Справа № 826/8948/18 Суддя першої інстанції: Клименчук Н.М.
02 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Кузьмишиної О.М. та Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нігяр» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
У червні 2018 року ТОВ «Нігяр» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальним правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві) від 30 березня 2018 року № 290 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року вказаний адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі відповідач зазначив норми права, які встановлюють підстави та порядок анулювання реєстрації платником податку на додатну вартість. Разом з тим, у чому саме полягає неправильне застосування таких норм судом першої інстанції, скаржник в апеляційній скарзі не зазначив.
Відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві від ТОВ «Нігяр» не надходив.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року - без змін, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що ТОВ «Нігяр» перебувало на обліку в ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві та було зареєстроване платником податку на додану вартість.
Рішенням від 30 березня 2018 року № 290 було анульовано його реєстрацію як платника податку на додану вартість з підстав, передбачених пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням контролюючого органу, ТОВ «Нігяр» звернулося до суду із адміністративним позовом про визнання його протиправним і скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Нігяр», суд першої інстанції виходив з того, що позивач вчинив усі дії з метою реєстрації податкової звітності з податку на додану вартість, а податкові декларації з податку на додану вартість за період з березня 2017 року по березень 2018 року свідчать про наявність податкового кредиту у сумі 1034565 грн 00 коп., у зв'язку з чим у відповідача не було підстав, передбачених пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
За правилами п. 183.1 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
Відповідно до пп. г п. 184.1 ст. 183 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо, зокрема, особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Дослідивши рішення ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30 березня 2018 року № 290, колегія суддів встановила, що підставою для анулювання реєстрації ТОВ «Нігяр» платником податку на додану вартість став висновок контролюючого органу про те, що воно у період з березня 2017 року по лютий 2018 року подає податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність постачання / придбання товарів / послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Нігяр» та ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві було укладено договір про визнання електронних документів № 2 від 07 грудня 2017 року.
ТОВ «Нігяр» складено та направлено засобами телекомунікаційного зв'язку податкову накладну № 1 від 12 грудня 2017 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем отримано квитанцію № 1, згідно з якою документ не може бути прийнятий, можливо припинено дію договору про визнання електронних документів.
Позивач 12 грудня 2017 року направив засобами телекомунікаційного зв'язку декларацію з податку на додану вартість за листопад 2017 року, яка також не була прийнята контролюючим органом. Причиною неприйняття документа, згідно з квитанцією № 1, стала відсутність укладеного з платником договору приєднання, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу. Позивачу було рекомендовано направити заяву про приєднання до договору.
На виконання зазначених вимог позивач направив засобами телекомунікаційного зв'язку заяву від 09 січня 2018 року про приєднання до договору про визнання електронних документів від 30 листопада 2017 року № 2657001, однак отримав квитанцію № 1 про відмову у прийнятті документа з підстав наявності діючого договору від 07 грудня 2017 року № 2.
У зв'язку із неприйняттям контролюючим органом звітних документів позивач повторно направив засобами телекомунікаційного зв'язку заяву від 15 січня 2018 року про приєднання до договору про визнання електронних документів від 30 листопада 2017 року № 2657001 та отримав квитанцію № 1 про відмову у прийнятті документу з підстав наявності діючого договору від 07 грудня 2017 року № 2.
Враховуючи неможливість подання податкових декларацій у електронному вигляді, позивач направив контролюючому органу заяву від 15 січня 2018 року № 1501-2018, до якої додав податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2017 року у паперовому вигляді. Також позивач просив з'ясувати причини технічної помилки та надати можливість подавати звітність у електронному вигляді відповідно до укладеного договору.
До укладання договору № 2 від 07 грудня 2017 року про визнання електронних документів ТОВ «Нігяр» подавало до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість у паперовій формі, що підтверджується копіями податкових декларацій за період з березня 2017 року по жовтень 2017 року.
У зв'язку із неприйняттям податкової звітності у електронній формі, ТОВ «Нігяр» направило відповідачу податкові декларації з податку на додану вартість за період з листопада 2017 року по березень 2018 року також у паперовій формі.
Отримання такої податкової звітності від позивача контролюючим органом не заперечується.
Також колегія суддів враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року у справі № 826/1511/18, яке залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року, було задоволено адміністративний позов ТОВ «Нігяр»:
- визнано протиправною бездіяльність ДФС України щодо неприйняття податкової звітності та податкових накладних в електронному вигляді шляхом блокування дії договору про визнання електронних документів укладеного між ТОВ «Нігяр» та органом ДФС України;
- визнано протиправною бездіяльність ДФС України щодо не прийняття податкової декларації ТОВ «Нігяр» з податку на додану вартість за листопад та грудень 2017 року та не здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних ТОВ «Нігяр» від 12 грудня 2017 року та 22 січня 2018 року;
- зобов'язано ДФС України відновити реєстрацію податкової звітності, податкових накладних та розрахунків-коригувань в електронному вигляді згідно умов Договору про визнання електронних документів.
До матеріалів справи приєднано копії податкової накладної № 1 від 12 грудня 2017 року на загальну суму 4393 грн 20 коп., з яких 732 грн 20 коп. - податок на додану вартість та податкової накладної № 1 від 22 січня 2018 року на загальну суму 4393 грн 20 коп., з яких 732 грн 20 коп. - податок на додану вартість.
Враховуючи, що відмову в прийнятті таких податкових накладних для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних було визнано протиправною судовим рішенням, яке набрало законної сили, колегія суддів вважає, що висновок контролюючого органу про відсутність у ТОВ «Нігяр» в період з березня 2017 року по лютий 2018 року операцій з постачання / придбання товарів / послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, є помилковим.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним і скасування рішення ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30 березня 2018 року № 290 про анулювання реєстрації ТОВ «Нігяр» платником податку на додану вартість.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як раніше зазначалося, апеляційна скарга відповідача не містить доводів і заперечень щодо висновків суду, викладених у рішенні від 28 жовтня 2020 року. Під час розгляду справи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права також не встановлено.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді Л.О. Костюк
О.М. Кузьмишина