ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.04.2021Справа № 910/21031/20
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод»
до1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2. Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн» 4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос»
провизнання електронних торгів та договору недійсним
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
не викликались.
В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» про:
- визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) та їх результатів, що відбулися 14.08.2019 за лотом №UKR-2019-03, організатор торгів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн», результати якого оформлені протоколом електронних торгів/ minutes of the online bidding (auction) №UKR-2019-03 від 14.08.2019;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав №1962/К від 26.09.2019, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» за результатами відкритих торгів (аукціону), відбулися 14.08.2019 за лотом №UKR-2019-03, оформлені протоколом №UKR-2019-03 від 14.08.2019.
Підготовче судове засідання 22.02.2021 відкладено на 15.03.2021.
У зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. на лікарняному, підготовче судове засідання, призначене на 15.03.2021, не відбулося.
15.03.2021 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла позовна заява, яка за своїм змістом є заявою третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору, в якій заявником заявлено вимоги про: визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) та їх результатів, що відбулися 14.08.2019 за лотом №UKR-2019-03, організатор торгів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн», результати якого оформлені протоколом електронних торгів/ minutes of the online bidding (auction) №UKR-2019-03 від 14.08.2019.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, заявнику зважаючи на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
Згідно із ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Положеннями частини 4 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Частиною 4 статті 173 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи з викладеного, позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не може бути прийнята господарським судом, зокрема, у разі якщо її вимоги належить розглядати не в порядку господарського судочинства.
Обгрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 стверджує про те, що він є кредитором ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору банківського вкладу №2630/121/227209 від 24.11.2014, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», оскільки останнім не було повернуто вклад, і, відповідно, продаж на відкритих торгах (аукціону) лоту №UKR-2019-03, який відбувся з порушенням положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що має наслідком заниження вартості активу, порушує інтереси ОСОБА_1 в частині задоволення вимог за рахунок продажу активів банку в процедурі ліквідації.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
В даному випадку заяву подано фізичною особою, яка не є підприємцем, а предмет спору виник не у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, відтак права позивача не підлягають судовому захисту у господарському суді, а подана заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
За змістом положень статей 2 та 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Таким чином, подана ОСОБА_1 позовна заява, як третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору, за суб'єктним складом сторін та характером правовідносин підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а тому не може бути розглянута в межах даної справи з огляду на положення ст. 21 та ч. 4 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 5 статті 180 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог.
За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, і додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 21, 49, 173, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у справі № 910/21031/20 і додані до неї документи повернути заявнику.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню.
Суддя В.П. Босий