Справа № 640/12230/19 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.
02 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Василенка Я.М. та Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17 травня 2019 року;
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 травня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та винести нове рішення, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що згідно документів наданих позивачем для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, розрахованого спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві страхового стажу недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Скаржник звертає увагу, що до страхового стажу позивача не було враховано періоду роботи гірником з повним робочим днем на підземній роботі на шахті «Краснопільська» з 07 грудня 1987 року по 30 квітня 1994 року, оскільки підпис посадової особи у трудовій книжці ОСОБА_1 засвідчений печаткою старого зразка (УРСР). Також відсутні відомості про проведення атестації робочого місця з 21 серпня 1992 року, що є обов'язковою умовою зарахування до страхового стажу періоду роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року - без змін, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що 17 травня 2019 року ОСОБА_1 подав до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 18 червня 2019 року № 131662/03 відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 10 років та необхідного страхового стажу - 25 років.
Відповідач зазначив, що згідно наданих позивачем документів, обрахований загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 21 рік 3 місяці 17 днів, а пільговий стаж - 6 місяців.
Разом з тим, до страхового стажу відповідачем не враховано періоду навчання позивача з 07 грудня 1987 року по 06 лютого 1988 року при Брянківському навчально-курсовому комбінаті, та періодів роботи гірника 3 розряду з повним робочим днем на підземній роботі з 07 лютого 1988 року по 01 березня 1988 року, з проходженням навчання з 01 березня 1988 року по 13 травня 1988 року, та гірника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі з 13 травня 1988 року по 30 вересня 1994 року на шахті «Краснопільська», яка є правонаступником шахти ім. Ф.Е. Дзержинського, оскільки підпис посадової особи у трудовій книжці засвідчений печаткою старого зразка (УРСР) та відсутні відомості щодо проведення атестації робочого місця, яка є обов'язковою для зарахування до страхового стажу періоду роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 з 21 серпня 1992 року.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належної оцінки поданим позивачем документам для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відбиток печатки підприємства старого зразка (УРСР) у трудовій книжці не є підставою для неврахування до страхового стажу періодів роботи з 07 лютого 1988 року по 01 березня 1988 року на шахті ім. Ф.Е. Дзержинського та з 13 травня 1988 року по 30 вересня 1994 року на шахті «Краснопільська», яка є правонаступником шахти ім. Ф.Е. Дзержинського. Періоди з 14 грудня 1987 року по 06 лютого 1988 року та з 01 березня 1988 року по 13 травня 1988 року підлягають включенню до страхового стажу як періоди навчання. При вирішенні питання щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 без підтвердження проведення атестації робочого місця позивача, суд першої інстанції зазначив, що на час звільнення ОСОБА_1 така атестація правомірно могла не бути проведеною.
З огляду на це суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 17 травня 2019 року з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду від 24 листопада 2020 року.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, в тому числі на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.
Положеннями абз. 1 п. 1 ч. 2 вказаної статті передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно абз. 24 п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи для чоловіків.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 26 Закону передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Позивач стверджує, що згідно записів трудової книжки про роботу на шахті «Краснопільська», яка є правонаступником шахти ім. Ф.Е. Дзержинського, і Довідки № 062/02 від 14 травня 2019 року ДП «Дослідного заводу спецелектрометалургії ІЕЗ ім. Є.О. Патона НАН України» його стаж роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 складає 7 років.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на день подання заяви про призначення пільгової пенсії за віком позивачу виповнилось повні 53 роки, що дає підстави, при наявності необхідного стажу, для призначення йому пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону.
Проте, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1. Відповідач зазначає, що до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоду навчання з 07 грудня 1987 року по 06 лютого 1988 року при Брянківському навчально-курсовому комбінаті, та періодів роботи гірника 3 розряду з повним робочим днем на підземній роботі з 07 лютого 1988 року по 01 березня 1988 року, з проходженням навчання з 01 березня 1988 року по 13 травня 1988 року, та гірника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі з 13 травня 1988 року по 30 вересня 1994 року на шахті «Красніпольська», яка є правонаступником шахти ім. Ф.Е. Дзержинського, оскільки підпис посадової особи у трудовій книжці засвідчений печаткою старого зразка (УРСР), уточнюючі довідки позивачем не були надані.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 68 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 серпня 2019 року у справі № 654/890/17. Згідно з якими, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для власника трудової книжки, та не може впливати на особисті права працівника.
При вирішення питання щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи на шахті «Краснопільська» колегія суддів враховує норми Постанови Президії Верховної Ради України від 11 травня 1992 року «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 18 жовтня 1993 року № 643. Зазначені нормативно-правові акти не передбачали визнання недійсним раніше виданих печаток та не встановлювали для суб'єктів підприємницької діяльності обов'язку здійснити заміну печатки у зв'язку зі встановлення нових вимог до її оформлення.
Обов'язок про приведення печаток у відповідність до нових вимог був встановлений із набранням чинності Господарського кодексу України 01 січня 2004 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача щодо неврахування стажу роботи позивача з 07 грудня 1987 року по 30 квітня 1994 року на шахті «Краснопільська» у зв'язку із наявністю у трудовій книжці печатки підприємства старого зразка (УРСР) є формальним та необґрунтованим.
Разом з тим, суд першої інстанції звернув увагу, що запис № 10 у трудовій книжці позивача вчинений 30 вересня 1994 року, а не 30 квітня 1994 року, що стало підставою для виходу за межі позовних вимог, так як з матеріалів справи не зрозуміло чи був врахований відповідачем стаж роботи ОСОБА_1 з 01 травня 1994 року по 30 вересня 1994 року.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначає, що записи в трудовій книжці позивача № 5 з 14 грудня 1987 року по 06 лютого 1988 року та № 7 з 01 березня 1988 року по 13 травня 1988 року стосуються періодів його навчання.
Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що періоди навчання позивача з 14 грудня 1987 року по 06 лютого 1988 року та з 01 березня 1988 року по 13 травня 1988 року при Брянківському навчально-курсовому комбінаті підлягають включенню до страхового стажу, так як із записів трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування його на роботу менша ніж три місяці.
У відмові про призначення пенсії від 18 червня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначає, що для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21 серпня 1992 року необхідне підтвердження проведення атестації робочого місця, передбаченої Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442), який набрав чинності 21 серпня 1992 року.
ОСОБА_1 в позовній заяві звертає увагу, що шахта «Краснопільська», на якій він працював, знаходиться в м. Брянка Луганської області, яке відноситься до окупованих районів Луганської області, тому взяти довідки про підтвердження періодів пільгової роботи та копії наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці у нього немає фізичної можливості.
У зв'язку з цим, у позивача відсутня інформація щодо проведення чи не проведення атестації робочого місця підприємством після 21 серпня 1992 року.
Із записів трудової книжки вбачається, що в період з 13 травня 1988 року по 30 вересня 1994 року ОСОБА_1 працював гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі на шахті «Краснопільська», яка є правонаступником шахти ім. Д.Е Дзержинського.
Пунктом 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що були чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Судом першої інстанції встановлено, що до списків № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами і в гарячих цехах, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які були чинні в період з 13 травня 1988 року по 30 вересня 1994 року включались усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Отже, виконувана позивачем робота в період з 13 травня 1988 року по 30 вересня 1994 року входить до списку № 1 та повинна зараховуватися до стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з п. 4 Порядку № 442 атестація проводиться атестаційною комісією в строки передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Суд першої інстанції оцінюючи відсутність документального підтвердження проведення атестації робочого місця позивача після 21 серпня 1992 року враховує, що позивача звільнено 30 вересня 1994 року, а п'ятирічний період проведення атестації вперше завершувався 21 серпня 1997 року, тому на час звільнення позивача така атестація правомірно могла не бути проведена.
Відповідно до п. 2 Порядку № 442 (у редакції чинній на час роботи позивача на підприємстві) основною метою атестації є регулювання відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Абзацом 3 п. 4 Порядку № 442 передбачено, що позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.
Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду у постанові від 30 жовтня 2020 року у справі № 165/1961/15-а. Згідно яких, особа, яка працює на посаді віднесеній до списку № 1 та робоче місце якої підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами, повноваженнями та обов'язками, які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, проведення чергової та позачергової атестації робочого місця, відповідальність за своєчасне та якісне проведення такої атестації повністю покладається на роботодавця та не залежить від працівника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а прийшла до висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсії за віком на пільгових умовах.
При вирішенні питання про правомірність відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 ОСОБА_1 через відсутність результатів атестації робочого місця в період після 21 серпня 1992 року, колегія суддів також враховує, що відповідно до меж та переліку районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, затверджених Указом Президента України від 07 лютого 2019 року № 32/2019 місто Брянка Луганської області відноситься до тимчасово окупованих територій, на якій діє особливий правовий режим. Що в свою чергу створює перешкоди в доступі позивача до інформації щодо проведення атестації робочого місця в період з 21 серпня 1992 року по 30 вересня 1994 року на шахті «Краснопільська» та результатів такої атестації, якщо вона проводилась.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо можливості зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 21 серпня 1992 року по 30 вересня 1994 року на шахті «Краснопільська» гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі, за відсутності інформації щодо проведення атестації робочого місця, так як така атестація правомірно могла не проводитись.
Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді Я.М. Василенко
Л.О. Костюк