П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/9233/20
Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
при секретарі Цехмейстренко Ю.В..,
за участі апелянта ОСОБА_1 ,
представників апелянта Федяєва С.В. та Галайчук Г.С.,
представників відповідача Лисого С.О. та Бушилової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування висновку та наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
21 вересня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування за фактами проведення слідчих дій працівниками УСБУ в Одеській області, ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві, в адміністративній будівлі УБЗПТЛ ГУНП в рамках кримінального провадження, зареєстрованого 25.02.2020 у ЄРДР №42020160000000207 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України в частині звільнення позивача зі служби в поліції.
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 21.08.2020 року № 2009 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області в частині звільнення позивача зі служби в поліції.
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31.08.2020 року № 1164 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції.
- поновити позивача на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС ВБЗТЛ УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області, у разі проведення реорганізації на рівноцінну посаду ВБЗПТЛ ГУНП в Одеській області, з поверненням спеціального звання підполковник поліції.
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь позивача компенсацію морального збитку у розмірі 2000000 грн.
В обґрунтування позову зазначалось, що позивачем не було порушено жодного з пунктів законодавства та відомчих нормативно-правових актів, перелічених у наказі Головного управління Національної поліції України в Одеській області від 21 серпня 2020 року № 2009 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області, на підставі яких до позивача було застосовано невиправдану та виключну міру дисциплінарного покарання у вигляді звільнення зі служби в поліції. Висновок про проведення службової перевірки та наказ Головного управління Національної поліції України в Одеській області від 21.08.2020 року №2009 не містить свідчень в чому конкретно, в яких діях було висловлено порушення позивачем кожної окремої вказаної норми закону та відомчих нормативно-правових актів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у місті Одеса.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що апелянт не погоджується із викладеними в оскаржуваних наказах відомостями та самими наказами, якими його було притягнуто до відповідальності і звільнено з посади. Також, апелянтом зазначено, що прибувши за адресою перебування громадянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 », останнім не було виявлено неправомірних дій зі сторони вищезазначених громадянок, а тому апелянтом не було притягнуто цих осіб до відповідності, передбаченої ст.. 181-1 КУпАП. Позивач також стверджує, що не зобов'язаний був обов'язково повідомляти службу « 102» при виявленні адміністративного правопорушення, оскільки цей обов'язок не передбачено нормативними документами. Фактів вимагання та отримання незаконної винагороди не було зафіксовано співробітниками УСБУ, про що свідчить розсекречений протокол НСРД від 28.05.2020 року. Отже, по закінченню робочого часу, апелянт повернувся додому, у неділові стосунки з громадянками не вступав, а посилання на цей факт у спірному наказі є вигадкою посадових осіб, яка спрямована на приниження його гідності та ділової репутації.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначається, що рішення суду першої інстанції є вірним, прийняте з дотриманням норм матеріально та процесуального права на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи.
31.03.2021 року до суду від апелянта надійшли додаткові пояснення щодо обставин справи.
31.03.2021 р. від ОСОБА_1 надійшла заява про виклик свідка ОСОБА_4 , проте протокольною ухвалою суду від 31.03.2021 р. у задоволенні заяви було відмовлено.
Також, 31.03.2021 р. від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшла заява про виклик свідка ОСОБА_5 , проте під час розгляду справи в судовому засіданні представник Головного управління Національної поліції в Одеській області просив таку заяву залишити без розгляду та не розглядати.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював в ОВС з 11.08.2014 року по 06.11.2015 року, в Національній поліції України з 07.11.2015 року, з 06.09.2019 року займав посаду оперуповноваженого ВБЗТЛ УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області.
16 липня 2020 року начальник УКЗ ГУНП в Одеській області звернувся до т.в.о. начальника ГУНП в Одеській області з доповідною запискою «Про доцільність призначення службового розслідування».
Головним управлінням Національної поліції в Одеській області 16.07.2020 року прийнято наказ №1693 «Про призначення службового розслідування та складу дисциплінарної комісії», відповідно до якого зазначається, що 15.07.2020 року до Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшла інформація про те, що працівники УСБУ в Одеській області, ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві проводять слідчі дії (обшуки) в адміністративній будівлі УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області в рамках кримінального провадження, зареєстрованого у ЄРДР 25.02.2020 року за №42020160000000207, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за фактом вимагання та отримання неправомірної вигоди у сумі 2500 доларів США заступником начальника управління-начальником ВБЗТЛ УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області майором поліції Індичанським В.А., старшим оперуповноваженим в ОВС ВБЗТЛ УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області підполковником поліції ОСОБА_4 та оперуповноваженим ВБЗТЛ УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 від громадян (анкетні дані в інтересах слідства не розголошуються) за непритягнення останніх до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.181-1 КУпАП та наказано призначити службове розслідування за вказаним фактом у формі письмового провадження; створити дисциплінарну комісію.
16 липня 2020 року п.4 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №925 о/с відсторонено від виконання службових обов'язків (посади) оперуповноваженого ВБЗТЛ УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на час проведення службового розслідування.
Під час службового розслідування Головним управлінням Національної поліції в Одеській області: від ТУ ДБР у м.Миколаєві отримано:
- копію ухвали слідчого судді про застосування відносно ОСОБА_1 домашнього арешту;
- копію ухвали слідчого судді про відсторонення ОСОБА_1 від посади;
- копію повідомлення про підозру ОСОБА_1 ;
- копію ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку в приміщеннях УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області;
- копію протоколу складеного за результатами НСРД від 28.05.2020 року;
- витяг з ЄРДР;
- відібрані пояснення від ОСОБА_5 ;
- опитано ОСОБА_6 ;
- опитано оперуповноваженого УБЗПТЛ ГУНП капітана поліції ОСОБА_7 ;
- опитано підполковника ОСОБА_4 ;
- опитано старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;
- опитано майора поліції ОСОБА_8 ;
- опитано полковника поліції ОСОБА_9 ;
- ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився, посилаючись на статтю 63 Конституції України.
14.08.2020 року за результатами службового розслідування дисциплінарною комісією складено висновок, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.1, 2 ч.1 ст.18 п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.1, 2, 3, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п.1, 2, 3, 5, 6, 7 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, ч.1 ст.6 ч.ч.1, 2 ст.251, ч.1 ст.254 КУпАП, п.п.1, 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, п.6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, Присягу поліцейського, п.п.1 п.2 розділу ІІ Положення про УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області та вимоги п.п.1.3, 1.4 розділу І, п.2.22 розділу ІІ функціональних обов'язків від 12.07.2019 №15/1860дск, що виразилось у особистій недисциплінованості, умисному невиконанні норм діючого законодавства України, неприпиненні, укритті від обліку і нереєстрації, шляхом неповідомлення на «службу 102» фактів вчинення громадянкою ОСОБА_5 та ОСОБА_10 неправомірних дій, непритягнення громадянок ОСОБА_5 та ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.181-1 КУпАП, вступі у неділові стосунки з останніми, вимаганні, отриманні від ОСОБА_5 грошових коштів, що призвело до оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції та неінформуванні про допущені порушення безпосереднього керівника.
Враховуючи викладене, комісія вважає, що службове розслідування за фактами проведення слідчих дій працівниками УСБУ в Одеській області, ТУ ДБР, розташованого в м.Миколаєві, в адміністративній будівлі УБЗПТЛ ГУНП в рамках кримінального провадження, зареєстрованого у ЄРДР 25.02.2020 за №42020160000000207, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, закінченим (п.1).
Відомості, які стали підставою для призначення вказаного службового розслідування, визнати такими, що знайшли своє підтвердження в частині грубих порушень службової дисципліни посадовими особами УБЗПТЛ ГУНП (п.2).
За скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні п.п.1, 2 ч.1 ст.18 п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.1, 2, 3, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п.1, 2, 3, 5, 6, 7 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, ч.1 ст.6 ч.ч.1, 2 ст.251, ч.1 ст.254 КУпАП, п.п.1, 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, п.6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, Присягу поліцейського та вимоги п.п.1.3, 1.4 розділу І, п.2.22 розділу ІІ функціональних обов'язків від 12.07.2019 №15/1860дск, п.п.1 п.2 розділу ІІ Положення про УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області, затвердженого наказом ГУНП від 06.09.2018 №3076, оперуповноваженого ВБЗТЛ УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.
21 серпня 2020 року Головне управління Національної поліції в Одеській області прийняло наказ №2009 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області» яким наказано за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушення п.п.1, 2 ч.1 ст.18 п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.1, 2, 3, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п.1, 2, 3, 5, 6, 7 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, ч.1 ст.6 ч.ч.1, 2 ст.251, ч.1 ст.254 КУпАП, п.п.1, 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 р. № 1376, п.6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100,п.п.1.3, 1.4 розділу І, п.2.22 розділу ІІ функціональних обов'язків від 12.07.2019 №15/1860дск, п.п.1 п.2 розділу ІІ Положення про УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області, затвердженого наказом ГУНП від 06.09.2018 №3076 та Присяги поліцейського, оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції (п.1).
Відповідно до примітки у наказі, позивач з ним ознайомлений 25.08.2020 року.
31 серпня 2020 року Головне управління Національної поліції в Одеській області, на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 2009 від 21.08.2020 року,прийняло наказ №1164 о/с, яким відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), з 31 серпня 2020 року старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0154987), оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції в Одеській області, виплативши грошову компенсацію за 20 діб невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01 січня 2020 року по день звільнення.
Розглянувши справу та відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, в силу своїх службових обов'язків був зобов'язаний не допускати зв'язків, що з негативної точки зору ставлять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. Надаючи оцінку встановленим службовим розслідуванням обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку. Враховуючи, що матеріалами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, тому під час прийняття оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, встановлений законом. Також, суд зазначив, що позивачу було запропоновано надати пояснення, проте останній від надання таких пояснень відмовився. Тому, з урахуванням тяжкості проступку, їх наслідків, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд визнав правомірними дії відповідача щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, надані сторонами пояснення під час апеляційного розгляду справи в залі судового засідання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію" у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції".
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року №2337-VIIІ.
Цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту НП України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту НП України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту НП України встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту НП України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Враховуючи вищезазначені приписи, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з посади.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно пункту 2 розділу 6 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Комісією встановлено, що позивачем протиправно здійснено неприпинення, укриття від обліку і не реєстрація фактів вчинення громадянками неправомірних дій, не притягнення громадянок до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.181-1 КУпАП, вступ у неділові стосунки з останніми, вимаганні, отриманні від громадянки грошових коштів, що в свою чергу є недотриманням вимог статей 1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ігнорування Закону України «Про Національну поліцію» та Правил етичної поведінки поліцейського, які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 №1179, що стали наслідком низьких ділових та моральних якостей позивача.
В свою чергу, згідно висновків службових розслідувань про результати службового розслідування за фактами проведення слідчих дій працівниками УСБУ в Одеській області, ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві, в адміністративній будівлі УБЗПТЛ ГУНП в рамках кримінального провадження, зареєстрованого 25.02.2020 р. у ЄРДР №42020160000000207 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.368 КК України, дисциплінарною комісією встановлено, що наведені факти, визнано такими, що знайшли своє підтвердження.
Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.
Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо, позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 7 лютого 2017 року у справі №800/45/16 та підтримано Верховним Судом у постанові від 11 травня 2018 року у справі №766/7172/17.
З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача, як вчинення дисциплінарного проступку, а апелянтом в апеляційній скарзі та під час розгляду справи в суді першої інстанції не спростовано доводи суду першої інстанції.
31 серпня 2020 року Головним управління Національної поліції в Одеській області, на підставі наказу ГУ НП в Одеській області № 2009 від 21.08.2020 року, прийнято наказ №1164 о/с.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Судова колегія наголошує на тому, що в основі поведінки працівника поліції законодавчо закладено етичні, правові і службово-дисциплінарні норми, дотримання яких є одним із головних обов'язків особи, що іде на службу до органів внутрішніх справ. Ця обставина зумовлює підвищений рівень відповідальності працівників поліції, у порівнянні з іншими громадянами, та застосування до них більш суворих дисциплінарних стягнень за дисциплінарні правопорушення.
Як встановлено судом першої інстанції, службове розслідування було призначено за фактом проведення слідчих дій працівниками УСБУ в Одеській області, ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві в рамках кримінального провадження за фактом вимагання та отримання неправомірної вигоди в сумі 2500 доларів США окремими посадовими особами УБЗПТЛ ГУНП, у тому числі оперуповноваженим ВБЗТ УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи факт повідомлення про підозру позивачу у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України став лише підставою для початку службового розслідування. Натомість службове розслідування стосувалось належного виконання позивачем своїх службових обов'язків, які передбачені законодавством.
Зокрема, відповідачем під час проведення службового розслідуваня досліджувались питання неналежного виконання позивачем своїх посадових обов'язків а саме не дотримання вимог п.п.1, 2 ч.1 ст.18 п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.1, 2, 3, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п.1, 2, 3, 5, 6, 7 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, ч.1 ст.6 ч.ч.1, 2 ст.251, ч.1 ст.254 КУпАП, п.п.1, 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, п.6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, Присягу поліцейського, п.п.1 п.2 розділу ІІ Положення про УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області та вимоги п.п.1.3, 1.4 розділу І, п.2.22 розділу ІІ функціональних обов'язків від 12.07.2019 №15/1860дск, що виразилось у особистій недисциплінованості, умисному невиконанні норм діючого законодавства України, неприпиненні, укритті від обліку і не реєстрації, шляхом неповідомлення на «службу 102» фактів вчинення громадянкою ОСОБА_5 та ОСОБА_10 неправомірних дій, не притягнення громадянок ОСОБА_5 та ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.181-1 КУпАП, вступі з цими особами у неділові стосунки, вимаганні, отриманні від ОСОБА_5 грошових коштів, що призвело до оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції та не інформуванні про допущені порушення безпосереднього керівника.
Отже, колегія суддів зазначає, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини не належного виконання своїх обов'язків, порушення присяги поліцейського та не етична поведінка, яка негативно вплинула на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції, тобто судом в межах розгляду цієї справи не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення злочину, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.
Реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінального провадження і набрання законної сили вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежного виконання поліцейським службової дисципліни.
Доводи апелянта з приводу того, що такий вид стягнення як звільнення зі служби може застосовуватись у тому випадку, коли буде доведена вина особи у вчиненні кримінального правопорушення є безпідставним, оскільки підставами для проведення службового розслідування можуть бути не тільки скоєння особою кримінального правопорушення, але і вчинення особою інших діянь, які порушують службову дисципліну, а також події, які сталися за участю таких осіб і можуть викликати суспільний резонанс. На переконання Суду, відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні не може бути підставою для не проведення службової перевірки на дотримання поліцейськими дисципліни.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі №826/7065/16, від 4 жовтня 2018 року у справі №805/996/16-а.
Судова колегія звертає увагу, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги.
Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення позивачем службової дисципліни.
З огляду на викладене, з урахуванням матеріалів службового розслідування, судом встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, тому колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер, а поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги поліцейського.
З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача, як вчинення дисциплінарного проступку, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є правомірним та пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку, який полягає у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських.
Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для скасування наказу №1164 о/с від 31.08.2020 року в частині звільнення позивача зі служби, оскільки даний наказ прийнято відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", тобто у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог дійшов до вірного висновку, що позивачем не надано доказів на спростування обставин, викладених в оскаржуваних наказах.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 02.04.2021 року
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець