номер провадження справи 28/14/21
02.04.2021 Справа № 908/203/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу №908/203/21
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю “Експрес Страхування” (01024, м.Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2; ідентифікаційний код 36086124)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А, ідентифікаційний код 13490997)
про стягнення 44004,30 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з додатковою відповідальністю “Експрес Страхування” з позовом до Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” про стягнення 44004,30 грн., які складаються зі страхового відшкодування в сумі 41137,95 грн., пені в сумі 2292,93 грн. та 3% річних в сумі 573,42 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 17.07.2019 між позивачем (страховиком) та ОСОБА_1 (страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №209.19.2474385, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом “Toyota”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - забезпечений транспортний засіб). 01.03.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу “Mercedes-Benz”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . ДТП сталася з вини ОСОБА_2 , що підтверджується повідомленням про ДТП, яке спільно складено та підписано учасниками ДТП. Внаслідок ДТП було пошкоджено забезпечений транспортний засіб. Відповідно до рахунку-фактури ТОВ “Автосаміт ЛТД” №0000003151 від 03.03.2020 вартість відновлювального ремонту забезпеченого транспортного засобу склала 64939,42 грн. За даним страховим випадком позивачем складено страховий акт від 16.03.2020 №3.20.648-1, в якому визначено суму страхового відшкодування в розмірі 64939,42 грн. За заявою страхувальника позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 64939,42 грн. на рахунок ТОВ “Автосаміт ЛТД” платіжним дорученням №ЦО01663 від 16.03.2020. Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності вартість відновлювального ремонту забезпеченого транспортного засобу складає 41137,95 грн. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу “Mercedes-Benz”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована полісом відповідача серії ЕР №197662613. Франшиза за полісом відповідача становить 0,00 грн. На підставі вказаних обставин позивач звернувся до відповідача з заявою від 08.04.2020 №2227/07-3.20.648 про виплату страхового відшкодування. Заява отримана відповідачем 05.05.2020, однак вимоги позивача не були задоволені, тому позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 41137,95 грн., пені в сумі 2292,93 грн. та 3% річних у сумі 573,42 грн. Також позивачем заявлено до відшкодування судовий збір, сплачений за розгляд позовної заяви в даній справі, в сумі 2270,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 11568,58 грн.
Позов заявлено на підставі норм ст. ст. 524, 526, 527, 530, 533, 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст. ст. 9, 16, 25, 27 Закону України “Про страхування”, ст. ст. 22, 33 - 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/203/21. Присвоєно справі номер провадження 28/14/21. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 03.03.2021.
Позивач отримав копію ухвали суду 08.02.2021, а відповідач - 04.02.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Від позивача додаткових доказів, заяв, клопотань не надходило.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Розглянувши матеріали справи, суд
17.07.2019 Товариством з додатковою відповідальністю “Експрес Страхування” (позивач, страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №209.19.2474385, предметом якого є страхування транспортного засобу “Toyota”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - забезпечений транспортний засіб), на випадок страхових ризиків, у тому числі ДТП.
Строк дії цього додатку встановлено з 29.07.2019 по 28.07.2020.
01.03.2020 у м. Києві по вул. Дружби народів, буд. 35 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу “Mercedes-Benz”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 .
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , пов'язана з експлуатацією транспортного засобу “Toyota”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована полісом Товариства з додатковою відповідальністю “Експрес Страхування” №АО/3838372 від 23.07.2019 строком дії до 28.07.2020.
Цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу “Mercedes-Benz”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована полісом Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” серії ЕР №197662613, який діяв на момент ДТП 01.03.2020.
Відповідно до примітки до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно з нормами абзаців 1, 2 пункту 33.2 статті 33 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Скориставшись цим правом, водії-учасники дорожньо-транспортної події на місці оформили спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної події від 01.03.2020, в якому водії засвідчили, що шкода завдана тільки транспортним засобам. Водій ОСОБА_4 визнала свою вину.
Внаслідок ДТП було пошкоджено забезпечений транспортний засіб: кріплення заднього бамперу, вм'ятина на дверях багажника, що зазначено у спільному повідомленні про ДТП від 01.03.2020.
03.03.2020 страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про ДТП, визначення вартості ремонту забезпеченого транспортного засобу та виплату страхового відшкодування.
Протоколом огляду транспортного засобу від 02.04.2020, складеного оцінювачем ОСОБА_5 , зафіксовано деталі та опис пошкодження забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «АВТОСАМІТ ЛТД» №0000003151 від 03.03.2020 вартість ремонту забезпеченого транспортного засобу склала 64939,42 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
У ст. 9 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР “Про страхування” визначено, що страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
За умовами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №209.19.2474385 від 17.07.2019 франшиза за ризиком ДТП складає 0,00 грн.
Страховим актом №3.20.648-1 від 16.03.2020 позивач визначив до виплати страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 64939,42 грн.
Платіжним дорученням №ЦО01663 від 16.03.2020 позивач перерахував страхове відшкодування в сумі 64939,42 грн. відповідно до заяви страхувальника на рахунок СТО - ТОВ «АВТОСАМІТ ЛТД».
За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічна норма міститься у ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР “Про страхування”.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу засобу “Mercedes-Benz”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована полісом серії ЕР №197662613 Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” (відповідача).
Вина водія транспортного засобу “Mercedes-Benz”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнана ним у спільному повідомленні про настання дорожньо-транспортної події від 01.03.2020 в порядку, визначеному у примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідно до абзаців 1, 2 пункту 33.2 статті 33 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ліміт відповідальності відповідача за шкоду майну за полісом серії ЕР №197662613 становить 100000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 08.04.2020 №2227/07-3.20.648 на виплату страхового відшкодування, яка була надіслана відповідачу поштою 27.04.2020, що підтверджується описом вкладення від 27.04.2020 №0500093680173 та фіскальним чеком від 27.04.2020. Заява отримана відповідачем 05.05.2020, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0500093680173. Відповідач залишив заяву позивача без відповіді та задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до висновку про вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнтів фізичного зносу №3.20.648 від 11.01.2021 вартість відновлювального ремонту забезпеченого транспортного засобу з урахуванням зносу склала 41137,95 грн.
На підставі вказаних обставин позивач пред'явив до стягнення з відповідача страхове відшкодування в розмірі 41137,95 грн., пені в сумі 2292,93 грн. та 3% річних в сумі 573,42 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Наданими у справу доказами підтверджується, що відповідач є страховиком за полісом серії ЕР №197662613, який був діючим на момент ДТП 01.03.2020, а вина застрахованого за цим полісом водія транспортного засобу визнана ним у встановленому порядку. Факт виплати позивачем страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 64939,42 грн. підтверджується матеріалами справи. Позивач пред'явив до стягнення з відповідача страхове відшкодування в розмірі 41137,95 грн. (з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу та франшизи відповідача).
За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правовий висновок про те, що згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
Право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
З виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статі 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Виходячи з викладених висновків великої палати Верховного Суду та приписів законодавства, суд дійшов висновку, що порядок виплати страхового відшкодування, встановлений Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, поширюється не тільки на страхувальника, але й на іншу особу, яка має право на виплату страхового відшкодування, в даному випадку - на позивача, у тому числі щодо строків виплати страхового відшкодування та відповідальності за їх порушення.
Відповідач отримав заяву позивача про виплату страхового відшкодування 05.05.2020. Отже, рішення за результатом розгляду цієї заяви мало бути прийнято відповідачем у строк до 03.08.2020. В цей же строк відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” мала бути здійснена виплата страхового відшкодування в разі визнання заяви обґрунтованою.
Відповідач не надав суду доказів прийняття рішення про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування.
Відповідач не надав суду доказів виплати позивачу страхового відшкодування в розмірі 41137,95 грн. або обґрунтованих заперечень проти позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно пред'явив до стягнення з відповідача страхове відшкодування в розмірі 41137,95 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 41137,95 грн. підлягають задоволенню.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виплати страхового відшкодування позивач нарахував на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних за період з 04.08.2020 по 20.01.2021 в розмірі 573,42 грн.
Суд визнав вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 573,42 грн. обґрунтованими та задовольнив їх.
Крім того, за прострочення виплати страхового відшкодування позивач нарахував пеню на підставі п. 36.5 ст. 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період 04.08.2020 по 20.01.2021 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 2292,93 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 36.5 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, в даному випадку - позивача.
Суд зазначає, що за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач розрахував пеню в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд визнав вимоги про стягнення пені в сумі 2292,93 грн. обґрунтованими та задовольнив їх.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.
Крім того, в позовній заяві заявлені до стягнення з відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 11568,58 грн.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Виходячи з викладеного, компенсації в порядку ч. ч. 1, 3 ст. 123, ч. 2 ст. 126 ГПК України підлягають витрати на правову допомогу тільки адвоката.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач не надав доказів надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом, тому суд відмовляє у стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 11568,58 грн..
Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А, ідентифікаційний код 13490997) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Експрес Страхування” (01024, м.Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2; ідентифікаційний код 36086124) страхове відшкодування в розмірі 41137,95 грн. (сорок одна тисяча сто тридцять сім грн. 95 коп.), 3% річних у сумі 573,42 грн. (п'ятсот сімдесят три грн. 42 коп.), пеню в сумі 2292,93 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто дві грн. 93 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
У стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 11568,58 грн. відмовити.
Набрання рішенням законної сили, строк на апеляційне оскарження та порядок подачі апеляційної скарги визначені статтями 241, 256, 257 ГПК України з урахуванням положень пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.
Повне судове рішення складено 02.04.2021.
Суддя О.В.Федорова