29 березня 2021 року справа № 580/152/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у збільшенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на 2% за кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років відповідно до вимог ч. 3 ст. 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 з 19.02.2020;
- зобов'язати відповідача збільшити позивачу розмір щомісячного довічного грошового утримання на 2% грошового утримання за кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років відповідно до вимог ч. 3 ст. 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VІІІ починаючи з 19.02.2020;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті позивачу усієї суми нарахованого щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020;
- зобов'язати відповідача здійснити виплату усієї суми нарахованого відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VІІІ довічного грошового утримання з урахуванням виплачених сум з 19.02.2020.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №580/911/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 19.02.2020 здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру. Відповідач на виконання вказаного рішення здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, проте не нарахував відсотків на кожний повний календарний рік роботи на посаді судді понад 20 років. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування відсотків за кожний повний календарний рік роботи на посаді судді понад 20 років. Проте відповідач відмовив позивачу у нарахуванні відсотків за стаж судді з тих підстав, що позивач не має стажу безпосередньо роботи судді більше 20 років, а також відмовлено у виплаті різниці нарахованого щомісячного довічного грошового утримання за період з 19.02.2020 по теперішній час з підстав відсутності бюджетних асигнувань і така виплата буде здійснена за наявності коштів у Державному бюджеті України. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує його права.
Відповідач проти позову заперечив. 16.02.2021 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно матеріалів пенсійної справи стаж роботи позивача на посаді судді становить 15 років 6 місяців 20 днів, тому підстави для збільшення позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відсутні. Щодо вимоги про виплату усієї суми нарахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зазначив, що в даному випадку позивач не згоден з діями відповідача, вчиненими на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №580/911/20, тому має право звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з окремим позовом. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 20.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 29.03.2021 закрито провадження у справі в частині визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у виплаті усієї суми нарахованого щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 та зобов'язання здійснити виплату усієї суми нарахованого довічного грошового утримання з урахуванням виплачених сум з 19.02.2020.
Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від від 07 липня 2010 року № 2453-VI з 01.01.2015.
Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи ОСОБА_1 станом на 31.12.2014 становить 29 років 8 місяців 28 днів, а саме:
- з 01.04.1985 по 14.08.1991 - позивач працював на посаді помічника прокурора Лисянського району Черкаської області;
- з 14.08.1991 по 14.08.1996 - позивач працював на посаді прокурора Уманського району Черкаської області;
- з 15.08.1996 по 26.09.1996 - позивач працював на посаді в.о. прокурора Уманського району Черкаської області;
- з 26.09.1996 по 11.06.1999 - позивач працював на посаді помічника прокурора, ст. помічника прокурора м. Умані Черкаської області;
- з 12.06.1999 по 23.03.2004 - позивач працював на посаді судді Уманського міського суду Черкаської області;
- з 23.03.2004 по 05.04.2011 - позивач працював на посаді судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області;
- з 05.04.2011 по 21.04.2014 - позивач працював на посаді голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області;
- з 22.04.2014 по 31.12.2014 - позивач працював на посаді судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 у справі №2340/4456/18 встановлено, що згідно з постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області у справі №705/7052/16-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017, зобов'язано Уманське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання відповідно до статті 138 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 2453- VI від 07.07.2010 у відновленій редакції рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року, а саме у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання із суддівської винагороди.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №580/911/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 19.02.2020 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24.02.2020 №04-378/20, без обмеження граничного розміру.
16.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати роз'яснення щодо ненарахування відсотків за стаж роботи понад 20 років судді при перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно листа відповідача №2300-0306-8/65858 від 28.12.2020 стаж роботи позивача на посаді судді складає 15 років 6 місяців 20 днів, тому підстави для збільшення позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відсутні. Щодо виплати заборгованості з перерахованого відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №580/911/20 довічного грошового утримання судді у відставці зазначив, що його виплату буде здійснено за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував відсотки за стаж роботи судді при перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та протиправно не виплатив заборгованість за перерахованим довічним грошовим утриманням судді у відставці, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
На час виходу позивача у відставку був чинним Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон №2453-VI), статтею 120 якого передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до роз'яснення поняття «прокурор», яке міститься в ст. 56 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII (в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям «прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.
Згідно вказаних приписів суддям, які вийшли у відставку під час дії Закону №2453-VI, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, зараховується стаж роботи на посадах прокурорів.
Судом встановлено, що позивач в період з 01.04.1985 по 11.06.1999 працював на посадах помічника прокурора, прокурора в органах прокуратури та 12.06.1999 був призначений на посаду судді Уманського міського суду Черкаської області.
Отже період роботи на посадах помічника прокурора, прокурора підлягає зарахуванню до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і фактично був зарахований позивачеві.
З врахуванням роботи на посаді судді з 12.06.1999 по 31.12.2014 загальний стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на призначення довічного грошового утримання, склав 29 років 8 місяців 28 днів.
Вказана обставина відповідачем не спростовується.
Згідно з частиною третьою статті 141 Закону № 2453-VІ (в редакції, яка діяла станом на 01.01.2015) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Рішенням від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень статті 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII зі змінами, внесеними законами № 213-VIII і № 911-VIII, у тому числі й частину третю цієї статті Закону № 2453-VІ.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 4 Рішення від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 визначив порядок виконання цього рішення, зокрема:
- частина третя статті 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону № 2453-VI до внесення змін Законом № 213-VIII, тобто в редакції Закону № 192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 у справі №2340/4456/18 встановлено, що згідно з постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області у справі №705/7052/16-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017, зобов'язано Уманське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання відповідно до статті 138 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 2453- VI від 07.07.2010 у відновленій редакції рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року, а саме у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання із суддівської винагороди.
Отже довічне грошове утримання позивача було перераховане із збільшенням на 2 відсотки від суми грошового утримання за кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років.
Проте при здійсненні перерахунку грошового утримання позивача на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №580/911/20 збільшення грошового утримання на 2% відповідачем не застосовано.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII, на підставі якої здійснено перерахунок довічного грошового утримання позивача, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Судом встановлено, що стаж позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 29 років 8 місяців 28 днів.
Отже позивач має 9 повних років роботи на посаді судді понад 20 років, тому відповідно до Закону №1402 має право на довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді із збільшенням на 18 відсотків від суми довічного грошового утримання (9 років х 2% = 18%).
Враховуючи викладене, відповідач при проведенні перерахунку грошового утримання позивача протиправно не застосував збільшення на 2 відсотки за кожний з 9 років понад 20 років роботи на посаді судді.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на зазначене позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року без збільшення на 2 відсотки грошового утримання за кожний з 9 (дев'яти) років роботи на посаді судді понад 20 років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із збільшенням на 2 відсотки грошового утримання судді за кожний з 9 (дев'яти) років понад 20 років, всього на 18 відсотків грошового утримання, та виплатити різницю між належними до сплати та фактично виплаченими сумами щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Головуючий А.В. Руденко