23 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/9775/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 р. у справі №160/9775/20
за позовом:ОСОБА_1
до: про: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
12.08.2020р. ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв'язку звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі - Фонд) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, судом першої інстанції позов зареєстрований 18.08.2020р.. / а.с. 1-3,19/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2020р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/9775/20 та справа призначена до судового розгляду /а.с. 21/.
Позивач, посилаючись у позовній заяві, на те, що він є отримувачем страхових виплат з Фонду оскільки йому 18.12.2013р. встановлена втрата працездатності в розмірі 25% безстроково у зв'язку із трудовим каліцтвом, також він є внутрішньо переміщеною особою з 01.09.2014р. і перебуває на обліку у Тернівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. Але у листопаді 2014р. відповідачем було припинено здійснення виплат позивачу, відновлення яких відбулось у лютому 2020р., але за період з 01.11.2014р. по 31.01.2020 р. відповідачем не були виплачені йому страхові виплати, та незважаючи на чисельні звернення позивача до відповідача заборгованість по виплаті страхових виплат за вищезазначений період відповідачем не була виплачена. На звернення позивача відповідачем було надано відповідь, в якій зазначено, що заборгованість по страховим виплатам здійснюватиметься у відповідності до «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затвердженого Постановою КМУ від 08.06.2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його конституційні права на соціальний захист, тому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому страхових виплат за період з 01.11.2014р. по 31.01.2020р. та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість по страховим виплатам за цей період.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 р. у справі №160/9775/20 адміністративний позов задоволено у повному обсязі. / а.с. 71-74/.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції від 12.10.2020 р., подав апеляційну скаргу, у якій також було заявлено клопотання про поновлення позивачу строку на апеляційне оскарження /а.с. 77-81/.
Адміністративна справа №160/9775/20, разом з матеріалами апеляційної скарги позивача, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 27.11.2020р. / а.с. 76/.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020р. у справі №160/9775/20 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 р. у справі №160/9775/20 / а.с. 86/ і апеляційний розгляд справи у судовому засіданні призначено на 15-00 годин 12.01.2021р. / а.с. 87/, про що судом було повідомлено учасників справи /а.с. 88-89/.
Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 77-81/ на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки які суперечать фактичним обставинам справи, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що саме з вини позивача було зупинено здійснення страхових виплат у листопаді 2014р. оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження місця проживання та таких доказів ним не було надано Фонду до лютого 2020р., і після надання таких документів виплати були поновлені, тому вважає, що судом під час розгляду справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд рішення суду від 12.10.2020 р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Через не явку позивача (або його представника) у судове засідання 12.01.2021р. розгляд цієї адміністративної справи було відкладено на 13 годин 30 хвилин 23.02.2021р. /а.с. 91/, про що було повідомлено учасників справи / а.с. 92-96/ з цих самих причин 23.02.2021р. розгляд цієї справи було відкладено на 15-00 годин 23.03.2021р. / а.с. 105/, про що судом апеляційної інстанції було повідомлено учасників справи / а.с. 106-109/.
У судовому засіданні 23.03.2021р. представник відповідача підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 12.10.2020р. у цій справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позивачем у справі позовних вимог у повному обсязі.
Позивач (або його представник) у судове засідання не з'явився, про день, годину та місце розгляду справи повідомлений. Представник позивача надав суду заяву / а.с. 113/ у якій просив розглянути справу у відсутність позивача та його представника. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача та його представника.
Заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач у справі, є отримувачем страхових виплат з Фонду оскільки 18.12.2013р. йому встановлена втрата працездатності в розмірі 25% безстроково у зв'язку із трудовим каліцтвом, також позивач у справі є внутрішньо переміщеною особою з 01.09.2014р. і перебуває на обліку у Тернівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, та у жовтні 2014р. позивачу здійснено страхову виплату, подальше здійснення яких було припинено через не підтвердження факту проживання у м. Тернівка, та проведення страхових виплат позивачу було поновлено у лютому 2020р. після відповідного звернення ОСОБА_1 та надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, страхові виплати за період з 01.11.2014р. по 31.01.2020 р. відповідачем позивачу не здійснювались, зазначені обставини підтверджуються належними письмовими доказами, які були досліджені судом під час розгляду справи та долучені до матеріалів справи / а.с.8,10-11,12-15,30-39/, та не заперечувались представниками учасників справи під час її розгляду судом.
Крім цього судом встановлено, що 28.07.2020 р. позивач звернувся до Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив виплатити заборгованість по страховим виплатам за період з 01.11.2014 р. по 31.01.2020 р., але відповідач листом за вих..№ 30.4-23/2274 від 30.07.2020р. повідомив позивача, що суми страхових виплати, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, і позивач не погоджуючись з бездіяльністю відповідача та невиплатою йому страхових виплат за період з 01.11.2014 р. по 31.01.2020 р., звернувся з цим позовом до суду.
Спірні відносини, які виникли між сторонами у справі врегульовано положеннями Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105 від 23.09.1999р., який з 01.01.2015р. діє в редакції Закону України від 28.12.2014р. та має назву «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105), Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. №1706 (далі - Закон №1706).
Сукупний аналіз положень ст. ст. 46,64 Конституції України, положень ст. 1 Закону №1706 дає можливість зробити висновок про те, що внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, при цьому спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи, проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби, до яких, серед іншого віднесено, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.
Отже статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Відповідно до п.п. 4, 5 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» утворено Фонд соціального страхування України (далі - Фонд) , реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який (та його робочі органи) є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення, а також Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх робочих органів.
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги положення ч. 3 ст. 8 Закону №1105 до відповідача у справі, який є робочим органом виконавчої дирекції Фонду перейшли обов'язки щодо призначення та виплати виплат передбачених положеннями Законом №1105.
Статтею 36 Закону №1105 встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, і такі виплати складаються із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу;
такі виплати, відповідно до ч. 1 ст. 47 цього ж Закону провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (ч. 5 ст. 47 Закону № 1105).
Сукупний аналіз положень ч.ч.4,7 ст.47 Закону №1105 дає можливість зробити висновок про те, що виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням і у разі якщо з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації), відповідно до п. 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 визначаються Кабінетом Міністрів України, яким у свою чергу прийнято постанову №365 від 08.06.2016р. «Про затвердження Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Порядок №365).
Пунктом 15 Порядку №365, з урахуванням змін внесених Постановою Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018р. які набрали чинності з 12.05.2018р., передбачено, що орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Під час розгляду цієї справи встановлено, що відповідачем продовжено виплату позивачу раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 01.02.2020р., а страхові виплати за період з 01.11.2014р. по 31.01.2020р. позивачу не виплачені відповідачем з посиланням на відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, але колегія суддів вважає, що такий підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави, оскільки внаслідок відсутності порядку та механізму виплати особі страхових виплат за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов'язку держави по виплаті такої заборгованості, і ця невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права.
Так держава взявши на себе обов'язок із виплати особі страхових виплат за минулий період (стаття 47 Закону № 1105), не визначивши при цьому певного порядку, держава допустила недобросовісність, і ця недобросовісність була допущена урядом, а не відповідачем, який у спірних відносинах представляє перед позивачем державу, бо є органом, який уповноважений на нарахування та виплату страхових виплат, і тому саме такий орган, яким є відповідач у справі, повинен нести відповідальність від імені держави.
Приймаючи до уваги вищезазначене та враховуючи, що право на отримання страхових виплат є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції суд робить зробив правильний висновок про те, що не здійснивши позивачу в порушення вимог ст. 47 Закону № 1105 виплату страхових виплат за період з 01.11.2014 р. по 31.01.2020 р., відповідач допустив протиправну бездіяльність, що свідчить про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача виплатити позивачу заборгованість по страховим виплатам за період з 01.11.2014 р. по 31.01.2020 р..
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом під час розгляду справи, та приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, яке регулює відносини, що виникли між сторонами у цій справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив у справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог у повному обсязі та обрав ефективних спосіб відновлення та захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення.
Приймаючи до уваги вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, та ухвалено законне рішення і оскільки апеляційним судом під час розгляду даної справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судового рішення , тому колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 12.10.2020р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди заявника апеляційної скарги з висновками суду з оцінки обставин у справі, і не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311,315,316,321,322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 р. у справі №160/9775/20 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.
Постанова виготовлена та підписана 02.04.2021р. .
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя О.М. Панченко
суддя В.Є. Чередниченко