79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
29.03.2021 справа № 914/3273/20
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша», м.Львів
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал - Леобуд», м.Львів,
відповідача-2: Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», м.Ужгород
про: визнання недійсним договору іпотеки від 22 жовтня 2019 року за реєстровим №1713
Суддя Синчук М.М.
За участю секретаря судового засідання
Кравчук І.В.
Представники учасників справи:
Позивача: Пастернак П.І. - представник;
Відповідача - 1: Галадій А.М. - представник;
Відповідача - 2: Мікрюков С.В. - представник.
ХІД РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал - Леобуд», Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» про визнання недійсним договору іпотеки від 22 жовтня 2019 року за реєстровим №1713.
Ухвалою суду від 07.12.2020 позов залишено без руху, позивачу встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.
22.12.2020 до суду від позивача надійшли заява на виконання ухвали суду від 07.12.2020р., до якої долучено докази сплати судового збору у розмірі 302, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.12.2020р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №914/3273/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.01.21 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.12.2020р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» про забезпечення позову задоволено; заборонено Акціонерному товариству «Комерційний інвестиційний банк» (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Юрія Гойди, будинок 10, ідентифікаційний код 19355562) вчиняти дії спрямовані на звернення стягнення на предмет іпотеки (нежитлові приміщення за адресою місто Львів, вулиця Городоцька, 242 загальною площею - 2974,9 кв.м. належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 7491725, що видане 02.08.2013р. Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції) шляхом: укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя; вчинення дій на підставі виконавчого напису нотаріуса; заборонено Нотаріусам України вчиняти виконавчий напис нотаріуса на предмет іпотеки - нежитлові приміщення за адресою місто Львів, вулиця Городоцька, 242 загальною площею - 2974,9 кв.м. належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 7491725, що видане 02.08.2013р. Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції.
Канцелярією Господарського суду Львівської області 25.01.2021р. зареєстровано клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Канцелярією Господарського суду Львівської області 25.01.2021р. зареєстровано клопотання представника відповідача - 1 про витребування доказів. У вказаному клопотанні представник відповідача - 1 просить суд витребувати в AT «Комерційний інвестиційний банк» оригінали наступних документів: - оригінал Додаткової угоди № 1 від 29 жовтня 2010 року; - оригінал Додаткової угоди № 2 від 01 грудня 2010 року; - оригінал Додаткової угоди № 3 від 29 грудня 2010 року; - оригінал Додаткової угоди № 4 від 02 березня 2011 року; - оригінал Додаткової угоди № 5 від 26 серпня 2011 року; - оригінал Додаткової угоди № 6 від 20 вересня 2012 року; - оригінал Додаткової угоди № 7 від 26 жовтня 2012 року; - оригінал Додаткової угоди № 8 від 31 жовтня 2013 року; - оригінал Додаткової угоди № 9 від 24 жовтня 2014 року; - оригінал Додаткової угоди № 10 від 10 лютого 2015 року; - оригінал Додаткової угоди № 11 від 18 березня 2016 року; - оригінал Додаткової угоди № 12 від 24 жовтня 2016 року; - оригінал Додаткової угоди № 13 від 02 листопада 2016 року; - оригінал Додаткової угоди № 14 від ЗО червня 2017 року; - оригінал Додаткової угоди № 15 від 03 липня 2017 року; - оригінал Додаткової угоди № 16 від 04 липня 2017 року; - оригінал Додаткової угоди № 17 від 11 липня 2017 року; - оригінал Додаткової угоди № 18 від 28 липня 2017 року; - оригінал Додаткової угоди № 19 від 29 вересня 2017 року; - оригінал Додаткової угоди № 20 від 31 жовтня 2017 року; - оригінал Додаткової угоди № 21 від 30 листопада 2017 року; - оригінал Додаткової угоди № 22 від 21 лютого 2018 року; - оригінал Додаткової угоди № 23 від 21 серпня 2018 року; - оригінал Додаткової угоди № 24 від 24 жовтня 2018 року.
Крім того, у вказаному клопотанні представник відповідача - 1 просить суд продовжити TOB «Гал - Леобуд» строк подання відзиву на позовну заяву ТОВ «Фірма «Європа - контакт» до ТОВ «Гал - Леобуд» та AT «Комерційний інвестиційний банк'про визнання недійсним договору іпотеки від 22 жовтня 2019 року за реєстровим № 1713.
Ухвалою суду від 25.01.2021р. витребувано у Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Юрія Гойди, будинок 10, ідентифікаційний код 19355562): - оригінал Додаткової угоди № 1 від 29 жовтня 2010 року; - оригінал Додаткової угоди № 2 від 01 грудня 2010 року; - оригінал Додаткової угоди № 3 від 29 грудня 2010 року; - оригінал Додаткової угоди № 4 від 02 березня 2011 року; - оригінал Додаткової угоди № 5 від 26 серпня 2011 року; - оригінал Додаткової угоди № 6 від 20 вересня 2012 року; - оригінал Додаткової угоди № 7 від 26 жовтня 2012 року; - оригінал Додаткової угоди № 8 від 31 жовтня 2013 року; - оригінал Додаткової угоди № 9 від 24 жовтня 2014 року; - оригінал Додаткової угоди № 10 від 10 лютого 2015 року; - оригінал Додаткової угоди № 11 від 18 березня 2016 року; - оригінал Додаткової угоди № 12 від 24 жовтня 2016 року; - оригінал Додаткової угоди № 13 від 02 листопада 2016 року; - оригінал Додаткової угоди № 14 від ЗО червня 2017 року; - оригінал Додаткової угоди № 15 від 03 липня 2017 року; - оригінал Додаткової угоди № 16 від 04 липня 2017 року; - оригінал Додаткової угоди № 17 від 11 липня 2017 року; - оригінал Додаткової угоди № 18 від 28 липня 2017 року; - оригінал Додаткової угоди № 19 від 29 вересня 2017 року; - оригінал Додаткової угоди № 20 від 31 жовтня 2017 року; - оригінал Додаткової угоди № 21 від 30 листопада 2017 року; - оригінал Додаткової угоди № 22 від 21 лютого 2018 року; - оригінал Додаткової угоди № 23 від 21 серпня 2018 року; - оригінал Додаткової угоди № 24 від 24 жовтня 2018 року для огляду у судовому засіданні, належним чином засвідчені копії - для долучення до матеріалів справи; зобов'язано Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк подати витребувані в пункті 2 ухвали Господарського суду Львівської області від 25.01.2021р. докази та надати їх у строк до 15.02.2021 р., копії відповідних доказів надіслати учасникам справи; продовжено відповідачу -1 строк на подачу відзиву на позовну заяву на 10 днів-до 15.02.2021р.
Через канцелярію Господарського суду Львівської області від представника відповідача - 2 поступив відзив на позовну заяву та клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів документів, витребуваних ухвалою суду від 25.01.2021 року.
В судове засідання 15.02.2021 року представник позивача явку повноважного представника забезпечив, заявив клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження для надання можливості ознайомитись з відзивом на позовну заяву та оригіналами документів долученими представником відповідача - 2.
Ухвалою суду від 15.02.2021р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів з 23.02.2021 р., підготовче засідання відкладено на 09.03.2021 р.
В судове засідання 09.03.2021 року представник позивача та відповідача - 1 не з'явився. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у справі представники повідомлялись у судовому засіданні 15.02.2021р. під розписку.
В судове засідання 09.03.2021 року представник відповідача - 2 з'явився. Повідомив, що відповідачем - 2 подано усі наявні докази, що стосуються предмета спору, проти закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті не заперечив.
З огляду на відсутність заяв та клопотань від представників учасників справи, ухвалою суду від 09.03.2021р. закрито підготовче провадження у справі №914/3273/20, розгляд справи №914/3273/20 по суті призначено на 29.03.2021 р.
У судове засідання 29.03.2021 р. представник відповідача - 1 з'явився. Через канцелярію Господарського суду Львівської області 29.03.2021р. подав клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи.
У судове засідання 29.03.2021 р. представник позивача з'явився. Проти призначення експертизи за клопотанням відповідача - 1 не заперечив. Позовні вимоги підтримав.
У судове засідання 29.03.2021 р. представник відповідача -2 з'явився. Проти призначення експертизи за клопотанням відповідача - 1 заперечив. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 29.03.2021 р. суд, розглянувши клопотання представника відповідача - 1 про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи, встановив наступне.
В обґрунтування необхідності проведення експертизи заявник зазначає: 16 лютого 2021 року Відповідач-1 отримав від Відповідача-2 копії додаткових угод до Договору кредиту, а саме додаткові угоди № 1 -24 до Договору кредиту.
Проаналізувавши та порівнявши копії додаткових угод до Кредитного договору, які були отримані Відповідачем-1 від Відповідача-2, з оригіналами додаткових угоди, які буди долучені Відповідачем-2 до матеріалів справи № 914/3273/20, Відповідачем було встановлено розбіжності між копіями та оригіналами додаткових угоди.
Розбіжності, зокрема, але не виключно, полягають в наступному: додаткова угода № 8 від 31 жовтня 2013 року до Договору кредиту: розташування підпису директора і печатки Відповідача-1 на копії додаткової угоди відрізняється від розташування підпису директора і печатки Відповідача-1 на оригіналі додаткової угоди; додаткова угода № 9 від 24 жовтня 2014 року до Договору кредиту: розташування підпису директора і печатки Відповідача-1 на копії додаткової угоди відрізняється від розташування підпису директора і печатки Відповідача-1 на оригіналі додаткової угоди; додаткова угода № 22 від 31 жовтня 2013 року до Договору кредиту: підпис директора Відповідача-1 не власноручний, а відтворений за допомогою невідомого методу.
Крім цього у Відповідача-1 досі відсутні оригінали додаткових угод №№ 8, 16-24 до Кредитного договору. Відсутність даних додаткових угод підтверджується доказами, які були додані з Клопотанням представника Відповідача-1 про витребування документів від 25 січня 2021 року, яке було подане через канцелярію Господарсько суду Львівської області, та задоволено ухвалою Господарського суду Львівської області від 25 січня 2021 року по справі 914/3273/20.
Відповідно до копій додаткових угод № 1-24 до Кредитного договору, які були отримані Відповідачем-1, та оригіналів додаткових угод № 1-24 до Кредитного договору, які були надані Відповідачем-2 до Господарського суду Львівської області, всі додаткові угоди за № 1-24 до Кредитного договору укладались в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін, тобто для Відповідача-1 та Відовідача-2.
Враховуючи розбіжність між копіями додаткових угод до Кредитного договору, які були отримані Відновідачем-1, та оригіналів додаткових угод до Кредитного договору, які були надані Відповідачем-2 до Господарського суду Львівської області, у Відповідача-1 є сумніви щодо того, що додаткові угоди № 8,9, 16-24 до Кредитного договору власноручно підписувались директором Відповідача-1 (ТОВ «ГАЛ-ЛЕОБУД») - ОСОБА_1 , а підпис директора Відповідача-1 (ТОВ «ГАЛ-ЛЕОБУД») - ОСОБА_1 скріплювався відбитком печатки ТОВ «ГАЛ-ЛЕОБУД».
Відповідач-1 самостійно не міг надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, оскільки в нього відсутні оригінали додаткових угод № 8, 16-24 до Кредитного договору з власноручним підписом директора Відповідача-1 (ТОВ «ГАЛ-ЛЕОБУД») - ОСОБА_1 , та відбитком печатки ТОВ «ГАЛ-ЛЕОБУД», яким скріплювався власноручний підпис директора Відповідача-1 (ТОВ «ГАЛ- ЛЕОБУД») - ОСОБА_1 .
Представник Відповідача-1 не мав змоги бути присутнім в судовому засіданні, яке було призначено та проведено Господарським судом Львівської області 09 березня 2021 року, оскільки перебував в стані непрацездатності через різкий розлад стану здоров'я, що підтверджується довідкою виданою лікарем Комунального некомерційного підприємства «Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева» - Воробієнко О.І.
Відтак, представник відповідача - 1 просить суд визнати причини пропуску строку подання доказів та клопотання про призначення судової експертизи поважними і поновити строк для подання клопотання про проведення судової експертизи; призначити у справі № 914/3273/20 за позовом ТОВ «ФІРМА «РАТУША» до ТОВ «ГАЛ-ЛЕОБУД» та АТ «КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» про визнання недійсним договору іпотеки від 22 жовтня 2019 року за реєстровим № 1713 судову почеркознавчу експертизу підпису директора ТОВ «ГАЛ-ЛЕОБУД»; призначити у справі № 914/3273/20 за позовом ТОВ «ФІРМА «РАТУША» до ТОВ «ГАЛ-ЛЕОБУД» та АТ «КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» про визнання недійсним договору іпотеки від 22 жовтня 2019 року за реєстровим № 1713 судову технічну експертизу печатки ТОВ «ГАЛ-ЛЕОБУД»; проведення судової почеркознавчої та судової технічної експертизи доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (79024, місто Львів, вулиця Липинського, 54); для вирішення експерту, при проведенні почеркознавчої експертизи, поставити запитання, перелічені у п. 5 прохальної частини клопотання.
Щодо обґрунтованості заявленого представником відповідача - 1 клопотання суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Судом справа розглядається у порядку загального позовного провадження. Представництво інтересів відповідача -1 у справі здійснював адвокат Галадій А.М. згідно ордеру серії ЛВ №158267 №158267 на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 01.09.2020р.
Згідно з п. 2, 3, 6, ч.1, ч.3 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є, зокрема: з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Відповідно до п. 8 ч. 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд, серед іншого, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
Суд наголошує, що у судовому засіданні 15.02.2021р., з метою дотримання судом мети (завдання) підготовчого провадження задля забезпечення прав учасників справи, належної підготовки справи для розгляду по суті, приймаючи до уваги сплив строку проведення підготовчого провадження, керуючись частиною 3 статті 177 ГПК України судом продовжено строк підготовчого провадження.
Положеннями статті 183 Господарського процесуального кодексу України передбачено: підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою. Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Так, у судовому засіданні 09.03.2021р., як вже було зазначено судом, суд, зважаючи на відсутність нерозглянутих заяв та/або клопотань, відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання визначених частиною другою статті 202 ГПК України, закрив підготовче провадження у справі №914/3273/20 та призначив справу №914/3273/20 до розгляду по суті.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина перша статті 118 Господарського процесуального кодексу України).
Суд враховує, що згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З цих підстав суд надає оцінку поважності причин неподання представником відповідача - 1 клопотання про призначення експертизи у підготовчому засіданні.
Суд вважає обґрунтованими доводи заявника про те, що Відповідач-1 самостійно не міг надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, оскільки в нього відсутні оригінали додаткових угод № 8, 16-24 до Кредитного договору з власноручним підписом директора Відповідача-1 (ТОВ «ГАЛ-ЛЕОБУД») - ОСОБА_1 , та відбитком печатки ТОВ «ГАЛ-ЛЕОБУД», яким скріплювався власноручний підпис директора Відповідача-1 (ТОВ «ГАЛ- ЛЕОБУД») - ОСОБА_1 .
Однак, суд вважає, що непрацездатність представника відповідача - 1 у період з 09.03.2021р. по 21.03.2021 р. неможна визнати об'єктивною перешкодою у зверненні до суду з відповідним клопотанням в межах процесуального строку, оскільки копії додаткових угод до Договору кредиту, а саме додаткових угод № 1 -24 відповідачем - 1 отримано 16.02.2021р.
Положення ч. 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності умов, передбачених п. 1), 2) .
Статтею 207 Господарського процесуального кодексу України визначено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи (ч.1). Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч.2).
Предметом позову є визнання недійсним Договору іпотеки від 22 жовтня 2019 року за реєстровим №1713, укладеного між Акціонерним товариством «Комерційний інвестиційний банк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гал - Леобуд», а не Договору кредиту за № 02 -1/3K - 49 від 26.10.2010 року, укладеного між Акціонерним товариством «Комерційний інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гал - Леобуд». Позивачем в обґрунтування заявлених вимог не ставить під сумнів факт укладання Договору іпотеки та/або Договору кредиту.
З огляду на вищевикладене, судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача -1 про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи, поданого на стадії розгляду справи по суті.
Відтак, суд, заслухавши вступне слово представників учасників справи, дослідивши докази та заслухавши виступи представників з промовами (заключним словом) у судових дебатах, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» вважає, що Договір іпотеки від 22 жовтня 2019 року, який укладений між Акціонерним товариством «Комерційний інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша», як Іпотекодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гал - Леобуд», що нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу. Кодлубай Н.П. та в реєстрі за № 1713 є незаконним та підлягає визнанню недійсним з огляду на наступне.
Укладаючи даний договір іпотеки фактично не будучи майновим поручителем, оскільки договір майнової поруки не укладався, а також не будучи ознайомлений з усіма додатками та умовами кредитного договору, що має істотне значення позивач зазначає, що цей договір не був укладений з метою настання реальних наслідків, а носив фіктивний характер, оскільки даний договір було запропоновано укласти Банком з метою приховати реальні наміри.
З кредитного договору №02-1/3к-49 від 26 жовтня 2010р., Додаткових угод, вбачається, що даний Кредитний договір не передбачає виконання зобов'язання за кредитним договором на суму 40 000 000 грн.
Крім цього, згідно пояснень директора Товариством з обмеженою відповідальністю «Гал - Леобуд, керівник Львівського відділення Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», даний договір укладався з метою без настання правових наслідків, а виключно на прохання голови правління Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» тимчасово з метою уникнення будь-яких перевірок фінансово господарської діяльності Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» з боку Національного Банку України як регулятора фінансово кредитних механізмів та послуг.
Аргументи відповідача-1.
Відповідач - 1 проти задоволення позову не заперечив.
Аргументи відповідача-2.
Відповідач - 2 проти задоволення позовних вимог заперечив.
Зазначив, що передбачаючи настання негативних наслідків для ТОВ «Фірма «Ратуша» через перереєстрацію на АТ «КОМІНВЕСТБАНК» предмета нерухомості нерухоме майно: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, буд. 242, представник ТОВ «Фірма «Ратуша» звертається із позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 22 жовтня 2019 року за реєстровим №1713 та відповідно із заявою про забезпечення позову в межах даної справи виключно , щоб перешкодити АТ «КОМІНВЕСТБАНК» у реалізації власного права щодо звернення стягнення на предмет іпотеки будь-яким із способів передбачених як у самому договорі іпотеки так і в Законі України «Про іпотеку».
На думку відповідача-2, не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що «укладаючи даний договір іпотеки фактично не будучи майновим поручителем, оскільки договір майнової поруки не укладався», проте він має статус іпотекодавця та майнового поручителя в силу вимог Закону України «Про іпотеку».
Також твердження Позивача, про те, що він не був ознайомлений з усіма додатками та умовами кредитного договору, що має істотне значення, спростовується підписаним ним договором іпотеки від 22 жовтня 2019 року за реєстровим № 17 13, в пункті 1.1. якого зазначено суттєві умови договору кредиту №02 -1/3К - 49 від 26.10.2010 року, як це передбачають норми ЦКУ (згідно ч .і статті 5 8 4 ЦКУ у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов'язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору).
Незрозумілим для відповідача -2 є доказ наданий позивачем, а саме документ під назвою додатковий правочин № 25 від 31.01.2020 року, який підписаний з боку ТОВ «Гал-леобуд» та не підписаний банком. Цей документ не має жодної юридичної сили. На момент укладення договору іпотеки від 22 жовтня 2019 року за реєстровим № 1713 останньою додатковою угодою до кредитного договору № 02 -1/3К - 49 від 26.10.2 0 10 року була № 24 від 24.10.2018 року, умови якої викладені в п. 1.1 договору іпотеки. Тобто умови договору іпотеки повністю відповідають договору кредиту.
Не заслуговують на увагу та не відповідають дійсності твердження Позивача щодо слів Голови Правління АТ «КОМІНВЕСТБАНК» та керівника Львівського відділення, які не підтвердженні жодним доказом, а отже неможливо їх взяти до уваги.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
26.10.2010 року між Акціонерним товариством «Комерційний інвестиційний банк» (далі - Кредитор, Відповідач - 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гал - Леобуд» (далі - Клієнт, Відповідач -1) було укладено Договір кредиту за № 02 -1/3K - 49 (далі - Кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 9 000 000, 00 гривень зі сплатою 22% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 26 жовтня 2012 року.
У період з 2010 року до 2019 року між Кредитором та Клієнтом було укладено
Додаткові угоди до Договору кредиту за 02-1/3К-49 від 26.10.2010р. (Додаткові угоди підписано та скріплено печатками уповноважених осіб сторін Кредитного договору), що не є невід'ємною частиною Кредитного договору, якими було внесено низку змін до Кредитного договору, зокрема:
Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 29.10.2010 року збільшено суму кредиту до 9 300 000,00 гривень;
Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 01.12.2010 року змінено рахунок для сплати відсотків;
Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 29.12.2010 року зменшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами до 21% річних;
Відповідно до Додаткової угоди № 4 від 02.03.2011 року збільшено суму кредиту до 14 300 000,00 грн.;
Відповідно до Додаткової угоди № 5 від 26.08.2011 року збільшено суму кредиту до 20 300 000, 00 грн.;
Відповідно до Додаткової угоди № 6 від 20.09.2012 року збільшено суму кредиту до 27 300 000,00 грн.;
Відповідно до Додаткової угоди № 7 від 26.10.2012 року змінено строк кредитування на 26 жовтня 2014 року;
Відповідно до Додаткової угоди № 8 від 31.10.2013 зменшено суму кредиту до 26 300 000,00 грн.;
Відповідно до Додаткової угоди № 9 від 24.10.2014 зменшено суму кредиту до 19 600 000, 00 грн., збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами до 22% річних та змінено строк кредитування на 24 жовтня 2016 року;
Відповідно до Додаткової угоди №10 від 10.02.2015 зменшено суму кредиту до 17 800 000,00 грн., збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами до 25% річних;
Відповідно до Додаткової угоди №11 від 18.03.2016 зменшено суму кредиту до 15 800 000,00 грн.;
Відповідно до Додаткової угоди № 12 від 24.10.2016 змінено строк кредитування на 24 жовтня 2018 року;
Відповідно до Додаткової угоди № 13 від 02.11.2016 року зменшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами до 24% річних;
Відповідно до Додаткової угоди № 14 від 30.06.2017 року збільшено суму кредиту до 22 800 000,00 грн.;
Відповідно до Додаткової угоди № 15 від 03.07.2017 року збільшено суму кредиту до 28 300 000,00 грн.;
Відповідно до Додаткової угоди № 16 від 04.07.2017 року збільшено суму кредиту до 38 660 000,00 грн.;
Відповідно до Додаткової угоди № 17 від 1 1 .07.2017 року збільшено суму кредиту до 41 660 000, 00 грн. та зменшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами до 22% річних;
Відповідно до Додаткової угоди № 18 від 28.07.2017 збільшено суму кредиту до 47 660 000,00 грн.;
Відповідно до Додаткової угоди № 19 від 29.09.2017 зменшено суму кредиту до 26 000 000, 00 грн.;
Відповідно до Додаткової угоди № 20 від 31.10.2017 зменшено суму кредиту до 24 150 000,00 грн.;
Відповідно до Додаткової угоди № 21 від 30.11.2017 зменшено суму кредиту до 23 600 000,00 грн.;
Відповідно до Додаткової угоди № 22 від 21.02.2018 збільшено суму кредиту до 34 600 000,00 грн.;
Відповідно до Додаткової угоди № 23 від 21.08.2018 збільшено суму кредиту до 41 600 000,00 грн.;
Відповідно до Додаткової угоди № 24 від 24.10.2018 зменшено суму кредиту до 40 000 000,00 грн. та змінено строк кредитування на 23.10.2020 року.
Відповідно до п. 2.5., 2.6., 3.3.5., 4.2. Кредитного договору, нарахування відсотків за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісячно, в межах строку, що визначений в п 1.1. цього Договору, за фактичну кількість днів користування в періоді (28-29-30-31/365-366);
Сплата відсотків здійснюється в валюті Кредиту на рахунок Кредитора не пізніше останнього дня поточного місяця.
Позичальник зобов'язаний повернути Кредитору у повному обсязі суму Кредиту зі сплатою відсотків за використання Кредиту та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені цим Договором.
У випадку прострочення Позичальником строків повернення Кредиту, визначених договором, Позичальник сплачує Кредиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно повернутої суми Кредиту та відсотків за користування за кожен день прострочення, що діє у період за який сплачується пеня.
Позивачем долучено до позовної заяви додаткову угоду №25 від 31.01.2020р. у якій зазначено суму кредиту 37 200 000, 00 грн. Однак, вказана додаткова угода підписана лише зі сторони Позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал - Леобуд».
Як зазначив представник відповідача -2, станом на « 26» січня 2021 року, за Боржником обліковується заборгованість за Договором кредиту № 02 -1 /3К - 4 9 від 26.10.2010 року в розмірі 41 007 498, 49 гривень, з яких: - 37 200 000,00 гривень - заборгованість за кредитом; - 1 872 146, 15 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; - 1 161 863, 01 гривень - заборгованість з нарахованої пені; - 289 889, 33 гривень - заборгованість з нарахованих 3 %, - 483 600, 00 гривень - інфляційні втрати.
З метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал - Леобуд» по Кредитному договору, між Акціонерним товариством «Комерційний інвестиційний банк» (Іпотекодержатель згідно Договору іпотеки), Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» (Іпотекодавець згідно Договору іпотеки) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гал - Леобуд» (боржник), було укладено Договір іпотеки від 22 жовтня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Колдубай Н.П., зареєстрований в реєстрі №1714.
Згідно п. 1.1. , 1.2. Договору іпотеки, цей Договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, щодо забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Леобуд», які випливають з Договору кредиту №02-1/Зк-49 від 26 жовтня 2010 року, (а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору), укладеного між Іпотекодержателем та Божником, за умовами якого Боржник повернути Іпотекодержателю суму кредиту у розмірі 40 000 000,00 гривень, відповідно до умов Договору кредиту, з кінцевим терміном погашення до "23" жовтня 2020 року, сплачувати нараховані відсотки за його користування у розмірі 22 % відсотки річних, і можливі неустойки у розмірі та увипадках, передбачених Договором кредиту і цим Договором, а також інші витрати, пов'язані із виконанням умов цього договору у відповідності до чинного законодавства. Повернення кредиту здійснюється згідно графіку погашення, обумовленому Сторонами в Додатку №1 до Кредитного договору.
Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, буд. 242. Загальна площа становить 2 974,9 кв.м.
ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 7491725, виданого 02.08.2013 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції. Право власності на нежитлові приміщення зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.08.2013 року, номер запису про право власності: 1993448, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухомемайно про реєстрацію права власності № 7492048 від 02.08.2013 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 124493746101.
Згідно з п. 3.1.4 Договору іпотеки, Іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником зобов'язань за цим та/або за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п.5 цього договору.
Відповідно до п. 5.1. Договору іпотеки, Іпотекодержатель у разі виникнення у нього прав на задоволення своїх вимог на рахунок предмета іпотеки на власний розсуд має право на звернення стягнення на предмет іпотеки: у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність згідно чинного законодавства.
Згідно з п. 5.2. Договору іпотеки, право звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержатель набуває незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за Кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Кредитним договором строку суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів; та/або несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).
Нотаріусом Колдубай Н.П., у зв'язку з посвідченням цього договору іпотеки накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна - нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, буд. 242, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша», до припинення договору іпотеки.
Як зазначає відповідач -2, Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» зверталось з вимогою про порушення основного зобов'язання та іпотечного договору вих. №02-93/6-203 від 26.10.2020р., у вказаному листі (вимозі) Кредитор вимагав повного та належного виконання зобов 'язань за Кредитним договором протягом 30 (тридцяти) днів з моменту отримання цієї вимоги. Заборгованість за Договором кредиту має бути сплачена за такими банківськими реквізитами Кредитора.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України і статті 4 ГПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Презумпція правомірності правочину передбачена статтею 204 ЦК України.
Відтак, на підставі цієї норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога про визнання недійсним Договору іпотеки.
Правовідносини з іпотеки врегульовані як у ЦК України так і у Законі України «Про іпотеку».
Відповідно до Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Визначення іпотеки передбачено й у статті 575 ЦК України, згідно з якою іпотека - це застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (частина четверта статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до визначення термінів у статті 1 Закону України «Про іпотеку» основне зобов'язання - це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Згідно із чинним законодавством іпотекою забезпечуються зобов'язання або вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Безпосередньо Законом України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, а отже, іпотека не може існувати самостійно без основного зобов'язання.
Суб'єктами іпотечних правовідносин Закон України «Про іпотеку» визначає іпотекодавця та іпотекодержателя.
Відповідно до визначень, що містяться в статті 1 цього Закону, іпотекодержателем є кредитор за основним зобов'язанням.
Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша», внаслідок укладення спірного Договору іпотеки набуло статусу іпотекодавця та майнового поручителя в силу вимог Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до положень ч. 1 статті 584 Господарського процесуального кодексу України, у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов'язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Як встановлено судом, згідно п. 1.1. , 1.2. Договору іпотеки, сторони визначили: цей Договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, щодо забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Леобуд», які випливають з Договору кредиту №02-1/Зк-49 від 26 жовтня 2010 року, (а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору), укладеного між Іпотекодержателем та Божником, за умовами якого Боржник повернути Іпотекодержателю суму кредиту у розмірі 40 000 000,00 гривень, відповідно до умов Договору кредиту, з кінцевим терміном погашення до "23" жовтня 2020 року, сплачувати нараховані відсотки за його користування у розмірі 22 % відсотки річних, і можливі неустойки у розмірі та увипадках, передбачених Договором кредиту і цим Договором, а також інші витрати, пов'язані із виконанням умов цього договору у відповідності до чинного законодавства.
Відтак, підписавши Договір іпотеки від 22 жовтня 2019 року за реєстровим №1713, позивач погодив, що Договір іпотеки забезпечує вимогу Іпотекодержателя, щодо забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Леобуд», які випливають з Договору кредиту з додатками до Договору, що були укладені до укладення Договору іпотеки; Боржник зобов'язаний повернути Іпотекодержателю суму кредиту у розмірі 40 000 000,00 гривень, відповідно до умов Договору кредиту, з кінцевим терміном погашення до "23" жовтня 2020 року, сплачувати нараховані відсотки за його користування у розмірі 22 % відсотки річних.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що правочин є фіктивним.
Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результат', то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Отже для визнання зобов'язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 по справі №909/330/16).
В пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснюється, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд звертає увагу позивача, що надана ним копія Додаткової угоди №25 до договору Кредиту є підписаною лише зі сторони Позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал - Леобуд» та скріплена печаткою уповноваженої особи Позичальника, відтак не породжує прав та обов'язків для Кредитора - Акцонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк».
Доводи позивача про те, що згідно пояснень директора Товариством з обмеженою відповідальністю «Гал - Леобуд, керівник Львівського відділення Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», даний договір укладався з метою без настання правових наслідків, а виключно на прохання голови правління Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» тимчасово з метою уникнення будь-яких перевірок фінансово господарської діяльності Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» з боку Національного Банку України як регулятора фінансово кредитних механізмів та послуг не підтверджені жодними доказами, а відтак не оцінюються судом.
Як зазначає Верховний Суд у п. 8.27. постанови від 21.08.2020 у справі №904/2357/20 з 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, суд дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та оцінивши їх у сукупності з огляду на їх вірогідність встановив, що позовні є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Щодо інших доводів і заперечень сторін, то суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.
Щодо застосованих судом заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 9 статті 145 ГПК України, у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Отже, заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.12.2020 р. у справі № 914/3273/20, підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 46, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати залишити за позивачем.
3.Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.12.2020 р. у справі № 914/3273/20.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 02.04.2021р.
Суддя М.М. Синчук