25 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2662/20 пров. № А/857/1442/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.
з участю секретаря судового засідання Пильо І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року (суддя першої інстанції Подлісна І.М., м. Тернопіль, повний текст складено 12.11.2020),
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 18.05.2016 по 13.09.2018;
зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 18.05.2016 по 13.09.2018 в сумі 97128,47 грн., із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 18.05.2016 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 по 13.09.2018 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.05.2016 по 13.09.2018. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.05.2016 по 13.09.2018 в сумі 97128,47 грн., із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 18.05.2016 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 по 13.09.2018 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Із таким судовим рішенням не погодилася військова частина НОМЕР_1 та подала апеляційну скаргу. Вважає його незаконним та необґрунтованим, постановленим з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що розрахунок невиплаченої індексації позивача визначений ним самостійно, невмотивований та не повинен братися судом до уваги, оскільки такий розрахунок здійснюється згідно ст.9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за місцем отримання грошових доходів населення за рахунок відповідних коштів, тобто такий розрахунок належить до дискреційних повноважень військової частини НОМЕР_1 . Стверджує, що з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян, якими є також військовослужбовці, з 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №3 було значно збільшено за рахунок збільшення їх розміру додаткового преміювання (щомісячна додаткова грошова винагорода), з яких сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Крім того, враховуючи вимоги ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (індексації підлягає грошове забезпечення, яке не має разового характеру) та висновки Верховного Суду України від 20.10.2015 №21-2943а15, а саме, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку позивач отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення. Таким чином, права позивача не було порушено, а навпаки військовою частиною НОМЕР_1 виконано заходи щодо дотримання та підвищення соціальних стандартів і гарантій позивача. Вказує на те, що відповідно п. 6 листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 21.11.2018 №248/7939 у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), право військовослужбовців на індексацію грошового забезпечення настає в грудні 2018 року. Крім того, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України протягом 18.05.2016-13.09.2018 у Міністерства оборони України не було.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено матеріалами справи. У судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.
У судовому засіданні представник позивача Дзундза Ю.Р. заперечив апеляційні вимоги.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 18.05.2016 року по 13.09.2018 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2018 №237 ОСОБА_1 звільнено, виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.
05.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 18.05.2016 по 13.09.2018 року.
Згідно листа-відповіді військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2020 року №2201 та витягів з розрахунково-платіжних відомостей вбачається, що відповідач у період з 18.05.2016 по 13.09.2018 протиправно не здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу через відсутність фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв'язку зі зростанням споживчих цін, є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума індексації грошового забезпечення, яка не була нарахована та виплачена відповідачем за період з 18.05.2016 по 28.02.2018 становить 72911,15 гривень. Всупереч Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», постанові Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» відповідачем за період з 01.03.2018 по 13.09.2018 не було нараховано та виплачено індексації грошового забезпечення на суму 24 217,32 грн. Отже, у період проходження служби позивачем з 18.05.2016 року по 13.09.2018 року сума ненарахованою та невиплаченої індексації грошового забезпечення становить 97 128,47 гривень. При цьому посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації є безпідставними, оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті. Вказані відповідачем підстави не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII).
Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина 1 статті 4 Закону № 1282-XII).
Частинами 1-2 статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина 6 статті 5 Закону № 1282-XII).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078).
Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06 лютого 2003 року № 491-ІV.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку № 1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
На підставі аналізу наведених положень законодавства апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Суд звертає увагу на те, що з аналізу положень п. 5 Порядку №1078 вбачається, що можливість виплати особі індексації та порядок розрахунку її суми залежить від розміру підвищення оплати праці у місяці, в якому воно відбулося.
При цьому відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Втім, відповідачем жодним чином не обґрунтовано правомірність не виплати індексації грошового забезпечення за період з 18 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року, не надано доказів щодо підвищення грошового забезпечення позивача чи того, що розмір грошового забезпечення позивача не підлягав індексації у зв'язку зі зміною величини індексу споживчих цін.
Покликання відповідача на відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації суд вважає безпідставним, оскільки жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Такі висновки суду відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17, від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17, що у силу ч. 5 ст. 242 КАС України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.
За таких підстав не здійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у встановлений законом строк за період з 18 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року всупереч передбаченому законом обов'язку та за відсутності обґрунтованих підстав для цього свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Відтак, відповідна позовна вимога позивача підлягає задоволенню.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з березня 2018 року по вересень 2018 року слід зазначити таке.
Відповідно до Постанови №704 посадові оклади військовослужбовців з 01.03.2018 були збільшені, а тому обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розраховується з квітня 2018 року. Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації і становив 3,7%, а тому право військовослужбовців на індексацію грошового забезпечення настало в грудні 2018 року за індексом 3,7%.
Отже, починаючи з березня 2018 року по вересень 2018 року індексація військовослужбовців не проводилася, адже не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.
Отож, якщо поріг не перевищено, право на індексацію не виникає.
Щодо вимог позивача про нарахування та виплати на його користь індексації грошового забезпечення за період з 18 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року у визначеному розмірі або базових місяців для нарахування такої індексації, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення)
З аналізу приписів Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) та визначати суму індексації, зокрема розміру посадового окладу, базового місяця для обчислення індексації, покладено саме підприємства, установи, організації незалежно від форм власності.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 17.09.2020 у справі №420/1207/19.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Таким чином, рішення суду необхідно скасувати з прийняттям нового - про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 18.05.2016 по 28.02.2018 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 18 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 325, 328 КАС України, суд,
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України задовольнити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. С. Затолочний
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 02.04.2021.