ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.03.2021Справа № 910/20852/20
Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., при секретарі судового засідання Тарасюку А.Ю., розглянувши матеріали в порядку загального позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Омега-Київ» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 3, оф. 174)
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01054, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 31)
про стягнення грошових коштів
Представники сторін:
від позивача: Григор'єва К.Є. - адвокат;
від відповідача: Левицький С.В. - представник
29 грудня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Омега-Київ» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 24.12.2020 року до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку стягнути заборгованість на суму в розмірі 5 910 744, 00 грн. за поставлений товар.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором поставки № 0030/01 від 30.01.2020 року, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач не сплатив позивачу грошові кошти за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.01.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/20852/20 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.02.2021 року.
01 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
03.02.2021 року в підготовчому засіданні оголошено перерву на 24.02.2021 року.
09 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
17 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
24.02.2021 року продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та оголошено перерву на 17.03.2021 року.
У підготовчому засіданні 17.03.2021 року від відповідача надійшла заява про визнання позову в розмірі 5 910 744, 00 грн.
17.03.2021 року судом закрито підготовче засідання та суд перейшов до розгляду справи по суті.
Представник позивача наполягав на задоволенні позову, просив його задовольнити.
Представник відповідача підтримав подану заяву про визнання позову в розмірі 5 910 744, 00 грн. та просив суд прийняти рішення з її урахуванням.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
17.06.2020 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 53-129-01-20-02127 (Договір).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі поставити низьковольтну електроапаратуру виробництва «ПрАТ «Самбірський приладобудівний завод «Омега» для ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК "Енергоатом», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в порядку та на умовах договору.
Згідно умов п. 3.1 договору сума договору становить 5 910 744, 00 грн.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2021 року, а в частині оплати за поставлену продукцію, до повного розрахунку (п. 10.1 договору).
Позивачем було виконане зобов'язання за договором та поставлено відповідачу товар на загальну вартість 5 910 744, 00 грн. з урахуванням ПДВ.
Факт поставки товару за договором підтверджується видатковою накладною № 20 від 19.06.2020 року, товарно-транспортною накладною № 01/06 від 19.06.2020 року та актом приймання-передачі ТМЦ № 20-039 від 19.06.2020 року.
Отримавши товар за договором відповідача перед позивачем, згідно умов договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов'язання по оплаті грошових коштів за отриманий Товар на загальну суму 5 910 744, 00 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до умов п. 4.2 договору оплата продукції проводиться покупцем шляхом перерахування коштів протягом 45-ти робочих днів з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, та було зазначено позивачем у позовній заяві відповідачем одержаний товар оплачено не було.
Всупереч ст. 74 ГПК України відповідачем не надано суду доказів належної оплати за весь отриманий товар.
Таким чином, станом на час розгляду справи відповідач має заборгованість перед позивачем за спірним договором у розмірі 5 910 744, 00 грн.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 5 910 744, 00 грн. доведений суду належним чином.
Строк оплати з умовами договору є таким, що настав.
Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5 910 744, 00 грн. основного боргу.
Згідно вимог ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 44 330, 58 грн. стосовно до вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», підлягає поверненню платнику.
Решту судового збору у розмірі 44 330, 58 грн., суд стосовно до вимог ст. 129 ГПК України присуджує до стягнення з відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Матеріали справи містить копію договору про надання правової допомоги № 201001 від 01.10.2020 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 24.12.2020 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2189.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявний в матеріалах справи договір, а також встановлені в договорі ставки розрахунків наданих адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Таким чином, заявлена позивачем вимога, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню судом частково, в розмірі 27 500,00 грн.
У задоволенні заяви про розстрочення або відстрочення виконання рішення суду строком на одинадцять місяців суд відмовляє, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 6 статті 238 ГПК України суд у разі необхідності, у резолютивній частині рішення вказує про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Згідно з ст. 239 ГПК України суд який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Проте наведена відповідачем підстава для відстрочення виконання судового рішення (тяжке фінансове становище) не є тими виключними обставинами, які давали б можливість для розстрочення виконання судового рішення, оскільки такий незадовільний майновий стан відповідача утворився, зокрема, внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.
Крім того, судом враховано, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність коштів у боржника не вважається випадком, який звільняє останнього від відповідальності за порушення ним зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимим доказами наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, у зв'язку із чим його заява про відстрочення виконання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 185, 191, 231, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП "Омега-Київ» (01010, м. Київ, вул. І.Мазепи, 3, оф. 174; ідентифікаційний код 39035203) 5 910 744, 00 грн. основного боргу, 44 330, 58 грн. судового збору та 27 500, 00 грн. витрат на правову допомогу.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Судовий збір у розмірі 44 330, 58 грн., сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Омега-Київ» (01010, м. Київ, вул. І.Мазепи, 3, оф. 174, ідентифікаційний код 39035203) на підставі платіжного доручення № 377 від 21.12.2020 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи, повернути з Державного бюджету України платнику.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01.04.2021 р. (у зв'язку з перебуванням судді Данилової М.В. у відпустці та на лікарняному)
Суддя М.В. Данилова