів обвинуваченого з АДРЕСА_2 , грамоти видані різними установами, службову характеристику, медичні документи ОСОБА_6 , докази його сімейного стану та наявності малолітніх дітей, довідка про реєстрацію місця проживання.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання, клопотання сторони захисту заперечив. Сторона захисту підтримала клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання і в свою чергу заперечила можливість задоволення клопотання прокурора.
Потерпіла підтримала позицію прокурора, вважала неможливим застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу.
При вирішенні указаних клопотань, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, за загальною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182, щодо терміну «обґрунтована підозра», зазначено, що підозра є обгрунтованою, коли існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення [6].
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочинів), передбачене ч. 2 ст. 162 КК України яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочинам.
Суд вважає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується усією сукупністю наявних у кримінальному провадженні матеріалів, які дослідженні судом, змістом обвинувального акту та іншими доданими до нього матеріалами. Крім того, стосовно такої обґрунтованості ОСОБА_6 та його захисник не висловили жодних заперечень, заперечення останніх стосувалися виключно відсутності відповідних ризиків. Відомості, викладені в реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими інкримінованого кримінального правопорушення. Реєстр матеріалів досудового розслідування свідчить про те, що стороною обвинувачення зібрано достатню кількість доказів якою обґрунтовується підозра ОСОБА_6 .
При вирішенні питання про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд виходить з наступного.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_6 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій. Суд зазначає, що стороною захисту подано докази, щодо наявності в обвинуваченого достатньо міцних соціальних зв'язків, так обвинувачений є підприємцем, має постійне місце проживання, є сімейною особою, позитивно характеризується за місцем проживання, має грамоти, є колишнім військовим, має певні проблеми зі здоров'ям. Разом із тим, указані соціальні зв'язки не можуть у повній мірі знівелювати ризик переховування від суду, такий ризик існує з певною ймовірністю на даний час.
Ризики можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків в рамках кримінального провадження є обґрунтованим оскільки кримінальне провадження знаходяться на стадії підготовчого судового засідання, судом не вирішено питання про порядок та обсяг дослідження доказів у справі, а також про можливість продовження судового розгляду зі стадії розгляду попереднім складом суду, а отже на даний час ані свідки, ані потерпіла не можуть вважатися допитаними особами у даному кримінальному провадженні. Обвинувачений маючи можливість вільного пересування, будучи на волі може здійснювати тиск на потерпілого та свідків, з метою змінити покази або надати вигідні покази суду. Між тим, враховує суд, що внаслідок прийняття судом рішення про розгляд справи з початку, допит таких осіб буде проводитися безпосередньо судом, так як суд фактично позбавлений можливості посилатися на протоколи допитів осіб, які були отримані на стадії досудового розслідування (за винятком проведення допиту в порядку ст. 225 КПК України). Відтак суд вважає, що ризик можливого незаконного впливу на таких осіб з боку обвинуваченого в рамках даного кримінального провадження має місце.
Крім того, заслуговують на увагу доводи прокурора про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, так як обвинувачений маючи можливість вільного пересування матиме можливість створення неправдивої доказової бази, з метою уникнення від покарання.
Разом з тим, є недоречними доводи прокурора про порушення обвинуваченим процесуальних обов'язків, що поклав на нього суду в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, щодо явки на виклик прокурора, оскільки на даний час питання, щодо зміни запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на більш жорсткий суд не розглядає
Відповідно до ч. 1,2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи вагомість наявних доказів, щодо ризиків поза процесуальної поведінки та обґрунтованість підозри, неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів як то застави, особистого зобов'язання та домашнього арешту у певний період доби, оскільки такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки, щодо впливу на свідків та потерпілу, з огляду на наявність суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправдним з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтерес однієї особи, суд приходить до переконання про обґрунтованість клопотання та про доцільність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а також про відмову у задоволенні клопотання захисту про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Керуючись ст.ст.132, 176-178, 181, 194, 196, 315 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - задовольнити.
Обрати ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю строком на два місяці, а саме до 03.06.2021 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 до 03.06.2021 року обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першим викликом,
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- не залишати цілодобово місце постійного проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,
- не спілкуватися з потерпілою та свідками у даному кримінальному провадженні,
- носити електронний засіб контролю.
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про обрання ОСОБА_6 запобіжного у вигляді особистого зобов'язання - відмовити.
Ухвалу суду для виконання направити до Київському ВП ГУ НП в м. Одесі за місцем проживання обвинуваченого.
Згідно ч.4 ст. 181 КПК України, орган Національної поліції зобов'язаний негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це суд.
Застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.
Слідчий, працівник органу Національної поліції перед застосуванням електронного засобу контролю зобов'язаний під розпис роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому правила користування пристроєм, техніку безпеки поводження з ним та наслідки його зняття або неправомірного втручання в його роботу з метою ухилення від контролю.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Виконання ухвали доручити Київському ВП ГУ НП в Одеській області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1