23 березня 2021 року Справа № 915/639/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Заступника прокурора Миколаївської області (код ЄДРПОУ 02910048, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030)
в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 26565573, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001)
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіт-Авто" (код ЄДРПОУ 31613199, вул. Озерна (Красних Майовщиків), 31, кв. 87, м. Миколаїв, 54058)
2. Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Миколаївської районної державної адміністрації Холодкова Дмитра Юрійовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , вул. Конєва, 9а, м. Миколаїв, 54048)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 41210422, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001)
про: визнання дій державного реєстратора незаконними та скасування запису про право власності, знесення об'єкту нерухомості,
за участі представників учасників справи:
від 1-го відповідача: Татарінов В.П. згідно ордера
від 2-го відповідача: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився
прокурор Григорян Е.Р.,
встановив:
08.05.2020 заступник прокурора Миколаївської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ТОВ "Кіт-Авто" та державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Миколаївської районної державної адміністрації Холодкова Дмитра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, яким прокурор просить суд:
1) визнати незаконними дії державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Миколаївської районної державної адміністрації Холодкова Дмитра Юрійовича щодо реєстрації 30.10.2019 за товариством з обмеженою відповідальністю "Кіт-Авто" права власності на об'єкт нерухомості по вул. Озерній, 47/1 у місті Миколаєві, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №33974694;
2) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №33974694 від 30.10.2019 про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю "Кіт-Авто" права власності на об'єкт нерухомості по вул. Озерній, 47/1 у місті Миколаєві;
3) зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Кіт-Авто" знести самочинно збудований об'єкт нерухомості по вул. Озерній, 47/1 у місті Миколаєві, який складається з павільйону охорони - літ. А-1, воріт №2, воріт №3, огорожі №5, воріт №5, покриття І та покриття ІІ;
4) на підставі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" витребувати з відділу державної реєстрації Миколаївської районної державної адміністрації довідку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 29.01.2019 №15-176 та видане виконавчим комітетом Миколаївської міської ради свідоцтво про право власності від 29.11.2006.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що самочинне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці є порушенням установлених державою правил та норм здійснення будівництва, призводить до нераціональної забудови міста та порушення прав територіальної громади.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/639/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 12.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 09 червня 2020 року о 10:50.
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора про витребування доказів, витребувано у відділу державної реєстрації Миколаївської районної державної адміністрації довідку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 29.01.2019 №15-176 та видане виконавчим комітетом Миколаївської міської ради свідоцтво про право власності від 29.11.2006.
Ухвалою від 10.06.2020 судом повторно витребувано у відділу державної реєстрації Миколаївської районної державної адміністрації довідку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 29.01.2019 №15-176 та видане виконавчим комітетом Миколаївської міської ради свідоцтво про право власності від 29.11.2006 стосовно нежитлової будівлі, автостоянки за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Лазурна, буд. 1Б.
30.06.2020 відповідачем подано суду клопотання про зупинення провадження у справі №915/639/20 до вирішення та набрання законної сили рішенням у справі №915/758/20.
Ухвалою суду 06.07.2020 провадження у справі №915/639/20 було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №915/758/20, яка розглядається Господарським судом Миколаївської області.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду 28.09.2020 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області задоволено. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 06.07.2020 року у справі № 915/639/20 скасовано.
09.10.2020 матеріали справи 915/639/20 було повернуто до господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою суду від 15.10.2020 провадження у господарській справі № 915/639/19 - поновлено, підготовче засідання призначено на 27 жовтня 2020 року о 11:00.
Ухвалою суду від 27.10.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 11 листопада 2020 року о 11:00.
30.10.2020 на адресу суду надійшла заява прокурора про зміну предмета позову.
Посилаючись на ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прокурор, з метою забезпечення ефективного захисту порушених інтересів держави, просить розглядати другу позовну вимогу у наступній редакції:
« 2. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ТОВ «Кіт-Авто» на об'єкт нерухомості по вул. Озерній, 47/1 у м. Миколаєві, здійснену 30.10.2019».
Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Отже, підстав, визначених ст. 46 ГПК України, щодо відмови у прийнятті заяви прокурора про зміну предмету позову немає.
На виконання вимог ухвал суду від 12.05.2020 та 10.06.2020 на адресу суду надійшла відповідь Миколаївської районної державної адміністрації за вих. №973/02-19-20 від 06.11.2020.
Зокрема, суду повідомлено, що відповідно до пункту 1 розділу VІ Порядку формування та зберігання реєстраційних справ, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3267/5 від 18.11.2016, управління економічного, агропромислового розвитку та надання адміністративних послуг Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області направило документи для долучення до реєстраційної справи за належністю до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області.
11.11.2020 року розгляд справи не відбувся у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.
Ухвалою суду від 16.11.2020 підготовче засідання у справі призначено на 02 грудня 2020 року о 09:30.
02.12.2020 року розгляд справи не відбувся у зв'язку із знеструмленням електромережі суду та з іншими умовами, що вплинули на безперебійність та функціонування автоматизованої системи документообігу суду, про що свідчить акт Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2020.
Ухвалою суду від 02.12.2020 підготовче засідання у справі призначено на 07 грудня 2020 року о 11:30.
07.12.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 12 січня 2021 року о 09:30.
Ухвалою від 10.12.2020 судом витребувано у Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради довідку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 29.01.2019 №15-176 та видане виконавчим комітетом Миколаївської міської ради свідоцтво про право власності від 29.11.2006 стосовно нежитлової будівлі, автостоянки за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Лазурна, буд. 1Б. Судом постановлено витребувані докази надати суду в 10-денний строк з дня отримання даної ухвали.
30.12.2020 Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради супровідним листом №19.03.02-04/6903/20 від 24.12.2020 надано суду копії довідки та свідоцтва стосовно нежитлової будівлі, автостоянки за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна, буд. 1Б.
12.01.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 02 лютого 2021 року о 09:30 год.
01.02.2021 відповідачем 1 подано до суду заперечення на заяву прокурора від 28.10.2020 №15/2-158вих-20 про зміну предмету спору.
02.02.2021 судове засідання у справі не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.
Ухвалою суду від 04.02.2021 судове засідання у справі призначено на 23.02.2021 о 09:30 год.
23.02.2021 у судовому засіданні оголошено перерву 23.03.2021 о 10:30 год.
Відзивом від 29.05.2020 відповідач 1 позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволені позову.
Заперечення обгрунтовано посиланням на норми ст. 377 ЦК України, ст. ст. 120, 125 ЗК України та мотивовано наступним:
- відповідач з 29.11.2006 є власником об'єкту нерухомого майна нежитлова будівля, автостоянка, по вул. Лазурній, 1Б в м. Миколаєві, яке складається з нежитлової будівлі Літ.А - загальною площею 10,5 кв.м., огорож та споруд. Це право ніким не оскаржувалось, реєстрація права власності не скасовувалась, правовстановлюючий документ не визнавався недійсним;
- 30.10.2019, у зв'язку зі зміною адреси об'єкту нерухомого майна, за заявою ТОВ «Кіт-Авто» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні зміни;
- прокурором не доведено тих обставин, що відповідач здійснював або здійснює будівельні роботи на спірному об'єкті нерухомого майна, що об'єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту;
- оскільки відповідач правомірно набув право власності на спірну нежитлову будівлю автостоянки, відповідно користування відповідачем земельною ділянкою під цією будівлею є правомірним;
- прокурором не надано обгрунтування порушення прав Миколаївської міської ради у зв'язку зі зміною власником нерухомого майна адреси цього майна та реєстрації права власності за новою адресою.
Відповіддю на відзив від 12.06.2020 прокурор вважає, що позов заявлено відповідно до вимог матеріального та процесуального права з обгрунтуванням належними та допустимими доказами.
Прокурором зазначено, що виконавчим комітетом Миколаївської міської ради рішення щодо зміни адреси нежитлової будівлі по вул. Озерній, 47/1, що складається з павільйону охорони - літ.А-1, воріт №2, воріт №3, огорожі №5, воріт №5, покриття І та покриття ІІ, не приймались.
Відповідного рішення відповідачем суду не надано.
Проте, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомості зазначено довідку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 29.01.2019 №15-176, яка не є належним, допустимим та достовірним доказом зміни адреси оспорюваного об'єкту у розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України.
Прокурором також зазначено, що за фактом використання ТОВ «Кіт-Авто» завідомо недостовірних офіційних документів, у тому числі довідки управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради №15-176 від 29.01.2019, прокуратурою області 27.04.2020 розпочато кримінальне провадження №42020150000000031 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
За інформацією виконкому міської ради пунктом 22 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.11.2006 №2318 здійснювалась реєстрація права власності на будівлю автостоянки за літ.А-1 загальною площею 10,5 кв.м та споруди по вул. Лазурній, 1Б у місті Миколаєві.
Натомість, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 20.12.2006 №2737 пункт 1.22 рішення виконкому від 24.11.2006 №2318 про оформлення права власності на будівлю автостоянки за літ. А-1 площею 10,5 кв.м та споруди по вул. Лазурній, 16 у місті Миколаєві відмінено, оскільки на момент його прийняття у товариства були відсутні правовстановлюючі документи на землю (строк дії договору оренди закінчився 12.02.2006).
Оскільки правові підстави для оформлення права власності та видачі вказаного свідоцтва відсутні, прокуратурою області ініційовано питання вжиття виконавчими органами Миколаївської міської ради цивільно-правових заходів до скасування правовстановлюючого документу на об'єкт нерухомості по вул. Лазурній, 1Б у місті Миколаєві.
Прокурор звертає увагу, що спірні правовідносини стосуються незаконного оформлення права власності на нерухомість, розташованою за іншою адресою (вул. Озерна, 47/1 у м. Миколаєві).
Стосовно тверджень відповідача щодо недоведеності факту самочинного будівництва об'єкту нерухомості по вул. Озерній, 47/1 прокурор, посилаючись на ст. 376 ЦК України, зазначив, що за інформацією виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 31.01.2020 №541/02.02.01-40/14/20, від 12.02.2020 №772/02.02.01-40/14/20 рішень щодо надання ТОВ «Кіт-Авто» земельної ділянки під розміщення автостоянки з пунктом СТО не приймалось та, відповідно, договори оренди не укладались; дозвільні документи на початок виконання будівельних робіт по вул. Озерній, №47/1 у місті Миколаєві та введення їх в експлуатацію на замовлення ТОВ «Кіт-Авто» не реєструвались. Згідно з інформацією, отриманою з офіційного веб-сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України, жодна декларація за адресою м. Миколаїв, вул. Озерна, 47/1 не реєструвалась.
Вказане, на думку прокурора, свідчить про те, що будівництво вказаного об'єкту здійснено ТОВ «Кіт-Авто», у розумінні статті 376 ЦК України, самочинно - за відсутності належних правовстановлюючих документів на земельну ділянку та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
Зміна адреси об'єкту нерухомого майна з «вул. Лазурна, 1б» на «вул. Озерна, 47/1», котрий розташований на зовсім іншій земельній ділянці, не свідчить про законність будівництва спірної автостоянки.
З приводу тверджень відповідача про необґрунтованість порушення прав позивача - Миколаївської міської ради, у зв'язку зі зміною власником нерухомого майна адреси цього майна та реєстрації права власності на нього прокурор, посилаючись на норми ст. ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України, ст. 83 ЗК України, зазначає наступне.
Самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності та самочинне будівництво об'єктів нерухомості на ній порушує права їх належного власника (розпорядника) Миколаївської міської ради щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також порушенням установлених державою правил та норм здійснення будівництва, призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, а також безпеки під час експлуатації вже збудованого об'єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.
Порушення порядку привласнення та зміни адреси об'єктам нерухомості, оформлення права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості по вул. Озерній, 47/1 у місті Миколаєві, на підставі недостовірних документів, призводить до набуття та залишення у приватній власності товариства спірної автостоянки зі спорудами та створює передумови до набуття прав на земельну ділянку у поза конкурентному порядку, що свідчить про порушення прав Миколаївської міської ради та є підставою для представництва прокурором інтересів останньої у суді.
22.06.2020 відповідачем 1 подано до господарського суду заперечення на відповідь на відзив.
Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову оскільки прокурором у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву не наведено аргументів щодо порушення прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача
Відповідач 2 правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача, відповідача 2 та третьої особи.
У судовому засіданні 23.03.2021 прокурор підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача 1 позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у відзиві, просить у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
На підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
16.06.2005 між Миколаївською міською радою та ТОВ «Кіт-Авто» укладено договір оренди землі, за умовами якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 20.05.2005 за №33/32 продовжує ТОВ «Кіт-Авто» оренду земельної ділянки, яка була надана рішенням міської ради від 12.04.2004 №18/12 для обслуговування автостоянки по вул. Лазурній в районі 2-ої черги мікрорайону «Намив» (п.1.1.) (т.1, а.с.28).
Відповідно до п. 2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3384 кв.м без права передачі її в суборенду.
30.10.2019 державним реєстратором речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Миколаївської районної державної адміністрації Холодковим Д.Ю. зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю «Кіт-Авто» (далі ТОВ «Кіт-Авто») право власності на нежитлову будівлі по вул. Озерній, 47/1 у місті Миколаєві, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №33974694 (т.1, а.с.17-18).
Відповідно до Інформації з реєстру підставою для виникнення права власності є довідка управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 29.01.2019 №15-176 та видане виконавчим комітетом Миколаївської міської ради свідоцтво про право власності від 29.11.2006.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав зазначений об'єкт нерухомості складається з павільйону охорони - літ. А-1, воріт №2, воріт №3, огорожі №5, воріт №5, покриття І та покриття II.
Відповідно до інформації виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 31.01.2020 №541/02.02.01-40/14/20 рішень стосовно оформлення правових документів на земельну ділянку ТОВ «Кіт-Авто» для розміщення автостоянки з пунктом СТО по вул. Озерній Миколаївською міською радою не приймалось. Підстав для укладання договору оренди землі з ТОВ «Кіт-Авто» не було (т. 1, а.с.19).
За повідомленням виконкому Миколаївської міської ради від 12.02.2020 №772/02.02.01-40/14/20 вихідних даних - містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва по вул. Озерній, 47/1 (Червоних Майовщиків) в м. Миколаєві для розміщення автостоянки з пунктом СТО, департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради не надавалось. Довідки щодо внесення пропозиції до адреси департаментом (управлінням) архітектури та містобудування Миколаївської міської ради не надавалось.
Розпорядженням Миколаївського міського голови від 19.02.2016 №28р «Про перейменуваня топонімів» вулицю Червоних Майовщиків перейменовано в вулицю Озерну.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №2318 від 24.11.2006 оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані в м. Миколаєві на будівлю автостоянки за літ.А-1 загальною площею 10,5 кв.м та споруди, які розташовані по вул. Лазурній, 1Б за ТОВ «Кіт-Авто». Вирішено видати свідоцтво про право власності.
Дане рішення було прийнято на підставі рішення виконкому міської ради від 27.10.2006 №2057 про надання автостоянці по вул. Лазурній на території 2-ої черги мікрорайону «Намив», яке належить ТОВ «Кіт-Авто», адреса: вул. Лазурна, 1б та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 у справі №10/316/06 про визнання за ТОВ «Кіт-Авто» права власності на автостоянку по вул. Лазурній на території 2-ої черги мікрорайону «Намив» (т.1, а.с.23).
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №2737 від 20.12.2006 відмінено п.26 рішення виконкому міської ради від 27.10.2006 №2057 про надання автостоянці по вул. Лазурній на території 2-ої черги мікрорайону «Намив», яке належить ТОВ «Кіт-Авто», адреси: вул. Лазурна, 1б, та п. 1.22. рішення виконкому міської ради від 24.11.2006 №2318 про оформлення права власності на будівлю автостоянки за літ.А-1 загальною площею 10,5 кв.м та споруди, які розташовані по вул. Лазурній, 1Б за ТОВ «Кіт-Авто» (т.1, а.с.22).
Листами від 16.03.2020 №615 та від 15.04.2020 №835 Комунальне підприємство Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації повідомило, що технічна інвентаризація нерухомого майна за адресою: м. Миколаїв, вул. Озерна, 47/1 фахівцями бюро не здійснювалась (т.1, а.с.24-25).
Як зазначає прокурор, земельна ділянка, на якій побудовано спірний об'єкт, належить до земель комунальної власності, розпорядження якими згідно ст.ст. 83, 122 Земельного кодексу України, належить до виключної компетенції Миколаївської міської ради, будівництво вказаних об'єктів нерухомості та оформлення права власності на них здійснено з порушенням вимог законодавства.
Предметом спору у даній справі є визнання незаконними дій державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Миколаївської районної державної адміністрації Холодкова Дмитра Юрійовича щодо реєстрації 30.10.2019 за товариством з обмеженою відповідальністю "Кіт-Авто" права власності на об'єкт нерухомості по вул. Озерній, 47/1 у місті Миколаєві, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №33974694; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ТОВ «Кіт-Авто» на об'єкт нерухомості по вул. Озерній, 47/1 у м. Миколаєві, здійсненої 30.10.2019; зобов'язання відповідача знести самочинно збудований об'єкт нерухомості по вул. Озерній, 47/1 у місті Миколаєві, який складається з павільйону охорони - літ. А-1, воріт №2, воріт №3, огорожі №5, воріт №5, покриття І та покриття ІІ.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України установлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України установлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Статями 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи лише після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу па виконання будівельних робіт.
Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що у разі якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», можуть бути оскаржені до суду.
Стосовно позовних вимог про визнання незаконними дій державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Миколаївської районної державної адміністрації Холодкова Д.Ю. щодо реєстрації 30.10.2019 за ТОВ «Кіт-Авто» права власності на об'єкт нерухомості по вул. Озерній 47/1 у місті Миколаєві суд зазначає наступне.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У цій справі прокурор, звертаючись в порядку господарського судочинства до суду з позовом до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Миколаївської районної державної адміністрації Холодкова Д.Ю. щодо реєстрації 30.10.2019 за ТОВ «Кіт-Авто» права власності на об'єкт нерухомості по вул. Озерній 47/1 у місті Миколаєві, зазначив, що відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за товариством на самочинно збудовані об'єкти нерухомості внесено за відсутності належних документів та державний реєстратор на підставі ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», повинен був відмовити у вчинення реєстраційних дій.
Надаючи оцінку доводам прокурора, суд виходить із того, що у цій справі правовідносини між відповідачем та державним реєстратором виникли у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на спірне майно, отже, спір у цій частині виник саме з публічно-правових відносин, державний реєстратор діяв як суб'єкт владних повноважень.
Суд зазначає, що прокурор оскаржує дії державного реєстратора та його рішення у контексті статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і цей спір не стосується речових прав на нерухоме майно, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки здійснення державної реєстрації прав не свідчить про існування спору про відповідне право.
Крім того, відповідачем - державним реєстратором не оспорюється право власності на об'єкт нерухомості як такий.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав
Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина перша статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав.
У силу приписів статті 37 цього Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).
Захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи в публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції.
У справі, що розглядається, позовні вимоги щодо визнання незаконними дій державного реєстратора щодо реєстрації права власності стосуються виключно проведення державної реєстрації права власності ТОВ «Кіт-Авто», а не підстав набуття такого права.
Крім того, позовні вимоги про визнання неправомірними дій державного реєстратора та визнання недійсним його рішення не відповідають ефективним способам захисту прав та інтересів позивача, оскільки судове рішення про задоволення таких вимог не є підставою для внесення запису про право власності позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу у подібних правовідносинах, у постанові від 19.05.2020 № 916/1608/18 (провадження №12-135гс19) погодилася з висновком апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині відповідних позовних вимог з наведених підстав.
Отже, провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Стосовно позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ТОВ «Кіт-Авто» на об'єкт нерухомості по вул. Озерній, 47/1 у м. Миколаєві, здійсненої 30.10.2019 суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав на нерухоме майно (в редакції, що діяла на момент видачі свідоцтва про право власності від 29.11.2006), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, державну реєстрацію прав на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Пунктом 1.6 Тимчасового положення установлено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
За інформаціями Комунального підприємства Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 16.03.2020 №615 та від 15.04.2020 №835 технічна інвентаризація нерухомого майна по вул. Озерній, 47/1, підготовка матеріалів для рішення виконкому Миколаївської міської ради, а також реєстрація права власності на підставі свідоцтва про право власності не здійснювалась.
При цьому, за інформацією виконкому міської ради пунктом 22 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.11.2006 №2318 здійснювалась реєстрація права власності на будівлю автостоянки за літ.А-1 загальною площею 10,5 кв.м та споруди по вул. Лазурній, 1Б у місті Миколаєві, котра відповідно до картографічних матеріалів, наявних у проекті землеустрою, та договору оренди землі від 06.06.2005 була розташована на іншій земельній ділянці.
Крім того, пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, то діяла на момент реєстрації права власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна, окрім іншого, подаються документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Кіт-Авто» для реєстрації права власності на об'єкт нерухомості по вул. Озерній, 47/1 вказані документи не було надано.
ТОВ «Кіт-Авто» земельна ділянка за адресою: м. Миколаїв, вул. Озерна, 47/1 використовується за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, будівництво об'єкту здійснено за відсутності належних дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт та введення об'єкту в експлуатацію, отже вказаний об'єкт нерухомості, який складається з павільйону охорони - літ. А-1, воріт №2, воріт №3, огорожі №5, воріт №5, покриття І та покриття II, у розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України побудовано ТОВ «Кіт-Авто» самочинно.
З урахуванням вимог ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України товариство не могло набути у законний спосіб право власності на вказаний об'єкт нерухомості.
Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України установлено, що у випадку, якщо житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
З огляду на те, що будівництво об'єкту нерухомості здійснювалось за відсутності дозвільних документів на виконання будівельних робіт та введення об'єктів в експлуатацію, правовстановлюючих документів на земельну ділянку по вул. Озерній, 47/1, то вказаний об'єкт нерухомості, який складається з павільйону охорони - літ. А-1, воріт №2, воріт №3, огорожі №5, воріт №5, покриття І та покриття II, у розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України побудовано ТОВ «Кіт-Авто» самочинно.
Натомість, державним реєстратором речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Миколаївської районної державної адміністрації 30.10.2019 зареєстровано за ТОВ «Кіт-Авто» право власності, про що вчинено запис №33974694.
При цьому, твердження відповідача про те, що об'єкти нерухомості, розташовані за адресами: м. Миколаїв, вул. Лазурна, буд. 1Б та м. Миколаїв, вул. Озерна, 47/1 є однією й тією самою річчю полягають у стверджуваному ним зв'язку між даними свідоцтва про право власності від 29.11.2006 (а.с.17, т.2), довідкою Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради №15-176 від 29.01.2019 (а.с.16, т. 2) та записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.05.2020 № 33974694.
Для того, щоб ці твердження могли бути прийняті судом, необхідною є можливість простежити незмінність речі (або можливість встановлення змін, внесення яких може бути документально підтверджено) протягом всього ланцюгу рішень.
Наявні у справі докази цього зробити не дозволяють.
Так, у свідоцтві про право власності від 29.11.2006 наявний опис майна: нежитлова будівля, автостоянка, що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Лазурна, буд. 1Б, складається з нежитлової будівлі літ.А - загальною площею 10,5 кв.м, огорож та споруд.
В той час як у довідці Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради №15-176 від 29.01.2019 йдеться тільки про об'єкт нерухомості.
У записі ж у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.05.2020 майно складається вже з: павільйону охорони - літ.А-1, №2 - ворота, №3 - ворота, №4 - огорожа, №5 - ворота, І - покриття, ІІ - покриття.
Таким чином, твердження відповідача не можуть бути визнані судом цілком обґрунтованими.
Посилання відповідача на те, що огорожі і споруди (покриття) є приналежністю основної речі - об'єкту нерухомості, судом не приймаються, оскільки не відповідають положенням Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 186 ЦК України, річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.
Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 187 ЦК України визначено, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.
При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
За приписами ст. 188 ЦК України, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).
Отже, не можна вважати, що покриття та огорожа автостоянки є приналежністю будівлі-сторожки, оскільки між ними відсутній зв'язок обслуговування, визначений ст. 186 ЦК України.
Натомість, ці об'єкти в своїй сукупності утворюють єдине ціле - автостоянку.
Отже, об'єкт нерухомості, про який йдеться в позові є складною річчю.
Відтак, об'єкт нерухомості, право власності на який зареєстровано за відповідачем і який розташовано за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна, буд. 1Б та об'єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Озерна, 47/1 не є однією й тією самою річчю.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Таким чином, оскільки державну реєстрацію права власності ТОВ «Кіт-Авто» на об'єкт нерухомості за адресою: м. Миколаїв, вул. Озерна, 47/1 проведено з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», позовні вимоги в цій частині законні, обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Стосовно позовний вимог про зобов'язання відповідача знести самочинно збудований об'єкт нерухомості по вул. Озерній, 47/1 у місті Миколаєві суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 376 Цивільного кодексу України визначено, що за рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Ураховуючи викладене, побудований ТОВ «Кіт-Авто» об'єкт нерухомості по вул. Озерній, 47/1, який складається з павільйону охорони -літ. А-1, воріт №2, воріт №3, огорожі №5, воріт №5, покриття І та покриття II, підлягає знесенню.
Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі компетентного органу на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, зазначених прокурором при зверненні з позовом, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості з огляду на таке.
Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Системне тлумачення статті 53 ГПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Відповідно до статей 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно ст. 31 вказаного Закону визначено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність, а також здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Самочинне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці є порушенням установлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також безпеки під час експлуатації вже збудованого об'єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі № 1512/3707/12.
Окрім того, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності на нерухоме майно є визнанням з боку держави публічно - правового інтересу у встановленні належності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб'єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об'єкта.
Незаконна реєстрація права власності та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суперечить вимогам законодавства, загальним засадам державної реєстрації прав щодо гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених законодавством, створює передумови до незаконного використання земель на території міста Миколаєва та їх забудови комерційними об'єктами усупереч їх цільового та функціонального використання.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11,2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54).
Судовою практикою Верховного Суду України зокрема у постановах від 16.12.2015 (справа № 6-2510ц15), від 05.10.2016 (справа № 916/2129/15), від 29.06.2016 (справа №6-1376ц16) підставою для представництва інтересів держави прокурором визнано захист «суспільного» «публічного» інтересу, яким є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання.
Правовідносини, пов'язані з незаконним використанням земель комунальної власності міста Миколаєва, їх забудови, внесенням недостовірних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, становлять суспільний, публічний інтерес, оскільки порушують інтереси держави у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, земельного, екологічного та містобудівного законодавства, дотримання якого знаходиться під особливою увагою держави (ст.ст.14, 16 Конституції України), а також права членів територіальної громади на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст.50 Конституції України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до постанови Верховного суду від 26.07.2018 у справі №926/1111/15 прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.
Таким чином, звернення прокурора до суду фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби по відновленню законності при вирішенні суспільно важливого питання щодо використання земель у встановленому земельним та містобудівним законодавством, а також здійснення реєстрації речових прав на майно.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129, 231 ГПК України, у зв'язку з закриттям провадження у справі стосовно державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Миколаївської районної державної адміністрації Холодкова Д.Ю., покладаються на відповідача 1 пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 130, 177-185, 196, 201-221, 231, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Провадження у справі в частині визнання незаконними дій державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Миколаївської районної державної адміністрації Холодкова Д.Ю. щодо реєстрації 30.10.2019 за товариством з обмеженою відповідальністю "Кіт-Авто" права власності на об'єкт нерухомості по вул. Озерній, 47/1 у місті Миколаєві, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №33974694 - закрити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіт-Авто» на об'єкт нерухомості по вул. Озерній, 47/1 у м. Миколаєві, здійснену 30.10.2019, запис №33974694.
4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Кіт-Авто" знести самочинно збудований об'єкт нерухомості по вул. Озерній, 47/1 у місті Миколаєві, який складається з павільйону охорони - літ. А-1, воріт №2, воріт №3, огорожі №5, воріт №5, покриття І та покриття ІІ.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіт-Авто" (код ЄДРПОУ 31613199, вул. Озерна, 31, кв. 87, м. Миколаїв, 54058) на користь Миколаївської обласної прокуратури (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 4204,00 грн витрат по сплаті судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
7. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
8. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
особа, яка звернулась до суду за захистом інтересів держави: Заступник прокурора Миколаївської області (код ЄДРПОУ 02910048, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030)
позивач: Миколаївська міська рада (код ЄДРПОУ 26565573, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001)
відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіт-Авто" (код ЄДРПОУ 31613199, вул. Озерна (Красних Майовщиків), 31, кв. 87, м. Миколаїв, 54058)
відповідач 2: Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Миколаївської районної державної адміністрації Холодков Дмитро Юрійович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , вул. Конєва, 9а, м. Миколаїв, 54048)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 41210422, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001)
Повний текст судового рішення складено і підписано 02.04.2021.
Суддя В.О.Ржепецький