номер провадження справи 34/33/21
30.03.2021 Справа № 908/539/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретарі судового засідання Коцар А.О., розглянувши матеріали справи № 908/539/21
за позовом Дочірнього підприємства “Мессер Україна”, ідентифікаційний код юридичної особи 35253290 (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 22К; адреса для кореспонденції: 03110, м. Київ, вул. Преображенська, 23, офіс 56-57)
до відповідача Комунального некомерційного підприємства “Запорізька обласна клінічна лікарня” Запорізької обласної ради, ідентифікаційний код юридичної особи 02006716 (69600, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10)
про стягнення 44 000 грн 00 коп.
за участі уповноважених представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області звернулось Дочірнє підприємство “Мессер Україна” з позовом вих. № 228 від 22.02.2021 про стягнення з Комунального некомерційного підприємства “Запорізька обласна клінічна лікарня” Запорізької обласної ради 44 000 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар за договором на закупівлю товару за державні кошти № 23-05Тб/19 від 20.05.2019.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 530, 526, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України та умов договору на закупівлі товару за державні кошти № 23-05Тб/19 від 20.05.2019 і обґрунтовано наявністю у відповідача перед позивачем простроченого боргу за поставлений позивачем товар.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2021 справу № 908/539/21 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.03.2021 № 908/539/21 відкрито провадження у справі № 908/539/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 30.03.2021 об 11 год. 00 хв.
24.03.2021 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
29.03.2021 від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
29.03.2021 від відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.
З огляду на те, що представники сторін у судове засідання не з'явилися, судове засідання проводилось без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/359/21. Суд прийняв до розгляду та приєднав до матеріалів справи вищевказані заяви та клопотання. Клопотання сторін про розгляд справи без їх участі задовольнив.
Як вбачається з позовної заяви, 20.05.2019 Комунальною установою «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради та Дочірнім підприємством «Мессер Україна» укладено договір на закупівлю товару за державні кошти № 23-05ТБ/19. Позивач виконав свої зобов'язання за договором та поставив товару на загальну суму 1 104 000,00 грн. В свою чергу, відповідач оплатив товар частково у розмірі 1 060 000,00 грн. Сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків на суму 44 000,00 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 44 000,00 грн.
Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідач в повному обсязі визнав суму основного боргу та просив та відповідно до ст. 130 ГПК України просив вирішити питання щодо повернення з державного бюджету позивачу 50 % суми судового збору, та 50 % суми судового збору покласти на відповідача.
Відповідно до ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
30.03.2021 прийнято рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд
20.05.2019 Комунальною установою «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (далі - покупець) та Дочірнім підприємством «Мессер Україна» (далі - продавець) укладено договір на закупівлю товару за державні кошти № 23-05ТБ/19 (далі - договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.5. якого продавець передає, а покупець приймає товар- кисень медичний рідкий, згідно коду ДК 021:2015 24110000-8, у відповідності до специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), та сплачує за товар певну грошову суму.
Найменування товару: кисень медичний рідкий - 275 тонн, мінімальна партія поставки - 5,0 тонн, кількість доставок - 55.
Перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється після підписання видаткової накладної.
Ціна договору встановить: 1 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ (п. 3.1. договору).
Розрахунки проводяться шляхом оплати після отримання товару покупцем та згідно підписаної сторонами видаткової накладної (п. 4.1. договору).
Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України на умовах відстрочки платежу згідно видаткової накладної. Максимальним строком відстрочення платежу є 30 робочих днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється на протязі 3 робочих днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар (підпункт 6.1.1. п. 6.1. договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, однак у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1. договору).
Між сторонами підписано специфікацію до договору на суму 1 100 000,00 грн.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 104 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 21.05.2019 № ДН- 0000307, від 21.05.2019 № ДН-00000308; від 22.05.2019 № ДН-00000301; від 19.05.2019 № ДН-00000324; від 29.05.2019 № ДН-00000335; від 03.06.2019 № ДІI-00000341; від 03.06.2019 № ДН-00000344; від 03.06.2019 № ДН-00000345; від 03.06.2019 № ДН-00000346; від 03.06.2019 № ДН-00000349; від 03.06.2019 № ДН-00000355; від 03.06.2019 № ДН-00000357;від 03.06.2019 № ДН-00000358; від 05.06.2019 № ДН-00002802; від 12.06.2019 № ДН-00002941; від 20.06.2019 № ДН-00003097; від 26.06.2019 № ДН-00003200; від 03.07.2019 № ДН-00003363; від 10.07.2019 № ДН-00003511; від 17.07.2019 № ДН-00003624; від 23.07.2019 № ДН-00003754; від 30.07.2019 № ДН-00003855; від 07.08.2019 № ДН-00004064; від 13.08.2019 № ДН-00004159; від 22.08.2019 № ДН-00004381; від 28.08.2019 № ДН-00004475; від 04.09.2019 № ДН-00004625; від 12.09.2019 № ДН-00004757; від 18.09.2019 № ДН-00004867; від 25.09.2019 № ДН-00004981; від 02.10.2019 № ДН-00005171; від 09.10.2019 № ДН-00005318; від 15.10.2019 № ДН-00005415; від № ДН-00005506; від 25.10.2019 № ДН-00005618; від 01.11.2019 № ДН-00005694; від 05.11.2019 №ДН-00005779; від 12.11.2019 № ДН-00005920; від № ДН-00000354; від 29.01.2020 № ДН-00000485; від 06.02.2020 № ДН-00000675; від 12.02.2020 № ДН-00000779; від 21.02.2020 № ДН-00000909; від 27.02.2020 № ДН - 00001016.
В свою чергу, відповідач оплатив отриманий товар частково у розмірі 1 060 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1670 від 13.06.2019; № 1680 від 13.06.2019; № 1677 від 13.06.2019; № 1671 від 13.06.2019; № 1679 від 13.06.2019; № 1612 від 13.06.2019; № 1678 від 13.06.2019 ;№ 1669 від 13.06.2019; № 1676 від 13.06.2019 ;№ 1611 від 13.06.2019; № 1673 від 13.06.2019; № 1681 від 13.06.2019; № 1675 від 13.06.2019; № 1610 від 13.06.2019; № 1761 від 24.06.2019; № 852 від 30.06.2019; № 2015 від 17.07.2019; № 2068 від 17.07.2019; № 2144 від 17.07.2019; № 2235 від 19.07.2019; № 2333 від 30.07.2019; № 2469 від 06.08.2019; № 2538 від 13.08.2019; № 2610 від 19.08.2019; № 2765 від 28.08.2019; № 3021 від 27.09.2019; № 3086 від 27.09.2019; № 2897 від 27.09.2019; № 3257 від 30.09.2019; № 2868 від 30.09.2019; № 3388 від 18.10.2019; № 3524 від 24.10.2019; № 3425 від 25.10.2019; № 3303 від 31.10.2019; № 3679 від 31.10.2019; № 3746 від № 1.2019; № 3764 від 15.11.2019; № 3935 від 21.11.2019; № 3970 від 25.11.2019; № 4043 від 18.11.2019; №4171 від 06.12.2019; № 4301 від 13.12.2019; № 4393 від 26.12.2019; № 155 від 29.01.2020; № 33 від 30.01.2020; №9 від 30.01.2020; №284 від 18.02.2020; № 249 від 18.02.2020; № 221 від 18.02.2020; № 399 від 24.02.2020; № 220 від 24.02.2020.
Заборгованість за поставлений товар складає 44 000,00 грн. (видаткові накладні № ДН - 00000909 від 21.02.2020, № ДН - 00001016 від 27.02.2020).
Також, сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків на суму 44 000,00 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 44 000,00 грн.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).
Між позивачем (далі - позивач, продавець) та відповідачем (далі - відповідач, покупець), (разом іменовані - сторони) укладено договір на закупівлю товару за державні кошти № 23-05ТБ/19 від 20.05.2019.
Предмет договору. Продавець передає, а покупець приймає товар- кисень медичний рідкий, згідно коду ДК 021:2015 24110000-8, у відповідності до специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), та сплачує за товар певну грошову суму.
Ціна договору визначена у пункті 3.1 договору.
Строк. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, однак у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1. договору).
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором та поставив товару на загальну суму 1 104 000,00 грн. В свою чергу, відповідач оплатив товар частково у розмірі 1 060 000,00 грн.
В матеріалах справи міститься, підписаний обома сторонами Акт звірки взаєморозрахунків на суму 44 000,00 грн.
У постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 1 ст. 130 ГПК України).
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати 50 % суми судового збору покладаються на відповідача, 50 % суми судового збору підлягає поверненню позивачу з державного бюджету за ухвалою суду.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства “Запорізька обласна клінічна лікарня” Запорізької обласної ради, ідентифікаційний код юридичної особи 02006716 (69600, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10) на користь Дочірнього підприємства “Мессер Україна”, ідентифікаційний код юридичної особи 35253290 (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 22К; адреса для кореспонденції: 03110, м. Київ, вул. Преображенська, 23, офіс 56-57) суму заборгованості у розмірі 44 000 (сорок чотири тисячі) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 02.04.2021.
Суддя А.О. Науменко