Іменем України
22 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/728/21
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання - Пономарьової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
15 лютого 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 26.10.2020 та від 02.02.2021 щодо відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» з дня звернення із заявою про призначення пенсії - з 15.10.2020 зарахувавши до стажу роботи періоди роботи з 03.04.1984 по 26.08.1984 в Ворошиловградській спецавтобазі № 11 та з 04.11.1985 по 04.07.1995 в Шахтоуправлінні «Алмазне».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.10.2020 Білокуракинським ОУПФУ Луганської області прийнято рішення за заявою позивача від 15.10.2020 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком згідно з вимогами статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» з посиланням на відсутність необхідного стажу роботи для призначення пенсії.
20.01.2021 в межах трьохмісячного строку позивачем додатково долучено до переліку раніше поданих документів трудову книжку від 14.07.1977.
02.02.2021 позивач знову отримав рішення про відмову в призначенні йому пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» посилаючись на відсутність необхідного стажу роботи для призначення пенсії винесене Білокуракинським ОУПФУ Луганської області.
З відмовою Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області позивач не згоден та вважає її такою, що суперечить нормам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 19.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін (арк.спр. 19-20).
01.03.2021 за вх. № 7824/2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр. 24-28), в якому відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на такі обставини та норми чинного законодавства.
20.01.2021 позивач звернувся до управління із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 додав: - копію трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07.1998; - копію трудової книжки від 14.07.1977; довідка про навчання №9 від 18.01.2021 видана Білокуракинським ПАЛ; - копію військового квитку НОМЕР_2 від 16.11.1979. Інших документів про трудовий стаж заявником надано не було.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2021 по 31.12.2021 право на призначення пенсії за віком мають чоловіки, після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 28 років.
Розглянувши надані документи та індивідуальні відомості про застраховану особу відповідач дійшов таких висновків.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. До трудового стажу позивача не зараховано періоди: з 01.09.1982 по 17.05.1983 - навчання у Ворошиловградському сільськогосподарському інституті, у зв'язку з відсутністю запису в трудовій книжці про зарахування на денну форму навчання; з 03.04.1984 по 26.08.1984 - робота в Ворошиловградській спецавтобазі, у зв'язку з виправленнями номера та дати наказу на прийняття та звільнення з роботи; з 04.11.1985 по 04.07.1995 - робота в Шахтоуправлінні «Алмазне», у зв'язку з відсутністю підстави для звільнення в записах трудової книжки.
Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей на застраховану особу, страховий стаж ОСОБА_1 складає 19 років 11 місяців 2 дні.
Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 123750002128 від 26.01.2021 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за відсутності учасників справи, які до судового засідання не прибули, просили суд розглянути справу за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 (арк. спр. 4-5), картки платника податків (арк. спр. 6).
15.10.2020 позивач звернувся до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком (арк. спр. 31).
Отже, вік позивача на дату звернення до відповідача - 61 рік.
Разом з заявою були надані наступні документи: паспорт НОМЕР_4 , довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка НОМЕР_1 від 28.07.1998, військовий квиток НОМЕР_2 (арк. спр. 33).
Рішенням № 123750002128 від 19.10.2020 (ар.спр. 60-61) відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» (27 років), зазначивши, що його страховий стаж за відомостями трудової книжки та індивідуальних відомостей про застраховану особу - 17 років 1 місяць 6 днів.
Позивачу, відповідачем надана відповідь від 26.10.2020 за вих.№2730/031-08 (арк. спр. 7), якою було повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування оскарженого рішення відповідач зазначив, що згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями на застраховану особу, страховий стаж позивача складає 17 років 1 місяць 6 днів.
Згідно з розрахунком стажу позивача до нього зараховані періоди:
- з 16.11.1979 по 28.10.1981 - військова служба;
- з 28.07.1998 по 25.05.2018 - частково періоди роботи та безробіття позивача за відомостями ОК-5 та трудовою книжкою НОМЕР_1 від 28.07.1998, в тому числі за які сплачені страхові внески (а.с. 41-52, 54-59, 62-63).
Позовні вимоги не стосуються періоду роботи позивача з 28.07.1998 по 25.05.2018, тому правильність розрахунку стажу позивача в цей період судом не досліджується.
20.01.2021 позивач звернувся до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком (арк. спр. 64). Разом з заявою були надані наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт НОМЕР_4 , трудова книжка б/н, НОМЕР_1 , військовий квіток НУ № 6802381, довідка про заробітну плату б/н, документи про стаж, довідка про стаж № 9 (арк.спр 65).
Рішенням № 123750002128 від 26.01.2021 (арк.спр. 67-68) відповідач до загального трудового стажу позивачу не зарахував період з 01.09.1982 по 17.05.1983, у зв'язку з відсутністю запису в трудовій книжці про зараховування позивача на денну форму навчання; з 03.04.1984 по 26.08.1984 роботу Ворошиловоградській спецавтобазі, у зв'язку з виправленням номера та дати наказу на прийняття та звільнення з роботи; з 04.11.1985 по 04.07.1995 роботу в Шахтоуправлінні «Алмазне», у зв'язку з відсутністю підстави про звільнення. Згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями на застраховану особу, страховий стаж позивача складає 19 років 11 місяців 2 дні.
Згідно з розрахунком стажу позивача відповідачем на підставі трудової книжки позивача б/н від 14.07.1977 до нього додатково зараховані періоди:
- з 13.07.1977 по 17.10.1977 - робота машиністом автопод'ємника на Солідарном елеваторі;
- з 18.10.1977 по 29.04.1978 - навчання в СПТУ № 7;
- з 20.07.1978 по 10.11.1979 - робота трактористом в радгоспі «Красноармієць»;
- з 08.12.1981 по 18.02.1982 - робота шофером в радгоспі «Красноармієць»;
- з 14.01.1985 по 26.08.1985 - навчання в СПТУ-29 за професією електрослюсаря підземного (а.с. 9-12, 70).
Позивачу, відповідачем надана відповідь від 02.02.2021 за вих.№60/031-08 (арк. спр. 8), якою позивача також повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком.
Трудова книжка ОСОБА_1 б/н від 14.07.1977, крім зазначених вище періодів, містить такі записи (арк.спр.9-12):
- 17.08.1982 зарахований студентом першого курсу (наказ №215-к від 12.07.1982);
- 17.05.1983 відрахований з інституту (наказ № 157-к від 17.05.1983);
Ворошиловградська спецавтобаза № 11:
- 03.04.1984 прийнятий шофером 3 класу в автоколону №1 (наказ від 29.03.1984 №23к);
- 26.08.1984 звільнений по ст.38 КЗпП за власним бажанням (наказ № 69к від 28.08.89) (записи про дату звільнення та дату наказу про звільнення містять виправлення);
Шахтоуправління «Алмазне» в/о «Донбасантрацит»:
- 04.11.1985 прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем під землею (наказ № 24/к від 04.11.1985).
- 12.10.1987 переведено підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею (наказ № 300к від 12.10.1987);
- 04.07.1995 звільнений за ст. 40 п.4 КЗпП (відсутній запис про дату та місяць наказу про звільнення). Запис про звільнення завірений уповноваженою особою та печаткою підприємства.
Саме вказані періоди не зараховані позивачу до загального, а відповідно і до спеціального стажу відповідачем у зв'язку з наявністю неповноти записів трудової книжки позивача та виправлень в таких записах.
На підтвердження відомостей трудової книжки за спірний період позивачем суду надані архівні довідки від 12.07.2018, видані Державним унітарним підприємством Луганської народної республіки «Донбасантрацит», якими підтверджено факт роботи позивача в шахтоуправлінні «Алмазне» в/о «Донбасантрацит» в період з 12.10.1987 по 04.07.1995 прохідником за списком №1 професій з повним робочим днем під землею, наказ про звільнення - 166-к від 18.09.1995 (а.с.14, 16).
А ні вказані довідки, а ні трудова книжка позивача не містить записів про атестацію робочого місця.
Довідок на підтвердження відомостей трудової книжки за період з 03.04.1984 по 26.08.1984 позивачем суду не надано.
Також суд звертає увагу на ті обставини, що довідка від 12.07.2018, видана Державним унітарним підприємством Луганської народної республіки «Донбасантрацит», містить інші відомості про період роботи позивача в шахтоуправлінні «Алмазне» в/о «Донбасантрацит» електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею, ніж зазначені в трудовій книжці позивача, а саме: з 07.08.1985 по 26.08.1985 (а.с.15). Цей період зараховано відповідачем до загального стажу позивача як період навчання в СПТУ-29 (з 14.01.1985 по 26.08.1985). Довідки на підтвердження періоду роботи позивача за в шахтоуправлінні «Алмазне» в/о «Донбасантрацит» електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею з 04.11.1985 по 11.10.1987 позивачем суду не надано, хоча довідка від 12.07.2018, видана Державним унітарним підприємством Луганської народної республіки «Донбасантрацит» про заробітну плату позивача містить відомості про отримання позивачем заробітної плати з 1986 по 1992 роки (а.с.16). Тому ці обставини мають бути підтверджені додатково.
В листах відповідача позивачу взагалі не зазначено про необхідність підтвердження певних періодів роботи уточнюючими довідками. Зі змісту прийнятих відповідачем рішень суд встановив, що відповідачем взагалі не надавалася оцінки довідкам позивача на підтвердження страхового стажу та про заробітну плату. У відзиві відповідач зазначив, що позивач взагалі не надавав уточнюючих довідок на підтвердження стажу роботи, не зарахованого відповідачем.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).
В силу пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються, у тому числі, пенсія за віком ( пункт 1 частини першої статті 9 Закону №1058).
Статтею 26 Закону №1058 визначені умови призначення пенсії за віком.
Згідно з частиною першою статті 26 Закон № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до п. п. 2,3 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж обчислюється за данними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на піставі документів та в порядку, визначеного законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками.
Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Тобто, Законом №1058 передбачено, що як для призначення, так і для перерахунку пенсії особа повинна звернутися із відповідною заявою та необхідними документами особисто або через представника до територіального органу Пенсійного фонду.
В силу пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, «письмово повідомляє заявника» про те, які документи «необхідно подати» додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац третій пункту 1.7 розділу І Порядку).
Пунктом 3.3. розділу ІІІ Порядку № 22-1 визначено, що саме «орган, що призначає пенсію», надає роз'яснення особам з питань призначення та виплати пенсій.
Пункт 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 також визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Однак, суд звертає увагу, що орган ПФУ не повідомляв позивача про необхідність подання додаткових документів на підтвердження відомостей трудової книжки ОСОБА_1 б/н від 14.07.1977, оскільки він її подав лише з заявою від 20.01.2021.
Суд погоджується з висновками пенсійного органу, що виправлення в записах трудової книжки позивача та неповнота цих записів вимагають підтвердження відомостей трудової книжки шляхом надання відповідних уточнюючих довідок.
Такі довідки про стаж та заробітну плату позивачем відповідачу не надавалися протягом тьохмісячного строку з дня первинного звернення з заявою від 15.10.2020, оскільки також не були надані разом з заявою позивача про призначення пенсії від 20.01.2021.
Однак, відповідач, повідомивши позивача про прийняте 26.01.2021 рішення про відмову в призначенні пенсії не роз'яснив йому права подати уточнюючі довідки за спірні періоди (заява позивача від 20.01.2021 не містить відміток, передбачених абзац третій пункту 1.7 розділу І Порядку), чим порушив вимоги зазначеного Порядку № 22-1 та право позивача надати такі довідки безпосередньо пенсійному органу..
Щодо можливості врахування наданих позивачем до суду довідок, суд дійшов таких висновків. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Донецької та Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд також зазначає, що чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, які тепер перебувають на тимчасово неконтрольованій території України. Крім того, положенням частини 3 статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить в залежність особу, щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу і призначення пенсії.
Отже суд визнає належними доказами у справі надані позивачем суду на підтвердження відомостей трудової книжки за спірний довідки від 12.07.2018, видані Державним унітарним підприємством Луганської народної республіки «Донбасантрацит», якими підтверджено факт роботи позивача в шахтоуправлінні «Алмазне» в/о «Донбасантрацит» в період з 12.10.1987 по 04.07.1995 прохідником за списком №1 професій з повним робочим днем під землею, наказ про звільнення - 166-к від 18.09.1995 (а.с.14, 16).
Зазначені довідки підтверджують наявність в позивача права на зарахування цього періоду як до загального так і до спеціального підземного стажу за списком №1, навіть за відсутності відомостей про атестацію, оскільки відповідно до позиції Верховного Судду, що висловлена в постанові від 23.10.2018 в справі №348/1079/17), постанові від 18 вересня 2018 року по справі №345/3301/17 та постанові від 01.11.2018 №455/1053/16-а, в яких Верховний Суд зокрема зазначив, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Отже невиконання такого обов'язку адміністрацією підприємства, не може позбавляти права на пенсію на пільгових умовах самих працівників.
Тому цей період роботи позивача з 12.10.1987 по 04.07.1995 має бути зараховано як до страхового стажу позивача, так і до спеціального підземного стажу за професією прохідника за списком №1. Таким чином підтверджений належними доказами пільговий стаж позивача складає 6 років 8 місяців 22 дні, а загальний (з урахуванням зарахованого позивачу відповідачем страхового стажу 19 років 11 місяців 2 дні) складає - 26 років 7 місяців 24 дні.
Згідно з паспортом серії НОМЕР_4 , виданим 08 квітня 1998 року Краснолуцьким УМВС України в Луганській області, дата народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк.спр.4-5), тобто станом на дату звернення з заявою від 20.01.2021 позивачеві виповнилося 61 рік. Необхідний стаж для призначення йому пенсії за віком відповідно до вимог частини першої статті 26 Закон № 1058- з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років (з дати подання трудової книжки, відомості якої підлягають уточненню, - з 20.01.2021, оскільки всіх необхідних документів для призначення пенсії позивач не надав протягом 3х місяців з дати первинного звернення за призначенням пенсії).
Однак, як встановлено судом позивачем підтверджено наявність стажу, що надає права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до вимог частини 2 статті 114 Закону №1058:
на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону (60 років): чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Позивач вже досяг віку 61 рік станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії від 20.01.2021, має підтверджений страховий стаж 26 років 7 місяців 24 дні (понад 25 років) та має стаж стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 (більше 5 років( половини від 10 років)), отже має право на призначення пенсії відповідно до вимог ч.2 ст.114 Закону №1058.
Тому рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу № 123750002128 від 26.01.2021 є протиправним та має бути скасоване судом.
В той же час з зазначених вище підстав суд вважає, що пенсія позивачу має бути призначена відповідачем саме з 20.01.2021 за вимогами ч.2 ст.114 Закону №1058, тому позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням іншого способу захисту порушеного права позивача відповідно до вимог п.10 ч.2 ст.245 КАС України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду із позовом, позивачем сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн відповідно до квитанції № 9 від 04.02.2021 (арк.спр.3).
Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 908,00 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 41246789, місцезнаходження: 92200, Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Історична, 81) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 26.01.2021 №123750002128 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до загального страхового стажу та спеціального пільгового стажу за списком №1 період роботи ОСОБА_1 в шахтоуправлінні «Алмазне» в/о «Донбасантрацит» з 12.10.1987 по 04.07.1995 прохідником, а також призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до вимог ч.2 ст.114 Закону №1058 за заявою про призначення пенсії від 20.01.2021 та сплатити заборгованість.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 29 березня 2021 року.
Суддя В.С. Шембелян