ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.03.2021Справа № 910/15565/20
За первісним позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАВІА"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
про стягнення 8677,83 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАВІА"
до 1) Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
про зобов'язання здійснити перерахунок орендної плати за договором оренди №1805
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Лук'янчук Д.Ю.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Аметова Л.Р.;
від третьої особи - не з'явився.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу та санкцій за договором оренди №1805 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016 (зі змінами внесеними Додатковими Договорами), разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань з вчасної оплати оренди нерухомого майна Позивачу, який є балансоутримувачем цього майна.
Ухвалою суду від 19.10.2020 відкрито провадження у справі №910/15565/20 за вищевказаними позовними вимогами, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 04.12.2020 судом прийнята до розгляду зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАВІА" до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про зобов'язання здійснити перерахунок орендної плати за договором оренди №1805, вирішено здійснювати розгляд даної справи у загальному провадженні та призначити спільний розгляд зустрічного позову разом із первісним позовом, підготовче судове засідання призначено на 11.01.2021.
Відповідач вважає, що на підставі Постанови № 611 від 15.07.2020 з 12 березня 2020 по 31 грудня 2020 року нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 4 жовтня 1995 р. № 786, має здійснюватися у розмірі 50% суми нарахованої орендної плати для вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб'єктами малого підприємництва, фізичних осіб, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах). У зв'язку із чим позивач має здійснити перерахунок розміру орендної плати за спірний період з урахуванням вищевказаної постанови КМУ.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у своєму відзиві на зустрічний позов вказало, що відповідач звертався до нього із зверненням про звільнення від орендної плати на період дії карантину, однак йому було відмовлено, оскільки за умовами договору орендоване майно ним використовується з метою розміщення спецтехніки, що не відноситься до визначеного переліку постанови КМУ № 611 від 15.07.2020.
У судовому засіданні 11.01.2021 було оголошено перерву до 27.01.2021.
Ухвалою суду від 27.01.2021 підготовче провадження закрите та призначено справу до судового розгляду по суті.
18.03.2021 позивач за первісним позовом подав клопотання у якому зазначив, що відповідачем було сплачено основну суму боргу у сумі 34869 грн. на підтвердження чого надав суду копію банківської виписки.
Відповідач у судовому засіданні 22.03.2021 надав суду письмові пояснення у яких підтвердив факт оплати ним основної суми боргу та заперечував проти стягнення штрафних санкцій нарахованих на суму боргу, обгрунтовуючи це тим, що він неодноразово звертався до позивача із листами щодо перерахунку орендної плати, однак у відповідь отримував відмову з посиланням на відсутність відповідного роз'яснення з боку Регіонального відділення Фонду державного майна України, а тому відповідач вважає, що штрафні санкції не можуть нараховуватися за прострочку оплати оренди, що не залежало від відповідача.
Крім того відповідач посилається на те, що він не мав можливості використовувати орендоване майно в період дії карантину.
Ухвалою суду від 22.03.2021 було закрито провадження у справі в частині основної суми боргу 34869 грн.
А отже, спір за первісним позовом підлягає вирішенню в частині штрафних санкцій, загалом у сумі 8677,83 грн.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник відповідача заперечив проти вимог первісного позову та підтримав вимоги зустрічного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва.
01.04.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, яке було реорганізоване у Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (орендар) був укладений Договір оренди №1805 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі також - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору в редакції Додаткового договору № 3 від 03.04.2019 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - тверде покриття (частина обєкту "майданчики та дороги біля будинку перонної механізації») реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1553.НЛТНПД2037) загальною площею 310,0 кв.м. (далі - майно), яке розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та перебуває на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31 грудня 2018 року і становить за незалежною оцінкою - 880957 грн, без врахування ПДВ.
Згідно п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення спецтехніки.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акту передачі-приймання майна. (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 3.2 Договору в редакції Додаткового договору № 3 від 03.04.2019 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика) і становить за перший (базовий) місяць оренди грудень 2018 року - 11011,96 грн, без урахування ПДВ.
Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Згідно з п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% на 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Умовами п. 5.7 Договору передбачено обов'язок орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
У п. 1 Додаткового договору № 5 від 20.05.2020 до договору сторони домовилися продовжити термін дії Договору на 1 рік - до 31 березня 2021 року включно.
На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв в оренду орендоване нерухоме майно за Актом приймання-передачі державного майна від 01.04.2016.
Відповідно до поданих позивачем рахунків-фактур, відповідачу було нараховано 83685,60 грн. суми орендної плати за користування майном, з якої 34869 грн. підлягає сплаті позивачу відповідно до умов п. 3.6 Договору.
Однак відповідачем не було сплачено вказану суму орендної плати позивачу, що стало підставою для нарахування відповідачу штрафних санкцій на суму боргу та звернення до суду із даним позовом про стягнення суми неоплаченої оренднох плати та штрафних санкцій.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем під час розгляду даного спору в судовому порядку було погашено основну суму боргу, однак щодо нарахованих штрафних санкцій відповідач заперечує та вважає, що позивач неправомірно їх нарахував.
Що ж стосується вимог первісного позову в частині заявлених позивачем 1095,90 грн. пені, 259,44 грн. 3% річних, 7322,49 грн. 21 % штрафу то судом встановлено наступне.
Факт існування заборгованості відповідача, станом на момент звернення позивача із даним позовом, в розмірі 34869 грн., а також неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної оплати орендних платежів належним чином підтверджений наявними в матеріалах справи документами.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Як встановлено у п. 3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Крім того, у п. 3.8 Договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.
Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та 21% штрафу, суд зазначає, що позовні вимоги первісного позову в цій частині підлягають задоволенню у повному розмірі у зв'язку з правильністю та обґрунтованістю здійсненого розрахунку.
Що ж стосується вимог зустрічного позову, то суд зазначає наступне.
Умовами частини 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача (орендатора) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, це така обставини за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/2264/17, № 914/1248/18, № 914/70/18.
Разом з тим пунктом 14 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.
Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов'язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.
Ця норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
На підтвердження обставин щодо неможливості використання орендованого майна відповідач у зустрічному позові посилається на обмеження перетину державного кордону, встановленими у постановах Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 № 287-р (зі змінами), від 23.02.2020 № 228, від 22.07.2020 № 641.
Однак, суд звертає увагу, що обмеження пасажирських авіаперевезень не позбавляє відповідача права доступу до орендованого майна та його використання. Суд також зазначає, що відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження того, що він був позбавлений протягом спірного періоду можливості доступу до орендованого майна за Договором та використання його, зважаючи на те, що за умовами договору орендоване майно використовується для розміщення спецтехніки.
Постановою Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - Постанова № 611) врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати.
Так пунктом 1 Постанови № 611 визначено, що що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
2)нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:
50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
Таким чином від орендної плати звільняються лише ті орендарі, що зазначені у додатку №1 до Постанови №611.
Відповідач є підприємством галузі авіаційного транспорту, яке здійснює перевезення пасажирів та багажу.
Відповідно до Галузевого класифікатора "Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування", затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 19.02.2002 № 51 (далі - ГК 201-01-2001), визначено вичерпний перелік послуг і продукції у сфері побутового обслуговування. Судом встановлено, що послугу зі здійснення діяльності з авіаційних перевезень не віднесено до послуг у сфері побутового обслуговування, а тому така послуга відсутня у ГК 201-01-2001.
Враховуючи зазначене та те, що діяльність відповідача не відноситься до сфери надання послуг у сфері побутового обслуговування, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не виникло право на звільнення від орендної плати, передбачене п. 1 Постанови №611.
Відповідно до п. 2 додатку № 2 до Постанови № 611 зменшення орендної плати на 50 відсотків може застосовуватися до орендарів, які є вітчизняними юридичними і фізичними особами, що є суб'єктами малого підприємництва, фізичними особами, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах).
Твердження відповідача щодо того, що він є вітчизняною юридичною особою, яка є суб'єктом малого підприємництва жодним чином відповідачем не доведені, а тому підстави для застосування положень постанови Постанови КМУ № 611 від 15.07.2020 щодо зменшення орендної плати на 50 відсотків відсутні.
З огляду на вище встановлені обставини справи, суд зазначає, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату у строки та в розмірі, встановлені договором.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, понесені сторонами за первісним та зустрічним позовом судові витрати покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАВІА".
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Первісний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАВІА" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4; ідентифікаційний код: 33240887) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., с. Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код: 20572069) 1095 (одну тисячу дев'яносто п'ять) грн. 90 коп. пені, 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 44 коп. 3% річних, 7322 (сім тисяч триста двадцять дві) грн. 49 коп. 21% штрафу та 418 (чотириста вісімнадцять) грн. 88 коп. судового збору.
У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено 02.04.2021.
Суддя Р.Б. Сташків