79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.03.2021 Справа № 914/2446/20
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянув матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства "Конкурент-Л", м. Луцьк,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Литвинця Олега Васильовича, м. Львів,
предмет позову: стягнення 18 200,00 грн. суми попередньої оплати,
підстава позову: порушення зобов'язань по наданню послуг з активації та налаштування програмної системи Бітрекс24,
за участю представників:
позивача: Гончарук Віталій Володимирович - довіреність б/н від 01.09.2020 року (в режимі відеоконференції),
відповідача: Литвинець Олег Васильович - особисто.
22.09.2020 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Конкурент-Л» до Фізичної особи-підприємця Литвинця Олега Васильовича про стягнення 18 200,00 грн. суми попередньої оплати.
Ухвалою суду від 29.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відводів складу суду сторонами не заявлено.
Хід судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Зокрема, 21.10.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, а 27.10.2020 року від відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання відзиву.
Судове засідання 29.10.2020 року не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на самоізоляції, за наслідками чого 16.11.2020 року призначено розгляд справи на 03.12.2020 року.
У судовому засіданні 28.01.2021 року залишено без розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Литвинця Олега Васильовича від 21.01.2021 про залучення до участі у справі третіх осіб. У судових засіданнях оголошувалась перерва, що відображено в протоколах судових засідань.
У судовому засіданні 23.03.2021 року за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач вважає, що його право на повернення попередньої суми оплати (авансу) порушується відповідачем, оскільки останнім не виконано претензії та не надано послуги по з активації та налаштування програмної системи Бітрікс24. Позивач стверджує, що у нього існувала домовленість із відповідачем стосовно надання останнім послуг з активації та налаштування програмної системи Бітрікс24, позивачем оплачено частково рахунки, виставлені відповідачем. Відповідач станом на 28.07.2020 року не почав надавати послуги, у зв'язку з чим позивач звернувся з вимогою про надання таких у семиденний строк. Надалі, оскільки послуги відповідачем не були надані, 26.08.2020 року позивач звернувся до контрагента з повідомленням про розірвання договору та про повернення 18 200,00 грн.
Відповідач стосовно позовних вимог заперечує. Стверджує, що обумовлені з позивачем послуги з активації та налаштування програмної системи Бітрікс24 почав надавати, надавав упродовж березня 2020 року, не відмовився виконувати роботи, незважаючи на неповну оплату зі сторони позивача, однак, не завершив такі у зв'язку із небажанням позивача продовжувати співпрацю. Тому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, а також зобов'язати позивача виконати свої договірні зобов'язання - сплатити 4 000,00 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЩОДО ЯКИХ ВІДСУТНІЙ СПІР
Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, сторони в телефонному режимі домовились про надання-отримання послуг з активації та налаштування програмної системи Бітрекс24.
10.03.2020 року позивачем отримано від відповідача - Фізичної особи-підприємця Литвинця Олега Васильовича, ІПН НОМЕР_1 , телефон НОМЕР_2 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1, рахунок на оплату № 0320-113 від 10.03.2020 року на суму 20 000,00 грн., найменування послуги - «послуги з налаштування програмної системи Бітрікс24». Такий рахунок позивачем оплачено частково: 11.03.2020 року в сумі 6 000,00 грн. та 03.04.2020 року в сумі 10 000,0 грн.
01.06.2020 року позивачем отримано рахунок на оплату № 0620-114 від 01.06.2020 року на суму 2 200,00 грн., найменування послуги - «послуги з активації програмної системи Бітрікс24 на 1 місяць», який позивачем оплачено 01.06.2020 року в повному обсязі.
28.07.2020 року позивачем надіслано відповідачу на адресу, вказану в рахунках на оплату, 79026, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, 40, яка є юридичною адресою відповідача згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вимогу вих. № 1-24/07/2020 від 28.07.2020 року, підписану директором товариства М. Ризванюк, про надання послуг з налаштування програмної системи Бітрікс24 у семиденний строк від дня пред'явлення претензії або про повернення грошових коштів, оскільки станом на 28.07.2020 року жодної послуги позивачем не отримано. Докази надіслання вимоги долучені до позовної заяви.
26.08.2020 року позивачем надіслано відповідачу на адресу - 79026, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, 40, вимогу вих. № 1-26/08/2020 від 26.08.2020 року, підписану директором товариства М. Ризванюк, про повернення перерахованих коштів в сумі 18 200,00 грн. протягом семи днів з моменту направлення даної вимоги, оскільки позивач користується свої правом, передбаченим ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, на розірвання договору в односторонньому порядку, так як станом на 26.08.2020 року відповідач не приступив до надання послуг. Докази надіслання вимоги долучені до позовної заяви.
Відповідач стверджує, що дані вимоги не отримав, оскільки на час карантину перебував у м. Івано-Франківськ.
Крім зазначених вище обставин, які визнаються позивачем, відповідач підтверджує отримання ним електронною поштою вимоги позивача від 16.06.2020 року про сплату помилково сплачених коштів у сумі 18 200,00 грн., копію якої долучено до відзиву.
На підтвердження обставин існування правовідносин між сторонами та обставин надання послуг з налаштування програмної системи Бітрікс24 відповідач надав комерційну пропозицію впровадження CMR-системи «Бітрікс24», складену 17.02.2020 року, проект: «Конкурент-Л», відповідальний ОСОБА_1 . Остання сторінка пропозиції містить відмітку «З повагою, DONE: CRM Agency» та засоби зв'язку, зокрема, дані про електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1.
На підтвердження факту надіслання відповідної комерційної пропозиції позивачу відповідачем подано скріншот листа на Бітрікс-порталі Фізичної особи-підприємця Литвинця Олега Васильовича про надіслання КП Конкурент-Л та презентації Бітрікс24 на пошту ІНФОРМАЦІЯ_2.
Представником позивача не заперечується належність директору Приватного підприємства «Конкурент-Л» такої електронної пошти.
Комерційна пропозиція містить етапи робіт та їх вартість, а також сукупну вартість робіт - 21 450,00 грн. Зокрема, етапи робіт визначені таким чином:
1. аналітика бізнес-процесів і створення нових (складання ТЗ) - 3 300,00 грн., термін 5 днів,
2. налаштування порталу Бітрікс24 і CRM - 7 700,00 грн., термін 10 днів,
3. інтеграції - 2 750,00 грн., термін 7 днів,
4. автоматизація бізнес-процесів - 5 500,00 грн., термін 4 дні,
5. навчання користувачів - 2 200,00 грн., термін 5 днів,
6. технічна підтримка - 30 днів, всього на суму 21 450,00 грн.
Разом з тим, як вбачається із наданої відповідачем фотокопії однієї із відкоригованих сторінок комерційної пропозиції, вартість етапів робіт «погоджено 20 тис. грн., завдаток 30%, залишок 1-15 квітня оплата». Відповідач стверджує, що таке коригування вартості робіт погоджено при зустрічі 25.02.2020 року в офісі позивача директором позивача, за участю Олександра Талька (директора Агенції «DONE: CRM Agency») і ОСОБА_2 (відповідального за проект). Представник позивача стверджує, що якщо такі перемовини і мали місце, то не з відповідачем, а з Агенцією «DONE: CRM Agency».
Як вбачається із зазначених вище обставин, 11.03.2020 року позивачем сплачено саме відповідачу 6 000,00 грн., що становить саме 30% від 20 000,00 грн.
Зі скріншоту листа на Бітрікс-порталі Фізичної особи-підприємця Литвинця Олега Васильовича від 05 березня вбачається, що на пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано технічне завдання Конкурент-Л. Примірник підготовленого технічного завдання від 05.03.2020 року від компанії «Done: CRM Agency» на впровадження «Бітрікс24» у компанію «Конкурент-Л» долучено до відзиву.
Відповідачем подано скріншоти повідомлень з електронної пошти sales@bitrix24.ua від 24 липня про видалення акаунту через 14 днів, від 31 липня про видалення акаунту через 7 днів, від 09 серпня про видалення акаунту через те, що півтора місяці він не використовується. У вказаних повідомленнях зазначено адресу порталу, що підлягає видаленню, - b24-kc2n9w.bitrix24.ua., яка відповідає тій адресі, що вказувалась в листі, надісланому директору позивача 05.03.2020 року разом із технічним завданням.
Відповідачем також подано договір від 08.04.2020 року, сторонами якого вказано Приватне підприємство «Конкурент-Л» і Товариство з обмеженою відповідальністю «О-2», про надання послуг з налаштування та обслуговування віртуальної АТС, відповідно до якого позивач є замовником послуги з налаштування та обслуговування віртуальної АТС, який зобов'язується приймати послуги та сплачувати відповідні платежі, а також додаток № 1 до договору Специфікацію на надання/зміну послуги «Віртуальна АТС» на суму 882,00 грн. та рахунок на відповідну суму. Відповідний договір його сторонами не підписаний, докази сплати 882,00 грн. відсутні. Разом з тим, представник позивача у судових засідання визнав, що позивачем було здійснено такий платіж, проте надалі повернутий.
Зі скріншоту електронного листування ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 15 квітня вбачається, що в клієнта «Конкурент-Л» на даний час фінансові труднощі, у зв'язку з чим затримується оплата.
Відповідачем також долучено листування між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «СРМ Агентство Зроблено», а також Товариством з обмеженою відповідальністю «О-2» у період жовтня 2020 року.
Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги частково підставними та обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на таке.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. п. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із обставин справи, внаслідок домовленостей та конклюдентних дій між сторонами виникли правовідносини з надання послуг по впровадженню програмної системи Бітрікс24 клієнту - позивачу у даній справі. Такі правовідносини регламентуються положеннями про договір підряду, так як відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з доводами позивача, відповідач після отримання грошових коштів, сплачених 11.03.2020 року, 03.04.2020 року та 01.06.2020 року, не приступив до надання послуг. Не надав відповідач відповідні послуги і станом на 28.07.2020 року, і станом на 26.08.2020 року, внаслідок чого позивач реалізував своє право на одностороннє розірвання договору. Внаслідок повідомлення позивачем про відмову від договору підряду припинилися правовідносини між сторонами, а кошти, сплачені відповідачу, вважаються такими, що набуті без достатньої правової підстави, тому підлягають поверненню позивачу.
Аналізуючи такі доводи позивача, суд зазначає, що такі не повністю відповідають фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам і звертає увагу на такі обставини.
У матеріалах справи наявні скріншоти листів відповідача із Бітрікс-порталу про надіслання на адресу директора позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 комерційної пропозиції Конкурент-Л та презентації Бітрікс24 17 лютого, а також про надіслання на цю ж електронну адресу технічного завдання 05 березня. Так, обставина отримання позивачем таких листів представником позивача заперечується. Проте, обставина належності саме директору позивача відповідної електронної адреси визнано. Водночас, позивачем не надано інших доказів, які б свідчили, що у зазначені відповідачем дати на електронну адресу директора позивача не надходили будь-які повідомлення від відповідача або, що надходили зазначені відповідачем документи від інших осіб.
У контексті таких заперечень представником позивача також стверджується, що відповідна комерційна пропозиція на виконання відповідних робіт по встановленню програмної системи Бітрікс24 погоджувалась не із відповідачем, а з Компанією «Done: CRM Agency», оскільки комерційна пропозиція складена не відповідачем, а відповідною Компанією. Суд критично оцінює такі твердження позивача, адже позивачем не надано жодних доказів для підтвердження того, що у нього існували правовідносини внаслідок погодженої комерційної пропозиції саме з Агенцією «Done: CRM Agency»: ні рахунків, ні платежів, ні листування. Натомість, позивачем оплачено рахунки за «послуги з налаштування програмної системи Бітрікс24», виставлені йому Фізичною особою-підприємцем Литвинцем Олегом Васильовичем, і саме Фізичній особі-підприємцю Литвинцю Олегу Васильовичу надсилались претензії щодо виконання робіт по налаштуванню програмної системи Бітрікс24 та щодо відмови від договору підряду.
Так, відповідачем не надано суду доказів юридичного оформлення його правовідносин із Агенцією «Done: CRM Agency». Проте, із проаналізованих вище обставин справи, а також враховуючи, що електронна адреса, вказана у рахунках на оплату відповідача, що надсилались позивачу, - ІНФОРМАЦІЯ_1, є аналогічною із адресою вказаною в комерційній пропозиції, суд вважає, що відповідач та Агенція «Done: CRM Agency» діяли спільно.
Відтак, суд вважає доведеною і такою, що з більшою вірогідністю мала місце, обставину обізнаності позивача із комерційною пропозицією та її погодження позивачем. Так, по-перше, відповідачем підтверджено скріншотами з порталу Бітрікс факт надіслання 17 лютого і 05 березня листів (комерційної пропозиції та технічного завдання) позивачу, а позивачем не спростовано жодними доказами такого. По-друге, 11.03.2020 року позивачем сплачено відповідачу лише частину суми, вказаної в наданому відповідачем рахунку від 10.03.2020 року - 6 000,00 грн., що становить 30% від 20 000,00 грн. Саме такий відсоток - 30 % від погодженої вартості робіт визначено сторонами як завдаток, про що зазначено на другій сторінці комерційної пропозиції. Більше того, 03 квітня, тобто у погоджений сторонами наступний етап здійснення оплати вартості наданих послуг (такий прописаний на другій сторінці комерційної пропозиції - « 1-15 квітня») позивачем знову здійснено частково оплату рахунку від 10.03.2020 року, отриманого від відповідача.
Також суд вважає доведеною обставину щодо початку надання відповідачем послуг для позивача і виконання перших двох етапів, передбачених комерційною пропозицією. Так, комерційною пропозицією передбачено такі етапи робіт:
1. аналітика бізнес-процесів і створення нових (складання ТЗ) - 3 300,00 грн., термін 5 днів,
2. налаштування порталу Бітрікс24 і CRM - 7 700,00 грн., термін 10 днів,
3. інтеграції - 2 750,00 грн., термін 7 днів,
4. автоматизація бізнес-процесів - 5 500,00 грн., термін 4 дні,
5. навчання користувачів - 2 200,00 грн., термін 5 днів,
6. технічна підтримка - 30 днів, всього на суму 21 450,00 грн.
Як встановлено вище, 05 березня відповідачем надіслано позивачу технічне завдання, яке визначене як перший етап робіт по налаштуванню програмної системи Бітрікс24.
Також як встановлено вище та не спростовано жодними доказами позивачем, 24 липня, 31 липня та 09 серпня відповідачу надходили повідомлення з електронної пошти sales@bitrix24.ua про видалення акаунту b24-kc2n9w.bitrix24.ua. через 14 днів, через 7 днів та про видалення акаунту через те, що понад півтора місяці він не використовується.
Відповідно до комерційної пропозиції другий етап робіт «налаштування порталу Бітрікс24 і CRM» є головним етапом впровадження, який складається із індивідуального налаштування корпоративного порталу Бітрікс24, а також розділу CRM під бізнес-процеси компанії. Тобто, у випадку невчинення відповідачем дій, визначених вказаним етапом робіт, акаунт нового користувача на порталі не був би створеним і відповідно повідомлення щодо використання чи невикористання такого акаунту адміністратору не надходили б. Суд також звертає увагу, що відповідно до першого такого повідомлення від 24 липня акаунт не використовувався більше місяця. Тобто, створений такий був щонайпізніше за місяць до 24 липня.
Наведене, на думку суду, з більшою вірогідність свідчить про те, що відповідачем було розпочато процес надання послуг відповідно до етапів, погоджених комерційною пропозицією. І наведене не відповідає позиції позивача, висловленій у позовній заяві про те, що на 28.07.2020 року відповідач не почав надавати послуги, та висловленим позивачем зауваженням щодо ненадання послуг на 28.07.2020 року у вимозі від 28.07.2020 року.
Суд також звертає увагу на взаємосуперчливу поведінку позивача у його діях щодо виставленню відповідачу претензій, а саме щодо вимог і щодо способу їх надіслання. Так, відповідно до вимоги від 16.06.2020 року, отриманої відповідачем засобами електронного зв'язку, позивач просив повернути 18 200,00 грн. як помилково сплачених. Натомість відповідно до вимоги від 28.07.2020 року, надісланої відповідачу уже засобами поштового зв'язку, позивач не вважає грошові кошти в сумі 18 200,00 грн. такими, що сплачені безпідставно, а вимагає у зв'язку з їх сплатою надати обумовлені послуги по налаштуванню програмної системи Бітрікс24. Так, представник позивача не обґрунтовує заявлені позовні вимоги із посиланням на вимогу від 16.06.2020 року та стверджує, що йому не відомо про надіслання такої відповідачу, проте доказів на спростовування існування такого листа чи заяв стосовно факту підробки такого документа із незаконним використанням печатки підприємства суду також не подає.
Враховуючи наведене, суд вважає, що встановленими обставинами справи підтверджено надання відповідачем послуг, передбачених першими двома етапами робіт. Вартість таких робіт 3 300,00 грн. та 7 700,00 грн.
Твердження відповідача про те, що він виконав перший, другий, четвертий і частково третій етапи суд не визнає доведеними.
Так, стверджуючи про виконання третього етапу робіт - «інтеграції», відповідач зазначає, що виконав його приблизно на 75-85% та не зміг завершити через відмову замовника укласти договір підключення телефонії. Так, відповідачем подано договір від 08.04.2020 року, сторонами якого вказано Приватне підприємство «Конкурент-Л» і Товариство з обмеженою відповідальністю «О-2», про надання послуг з налаштування та обслуговування віртуальної АТС, проте такий договір не може бути доказом, який підтверджує чи спростовує ту чи іншу обставину, адже такий не підписаний сторонами, а до матеріалів справи не долучено жодних доказів вчинення його стороною (виконавцем) чи відповідачем дій для підписання такого позивачем, про вручення такого позивачу чи про відмову від підписання такого. Не може бути належним доказом підтвердження позиції відповідача і лист Товариства з обмеженою відповідальністю «О-2», адже такий не є доказом листування з позивачем чи відповідачем під час дії правовідносин між сторонами, а наданий на запит самого відповідача уже під час розгляду даної справи.
Зазначаючи про виконання четвертого етапу виконання робіт - «автоматизація бізнес-процесів», відповідач стверджує, що виконав його повністю, але в силу його специфіки не має жодних доказів на підтвердження його виконання. Відповідно, жодних доказів суду не надано. Суд звертає увагу, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Тому, у суду немає підстав визнавати роботи по відповідному етапу виконаними.
Щодо виконання робіт, передбачених п'ятим і шостим етапами комерційної пропозиції, то відповідач визнає, що до виконання таких він не приступив.
Також суд звертає увагу, що доказів виконання відповідачем робіт по наданню послуги з активації програмної системи Бітрікс24 на 1 місяць, яка оплачена позивачем 01.06.2020 року, відповідачем також не подано.
Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що роботи, передбачені першим і другим етапами, загальною вартістю 11 000,00 грн. вважаються такими, що виконані відповідачем, що підтверджено обставинами справи та наявними у матеріалах справи доказами. докази щодо виконання відповідачем робіт у повному обсязі відсутні.
Аналізуючи вимогу позивача від 26.08.2020 року, суд зазначає таке. Як вбачається з тексту вимоги, позивач, вважаючи, що послуги станом на серпень 2020 року позивачу не надані, користується своїм безумовним правом щодо одностороннього розірвання договору про надання послуг з налаштування програмної системи Бітрікс24 та вимагав повернути сплачені ним 18 200,00 грн. Вказана вимога відповідачем не виконана.
У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
У статті 849 Цивільного кодексу України, на яку позивач послався, обґрунтовуючи підстави позову, передбачено права замовника під час виконання роботи.
Так, згідно з частиною 1 зазначеної норми замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України (яку визначено підставою позову) якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).
За змістом частини 4 статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Отже, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме:
- підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2);
- очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3);
- відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними (позиція Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, висловлена у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 910/2051/19).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, а саме сплату позивачем відповідачу 18 200,00 грн. за послуги з налаштування програмної системи Бітрікс24 та з активації програмної системи Бітрікс24 на 1 місяць, виконання відповідачем певних етапів робіт, а саме аналітика бізнес-процесів і створення нових (складання ТЗ) та налаштування порталу Бітрікс24 і CRM, загальною вартістю 11 000,00 грн., відсутність належних доказів виконання обумовлених робіт у повному обсязі, суд зазначає, що у позивача наявне безумовне право, передбачене ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, стосовно відмови у будь-який час до закінчення роботи від договору підряду. При цьому, у замовника робіт є передбачений законом обов'язок виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Як встановлено вище, відповідачем виконано частину робіт, а саме на суму 11 000,00 грн. Тому, такі грошові кошти на правових підставах належать відповідачу як оплата виконаної роботи.
Як наслідок того, що позивач як замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України щодо розірвання договору в односторонньому порядку, то з урахуванням положень ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір з серпня 2020 року вважається розірваним, а правовідносини припиненими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.02.2019 р. у справа N 910/21154/17 вказує, що з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав. Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17.
Суд зазначає, що у справі N 910/21154/17 мова йшла про повернення суми авансу.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (позиція Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи авансу, відображена в постанові від 22.09.2020 № 918/631/19, застосована Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.11.2020 року у справі № 910/8111/19).
Так, відповідно до ст. 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Враховуючи наведене та правовідносини, що існували між сторонами, суд зазначає, що правова природа сплачених коштів, незважаючи на назву «завдаток» у комерційній пропозиції, по своїй суті та за своїм призначенням спрямовувалась у рахунок майбутніх розрахунків за надані відповідачем послуги. Більше того, відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, яка розміщена у главі 49 «Забезпечення виконання зобов'язання», завдаток, на відміну від авансу, є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання. У свою чергу відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Суд звертає увагу, що сторонами у письмовій формі не укладено жодного правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у спірних правовідносинах саме завдатком, не визначено умов і підстав його повернення чи неповернення, тобто не дотримано письмової форми правочину.
Відтак, враховуючи зазначений вище висновок Верховного Суду про те, що випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору, належить до підстав, передбачених частиною 1 статті 1212 ЦК України, суд доходить висновку, що позивач має право на повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 7 200,00 грн., які після припинення зобов'язань внаслідок одностороннього розірвання договору зберігаються у відповідача без достатніх правових підстав.
Суд зазначає, що у відзиві відповідач просив зобов'язати позивача виконати свої зобов'язання за договором у повному обсязі, тобто сплатити відповідачу 4 000,00 грн. Проте, суд звертає увагу, що згідно із ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відповідно до ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Тобто, положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено процесуальної можливості відповідача заявляти ті чи інші вимоги до позивача у заяві по суті спору. Відповідач у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку жодних зустрічних позовних вимог чи позовних в окремому позовному провадженні заявлено не було. Тому, заявлена у відзиві вимога не відповідає приписам процесуального законодавства і в межах розгляду даної справи не вирішується.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Литвинця Олега Васильовича ( АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Конкурент-Л" (43005, Волинська обл., місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 29, квартира 47, ідентифікаційний код юридичної особи 36959689) 7 200,00 грн. та 831,55 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 11 000,00 грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 02.04.2021 року.
Суддя Р.І. Матвіїв