проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"31" березня 2021 р. Справа № 913/843/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" - Яценка С.А., посвідчення №6865/10 від 05 вересня 2018 року, довіренсть б/н від 10 березня 2021 року; Микитенко О.В., посвідчення №7860/10 від 05 червня 2019 року, договір б/н від 01 грудня 2020 року;
Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" - Вітюка В.В., довіреність б/н від 04 січня 2021 року, посвідчення №2975/10 від 27 жовтня 2005 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" (вх. №426 Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14 січня 2021 року у справі № 913/843/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос")
3 - я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод"
про стягнення 287 052 541, 58 грн,-
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14 січня 2021 року у справі №913/843/14 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" про зупинення провадження у справі №913/843/14; зупинено провадження у справі №913/843/14 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/21031/20.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" з відповідною ухвалою суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" про зупинення провадження у справі № 913/843/14, справу №913/843/14 передати до Господарського суду Харківської області для продовження її розгляду.
В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі №913/843/14, в порушення вимог п. 5 ч. 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши справу №910/21031/20 до вирішення якої зупиняється провадження, не встановив обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог (чим обумовлюється неможливість розгляду справи). Тобто, зупиняючи провадження у даній справі судом першої інстанції не оцінювались наявні в матеріалах справи докази, які є предметом судового дослідження. Одночасно апелянт зазначає, що необґрунтоване зупинення провадження у справі має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року розгляд справи відкладено на 31 березня 2021 року о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 132.
У судове засідання, яке відбулось 31 березня 2021 року, з'явились представники позивача та представник відповідача.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини.
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", яке у спірних правовідносинах було правонаступником Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" 287052541,58 грн у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 13/046/2007-КЛТ (зі змінами та доповненнями), який 29 травня 2007 року укладено між Приватним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод".
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2020 року рішення Господарського суду Харківської області від 13 листопада 2019 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня 2020 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" задоволено частково, скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2020 року і рішення Господарського суду Харківської області від 13 листопада 2019 року у справі №913/843/14 та направлено справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12 листопада 2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" про заміну позивача на правонаступника - задоволено; замінено позивача у справі № 913/843/14 Приватне акціонерне товариство "Дельта Банк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос", з посиланням на те, що 14 серпня 2019 року відбулись відкриті торги щодо реалізації (продажу права вимоги) за лотом №UKR-2019-03, до якого включені, у тому числі, права вимоги Приватного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року.
Представником відповідача у підготовче засідання надано клопотанням (вх. № 712 від 14 січня 2021 року) про зупинення провадження у справі №913/843/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" про стягнення боргу за кредитним Договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року до вирішення по суті спору у справі № 910/21031/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Приватного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн" про визнання недійсними 1)відкритих торгів (аукціону) та їх результатів, що відбулися 14 серпня 2019 року за лотом №UKR-2019-03, організатор торгів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн", результати якого оформлені протоколом електронних торгів/ minutes of the online bidding (auction) №UKR-2019-03 від 14 серпня 2019 року, 2)договору купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав №1962/К від 26 вересня 2019 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" за результатами відкритих торгів (аукціон), що відбулися 14 серпня 2019 року за лотом №UKR-2019-03, оформлених протоколом №UKR-2019-03 від 14 серпня 2019 року на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" придбано вимогу за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року.
Звертаючись з відповідним клопотанням відповідач вказує про проведення торгів (аукціону), що відбулися 14 серпня 2019 року за лотом №UKR-2019-03, оформленого протоколом №UKR-2019-03 від 14 серпня 2019 року, на підставі яких позивачем придбано вимогу за кредитним Договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року з порушенням вимог законодавства.
У зв'язку з чим ним подано позов до Господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Приватного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн" про визнання недійсними 1)відкритих торгів (аукціону) та їх результатів, що відбулися 14 серпня 2019 року за лотом №UKR-2019-03, організатор торгів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн", результати якого оформлені протоколом електронних торгів/ minutes of the online bidding (auction) №UKR-2019-03 від 14 серпня 2019 року, 2)договору купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав №1962/К від 26 вересня 2019 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" за результатами відкритих торгів (аукціон), що відбулися 14 серпня 2019 року за лотом №UKR-2019-03, оформлених протоколом №UKR-2019-03 від 14 серпня 2019 року на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" придбано вимогу за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року.
Заявник клопотання вважає, що визнання недійсним договору №1962/К від 26 вересня 2019 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги є похідним від вимоги про визнання недійсними результатів аукціону, у зв'язку з чим визнання недійсним спірного аукціону з продажу права вимоги свідчить про недійсність договору №1962/К від 26 вересня 2019 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за наслідками такого аукціону.
Відповідач вважає, що така обставина свідчить про пов'язаність справ № 913/843/14 і №910/21031/20, так як результати вирішення спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та торгів істотно впливають на результати розгляду справи №913/843/14, оскільки визнання договору купівлі-продажу майнових прав та торгів недійсними спростує наявність будь-яких прав у позивача вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" сплати коштів за кредитним Договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року.
Суд першої інстанції погодився з відповідною позицією Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" та дійшов висновку про наявність правових для зупинення провадження у справі №913/843/14 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/21031/20, оскільки в рамках справи №910/21031/20 встановлюються обставини, що впливають на збір і оцінку доказів у цій справі, а саме правомірність набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" права вимоги від відповідача сплати коштів за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року.
Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Харківської області з огляду на таке.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статті 227 Господарського процесуального кодексу України в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
За змістом п. 5 ч. 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов'язана зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлена неможливість розгляду справи.
Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 922/1962/17, від 17 грудня 2019 року у справі № 917/131/19, від 15 травня 2019 року у справі № 904/3935/19, від 17 грудня 2019 року у справі № 917/131/19, від 23 січня 2020 року у справі № 917/130/19.
Обґрунтовуючи позицію про зупинення провадження у справі, відповідач посилається на об'єктивну неможливість розгляду поточної справи до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/21031/20, оскільки рішення в останній може вплинути на результати розгляду справи № 913/843/14.
Встановлення судом фактичних обставин правомірності чи неправомірності придбання вимоги у справі № 910/21031/20, за твердженням заявника, має значення для встановлення судом у поточній справі можливості стягнення заборгованості за кредитним Договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року, право відносно якого у позивача виникло за результатами укладення між Приватним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" договору купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав № 1962/К від 26 вересня 2019 року.
Так, в межах даної справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" ставить під сумнів правомірність 1)проведення відкритих торгів (аукціону) та їх результатів, що відбулися 14 серпня 2019 року за лотом №UKR-2019-03, організатор торгів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн", результати якого оформлені протоколом електронних торгів/ minutes of the online bidding (auction) №UKR-2019-03 від 14 серпня 2019 року, 2)договору купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав №1962/К від 26 вересня 2019 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" за результатами відкритих торгів (аукціон), що відбулися 14 серпня 2019 року за лотом №UKR-2019-03, оформлених протоколом №UKR-2019-03 від 14 серпня 2019 року на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" придбано вимогу за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року.
Предметом позову по справі №910/21031/20 є визнання недійсними 1) відкритих торгів (аукціону) та їх результатів, що відбулися 14 серпня 2019 року за лотом №UKR-2019-03, організатор торгів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн", результати якого оформлені протоколом електронних торгів/ minutes of the online bidding (auction) №UKR-2019-03 від 14 серпня 2019 року, 2)договору купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав №1962/К від 26 вересня 2019 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" за результатами відкритих торгів (аукціон), що відбулися 14 серпня 2019 року за лотом №UKR-2019-03, оформлених протоколом №UKR-2019-03 від 14 серпня 2019 року на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" придбано вимогу за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року.
Колегія суддів враховує, що на підставі вищезазначених правочинів Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" набуло статусу позивача у даній справі як правонаступника Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" на підставі купівлі права вимоги за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року.
Відтак за умови недійсності:
1)відкритих торгів (аукціону) та їх результатів, що відбулися 14 серпня 2019 року за лотом №UKR-2019-03, організатор торгів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн", результати якого оформлені протоколом електронних торгів/ minutes of the online bidding (auction) №UKR-2019-03 від 14 серпня 2019 року,
2)договору купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав №1962/К від 26 вересня 2019 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" за результатами відкритих торгів (аукціон), що відбулися 14 серпня 2019 року за лотом №UKR-2019-03, оформлених протоколом №UKR-2019-03 від 14 серпня 2019 року на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" придбано вимогу за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" позбавляється права грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод".
Відтак, дослідження питання правомірності як проведення відкритих торгів (аукціону) між Приватним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос", так і укладення договору купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав № 1962/К від 26 вересня 2019 року на підставі якого виникло право на позов у цій справі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" має вирішальне значення для розгляду даного спору, оскільки за умови встановлення судом недійсності вищезазначених правочинів Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" вважається таким, що не набуло права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" сплати коштів за кредитним Договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року, як підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.
Поряд з цим колегія суддів враховує, що згідно зі статтею 236 цього Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Правові наслідки недійсності правочину встановлені у статті 216 Цивільного кодексу України. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, у розумінні наведених положень законодавства правочин є недійсним в силу закону з моменту його вчинення і такий правочин не створює прав та обов'язків для сторін.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У наведеній нормі закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Правові наслідки недійсності правочину закріплені у статті 216 Цивільного кодексу України. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц провадження № 14-38цс18, в який зазначено, що у статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину і ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
В іншому випадку, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені сторонами обов'язки підлягають виконанню.
Тобто, до моменту визнання правочину недійсним, господарський суд повинен здійснювати розгляд справи з врахуванням останнього як належного доказу у справі незважаючи на його можливу незаконність.
Колегія суддів зауважує, що питання недійсності договору купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав №1962/К від 26 вересня 2019 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" за результатами відкритих торгів (аукціон), що відбулися 14 серпня 2019 року за лотом №UKR-2019-03, оформлених протоколом №UKR-2019-03 від 14 серпня 2019 року, на підставі яких позивачем набуто право вимоги за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року не входить до предмету позовних вимог у даній справі.
Таким чином, у господарського суду в межах справи №913/843/14 відсутня можливість визнання даного правочину недійсним, як правової підстави його неврахування в якості доказу на підтвердження наявності у позивача права вимоги сплати за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав № 1962/К від 26 вересня 2019 року у разі його незаконності.
Вказані обставини, ураховуючи заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" щодо законності набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" права грошової вимоги за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року, свідчать про неможливість господарського суду в рамках даної справи самостійно встановити обставину неправомірності придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" права грошової вимоги до ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29 травня 2007 року у разі незаконності вищезазначених правочинів, а відтак і спростувати такі аргументи, як передумови задоволення позовних вимог.
Саме під час вирішення спору у справі №910/21031/20 господарським судом будуть встановлюватися обставини щодо дотримання сторонами форми, змісту та порядку укладення правочину, зокрема і обставини, на які посилається відповідач.
Ураховуючи зазначене, а також те, що вказані справи є пов'язаними між собою, а господарський суд у даній справі не вправі давати оцінку договору про переведення боргу, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги у даній справі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі №913/843/14 до закінчення розгляду Господарським судом міста Київа справи №910/21031/20 та набрання законної сили судовим рішенням у цій справі
Доводи апелянта про те, що зупинення провадження у справі має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості до доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі "принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини").
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод в першу чергу гарантує "процесуальну" справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції-)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії"), § 103).
З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (Scordino v.(Скордіно проти Італії-) (по. 1) [ВП], § 183, і Surmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).
У даному випадку зупинення провадження у цій справі сприятиме послідовному (у певній черговості) вирішенню пов'язаних між собою справ, позовні вимоги позивача у яких спрямовані на захист його майнових прав, а відтак ефективному та упродовж розумного строку вирішення судом цих майнових спорів.
В контексті викладеного вирішення спору у справі №910/21031/20 та врахування висновків судового рішення по останній дасть змогу забезпечити принцип рівності сторін перед законом і судом та право кожної сторони на отримання остаточного рішення у господарській справі.
Таким чином, зупинення провадження у даній справі є виправданим, так як зможе забезпечити ухвалення законного та справедливого рішення у справі, а також забезпечити захист прав учасників справи, із дотриманням принципів правової визначеності та справедливості.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 14 січня 2021 року у справі № 913/843/14 має бути залишена без змін.
Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 74, 86, 129, 269, 271, 273, п.1, ч.1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14 січня 2021 року у справі № 913/843/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 02 квітня 2021 року.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.В. Ільїн
Суддя В.С. Хачатрян