25 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2208/20 пров. № А/857/373/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.
з участю секретаря судового засідання Пильо І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування рішень за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року (суддя першої інстанції Шульгач М.П., м. Тернопіль, повний текст складено 12.11.2020),
У ввересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації про:
визнання протиправною та скасування відмови Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації, оформленої листом від 08.07.2020 №571, у видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, категорії 4, ОСОБА_1 ;
зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, категорії 4 та видати посвідчення особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, категорії 4;
визнання протиправною та скасування відмови Головного правління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформленої листом від 04.03.2020 №501/03-21, в призначені пенсії;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати пенсію за віком із його зменшенням на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 27 грудня 2019 року.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом від 04.03.2020 №501/03-21, в призначені пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із його зменшенням на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 27 грудня 2019 року. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 840,80 грн. У позові до Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням, вважаючи його незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що починаючи з 01.01.2015 зона посиленого радіоекологічного контролю відсутня, тому правові підстави для видачі посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 4, відсутні. Вказує на те, що ОСОБА_1 ніколи не перебував і на даний час не перебуває на обліку в департаменті, як особа, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, а відтак, відповідне посвідчення департаментом йому не видавалось. Враховуючи, що у позивача відсутнє посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також, що станом на 01.01.1993 позивачем не виконано умову проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, тому призначити пенсію позивачу за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 27.12.2019 немає підстав.
За результатами апеляційного розгляду просить скасувати оскаржене рішення суду від 11 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено матеріалами справи. У судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27 грудня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку як потерпілому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС вдповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом за №501/03-21 від 04.03.2020 повідомило позивача про відмову в призначені вказаної пенсії у зв'язку з відсутністю підтвердження проживання у зоні посиленого радіологічного контролю. Відповідач зазначив, що підстав для призначення пенсії за віком із його зменшенням відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає, оскільки позивачем не виконано умови проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю - не менше 4 років, а також у нього відсутнє посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також, 22.06.2020 позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації із заявою про видачу посвідчення особі яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, категорії 4.
Листом від 08.07.2020 №571 Департамент соціального захисту населення повідомив позивача, що пунктом 2 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ, який набрав чинності з 1 січня 2015 року, внесено зміни до Закону України «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з яким із зон радіоактивного забруднення виключено зону посиленого радіоекологічного контролю та із Закону виключено статтю 2, в якій визначалися категорії зон радіоактивно забруднених територій. Враховуючи, що з 01.01.2015 відсутня зона посиленого радіоекологічного контролю, тому правових підстав для видачі позивачу посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 4, немає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога до Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації є передчасною, оскільки позивачу необхідно спочатку пройти процедуру визначену в чинному законодавстві, а тому в даній позовній вимозі слід відмовити. Суд зазначив, що ОСОБА_1 проживав в с. Сосулівка, Чортківського району, Тернопільської області, що відноситься до населених пунктів на які поширюється зона посиленого радіоекологічного контролю, станом на 1 січня 1993 року не менше чотирьох років, а тому він з досягненням 55-річного віку отримав право на призначення на пільгових умовах пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 27 грудня 2019 року з моменту звернення до Пенсійного фонду України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року в частині відмови у позові до Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії не оскаржується, тому в силу приписів ч.1 ст. 308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 ч.1 ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсійний вік зменшується на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до довідки Сосулівської сільської ради Чортківського району від 26.12.2019 №536 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно будинкової книги №2 с. Сосулівка за номером 1348 прописаний з 16 квітня 1984 року. Даних про зняття з реєстрації з 16.04.1984 ОСОБА_1 згідно вказаної довідки немає. Отже, вказаною довідкою підтверджено факт постійного проживання та реєстрації позивача у селі Сосулівка Чортківського району Тернопільської області.
Крім того, факт проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю підтверджено витягом з будинкової книги, в якій за записом №1348 вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований в с.Сосулівка з 16 квітня 1984 року.
Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» с. Сосулівка Чортківського району Тернопільської області віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, факт проживання та навчання ОСОБА_1 на території зони посиленого радіоекологічного контролю, станом на 1 січня 1993 року не менше чотирьох років, підтверджено наступними документами:
- навчання в сільському професійно-технічному училищі №2 смт. Товсте з 15.02.1979 по 14.08.1979, що підтверджено атестатом №6318, виданим 14.08.1979 - 6 місяців;
- навчання на водія в Чортківському спорттехклубі ДОСААФ з 15 ___ 1980 (у свідоцтві упущено місяць початку навчання) по 17.03.1981, що підтверджено свідоцтвом серії НОМЕР_1 ;
- проходження військової службі з 17.05.1981 по 20.06.1983, що підтверджено довідкою Чортківського об'єднаного міського військового комісаріату від 24.12.2019№122 - 2 роки 1 місяць 4 дні;
- робота водієм у ВАТ «Чортківський «Райагрохім» з 19.09.1986 по 22.04.1987, що підтверджено довідкою від 28.03.2006 №38 - 7 місяців 4 дні;
- навчання на водія в Чортківському СТК ДОСААФ з 25.04.1989 по 15.07.1989, що підтверджено свідоцтвом серії НП №556654 - відповідачем даний період не врахований у страховий стаж;
- навчання на водія в Чортківському СТК ДОСААФ з 20.06.1989 по 20.09.1989, що підтверджено свідоцтвом серії НП №556654 - відповідачем даний період не врахований у страховий стаж;
- робота в Ягільницькому кінному заводі з 11.05.1990 по 03.11.1997, що підтверджено довідкою №140 від 26.12.2017 - 7 років 5 місяців 23 дні;
- догляд за особою похилого віку з інвалідність 1 групи з 22.07.2009 по 30.09.2017 - 8 років 2 місяці 9 днів.
Отже, страховий стаж позивача, який врахований відповідачем, складає 18 років 10 місяців та 10 днів.
Також, як правильно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 проживав в с. Сосулівка Чортківського району Тернопільської області, що відноситься до населених пунктів на які поширюється зона посиленого радіоекологічного контролю, станом на 1 січня 1993 року не менше чотирьох років.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що у разі призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надаються також документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (за наявності) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Враховуючи те, що для призначення пенсії позивачу із зниженням пенсійного віку, як особі, яка постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю, були наявні всі необхідні для цього документи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформленої листом від 04.03.2020 №501/03-21, в призначені пенсії ОСОБА_1 та зобов'язанння Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із його зменшенням на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 27 грудня 2019 року.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. С. Затолочний
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 02.04.2021.