ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.03.2021Справа № 910/11869/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
про стягнення 791 563,08 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Остапенко В.М. (дов. № 14-339 від 22.12.2020);
від відповідача: Годованець Л.Ю. (дов. № 10 від 13.01.2020).
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 791 563,08 грн., з яких 593 298,90 грн. пені, 49 441,57 грн. 3 % річних, 148 822,61 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором постачання природного газу № 2031/1718-ЕЕ від 11.06.2018 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 відкрито провадження у справі № 910/11869/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.09.2020.
11.09.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач зазначає, що позивачем було не вірно здійснено розрахунок пені. Несвоєчасні розрахунки відповідача за газ спричинені несвоєчасними розрахунками Державного підприємства «Енергоринок» за поставлену електроенергію.
22.09.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що сторонами договору були визначені конкретні умови договору та порядок виконання зобов'язань, визначена відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань. Саме на відповідача покладався обов'язок належної та вчасної оплати за поставлений газ згідно умов Договору. За твердженням позивача, аргументи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є необґрунтованими та безпідставними, оскільки застосування рахунків із спеціальним режимом використання та алгоритму в сукупності, врегульовують питання розподілу власних коштів відповідача, які вже знаходяться (наявні) на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливають на зобов'язання сторін щодо належної оплати за поставлений природний газ за Договором.
У судовому засіданні 24.09.2020 розгляд справи відкладено на 05.11.2020.
29.09.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення. Відповідач зазначає, що враховуючи спеціально встановлений порядок для оплати, характер спірних правовідносин, що склалися між сторонами, зважаючи на відсутність можливості у відповідача впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, в даному випадку відповідач не є боржником, який прострочив грошове зобов'язання.
04.11.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені на 75% та розстрочення виконання рішення суду рівними частинами щомісячно протягом року. Відповідач посилається на перебування у складному фінансово-економічному становищі, основною причиною якого є значна заборгованість споживачів та їх неплатоспроможність, у тому числі бюджетних установ/організацій.
16.11.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та додаткові пояснення щодо останньої судової практики.
19.11.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення до заперечення позивача від 16.11.2020 року щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
19.11.2020 судове засідання не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 розгляд справи призначено на 08.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 розгляд справи призначено на 22.12.2020.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.12.2020 надав додаткові пояснення на заперечення позивача щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
У судовому засіданні 22.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.02.2021.
Розгляд справи у судовому засіданні 04.02.2021 відкладено на 11.03.2021.
У судовому засіданні 11.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
11.06.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - споживач) укладено Договір постачання природного газу № 2031/1718-ЕЕ (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії.
Згідно з п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.06.2018 по 31.07.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до цього договору, якими сторони погоджували ціну, об'єм природного газу, а також продовжували дію договору.
На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 390 201 342,72 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств та наявні в матеріалах справи.
Водночас, як стверджує позивач, а відповідач не заперечує, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" за поставлений природний газ здійснювало оплату з порушенням п. 6.1. Договору постачання газу, що підтверджується випискою по операціях відповідача у період з 01.06.2018 по 30.09.2019.
Отже, враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач нараховує 593 298, 90 грн. пені, 49 441,57 грн. 3 % річних, 148 822,61 грн. інфляційних втрат.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договір постачання природного газу № 2031/1718-ЕЕ від 11.06.2018, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, згідно з п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором постачання природного газу № 2031/1718-ЕЕ від 11.06.2018 належним чином, поставивши відповідачу природний газ, однак в порушення умов вказаного договору, відповідач розрахунки за поставлений природний газ здійснював з порушенням строків, передбачених п. 6.1 Договору. При цьому, останній зазначає, що прострочення виконання зобов'язань за Договором відбувалось не з його вини, оскільки відповідач здійснює оплату за рахунок коштів, що надходять на рахунок із спеціальним режимом використання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Водночас, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені, 3% річних, інфляційних втрат і встановив, що заявлені до стягнення суми нарахування є арифметично правильними та відповідно обґрунтованими.
При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо необґрунтованого нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат на суму заборгованості, оскільки зазначений відповідачем механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.
В той же час, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 75% та розстрочення виконання рішення суду рівними частинами щомісячно протягом року з дня ухвалення такого рішення.
За приписами ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При застосуванні частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Вказану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 по справі 916/4692/15.
Оцінюючи вказані доводи відповідача судом враховано, що згідно з ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 ).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Проте, наразі відповідачем належним чином доказово не обґрунтовано суду обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру пені. До того ж, за висновками суду, заявлений позивачем розмір пені не є надмірно великим.
Отже, враховуючи баланс інтересів обох учасників судового процесу, з огляду на те, що фактично заява відповідача позбавлена належного доказового обґрунтування, остання підлягає залишенню без задоволення.
Окрім того, відповідачем зазначено про необхідність розстрочки виконання рішення суду у відповідності до статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Приписами статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за клопотанням сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за клопотанням стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Однак відповідачем не надано суду належних доказів наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" підлягають задоволенню у розмірі 593 298,90 грн. пені, 49 441,57 грн. 3 % річних, 148 822, 61 грн. інфляційних втрат.
Судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про стягнення 791 563,08 грн. - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, будинок 20, ідентифікаційний код 37739041) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 593 298 (п'ятсот дев'яносто три тисячі двісті дев'яносто вісім) грн. 90 коп. пені, 49 441 (сорок дев'ять тисяч чотириста сорок одну) грн. 57 коп. 3 % річних, 148 822 (сто сорок вісім тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 61 грн. інфляційних втрат, 11 873) одинадцять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 45 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31.03.2021
Суддя С. В. Стасюк