01 квітня 2021 року Чернігів Справа № 620/3729/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Заяць О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації, Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання неправомірними дій та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить:
визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня, яка передбачена ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 1390,00 грн.;
стягнути з Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік, відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 6800,00 грн.;
стягнути з Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем виплачено йому разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою судді провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній зазначив, що обсяги видатків на виплату разової грошової допомоги до 5 травня на 2020 рік відповідають розмірам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112, а тому правові підстави для виплати спірної допомоги позивачу в іншому розмірі відсутні.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.
Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені статтею 12 Закону України від 22.10.993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для ветеранів війни - учасників бойових дій, в тому числі і на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, що підтверджується копією посвідчення, наявного в матеріалах справи.
Позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 1390,00 грн., у зв'язку із чим звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату йому недоплаченої суми разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, встановленої статтею 12 Закону України від 22.10.993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, проте отримав відповідь, що йому виплачена вказана допомога у відповідності до вимог законодавства, а тому її розмір не підлягає перерахунку.
Не погоджуюсь з діями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Статтею 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції від 25.12.1998) було встановлено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Проте, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, відповідно до якого було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», де передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій - 1390 гривень.
Конституційний Суд України у рішенні від 27.02.2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) дійшов висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України та визнав таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вирішуючи питання про право як Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, так і Велика Палата Верховного Суду дійшли висновку по зразковій справі №440/2722/20, що з 27.02.2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України від 25.12.1998 №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у таких розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що відповідач здійснив виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу як учаснику бойових дій в розмірі 1390,00 грн, проте як встановлено судом, з 27.02.2020 позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня як учасник бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що є підставою для задоволення позову повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Також, відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 та від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути судові витрата, понесені у зв'язку з розглядом даної справи, зокрема, на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Для підтвердження вказаних витрат суду надано:
акт прийому - передачі виконаних робіт з розрахунком витраченого часу;
квитанція №0.0.1795387969.1;
договір про надання правової допомоги;
додаткову угоду до договору про надання правової допомоги;
ордер на надання правничої правової допомоги.
Загальна вартість наданих послуг складає 5000,00 грн.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня, яка передбачена ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 1390,00 грн.
Стягнути з Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік, відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 6800,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 01 квітня 2021 року.
Суддя О.В. Заяць