Справа № 361/3127/17
Провадження № 1-кп/359/289/2021
про продовження запобіжного заходу
01 квітня 2021 року м.Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , її захисника - адвоката ОСОБА_5 , законного представника обвинуваченої ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
під час судового засідання з технічною аудіо та відео фіксацією в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор» по кримінальному провадженні № 12017110130000146, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13 січня 2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Іркутськ Російської Федерації, громадянки Російської Федерації, росіянки, не одруженої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Орєхово-Зуєво Московської області Російської Федерації, громадянина України, українця, із повною середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.4, п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України,
розглянувши клопотання прокурора ОСОБА_9 про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про відмову в задоволенні клопотання прокурора та обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту або застосування застави, та клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про відмову в задоволенні клопотання прокурора,
22.03.2021 прокурор ОСОБА_9 подав клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 та обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив про те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_7 обвинувачуються у скоєнні тяжкого і особливо тяжкого кримінального правопорушення, продовжують існувати ризики, передбачені в п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України відносно ОСОБА_4 , і передбачені в п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України відносно ОСОБА_7 . Крім того, прокурор просив врахувати такі обставини: їх затримали при спробі втекти; батьки ОСОБА_4 проживають в іншій державі, вона не є громадянкою України та не має ніякого місця проживання в Україні; обидва обвинувачені не мають міцних соціальних зв'язків, які б достатньо забезпечували виконання ними процесуальних обов'язків і запобігали б ризику, зазначеному у пункті 1 ч.1 ст.177 КПК; відносно них обох обвинувачених існує ризик переховування від суду під страхом тяжкості покарання; відносно ОСОБА_7 існує ризик, зазначений у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме він не будучи під вартою зможе незаконно впливати на обвинувачену ОСОБА_4 , оскільки вона надала слідству викривальні покази, а також впливати на недопитаних у справі свідків.
Прокурор Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , яка входить в групу прокурорів по даному кримінальному провадженню в судовому засідання підтримала клопотання, подані прокурором ОСОБА_9 та просила їх задовольнити.
Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_6 просили суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 заперечували проти продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, просили суд обрати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту або застави.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк тримання обвинувачених під вартою зважаючи на наступне.
Термін дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7 закінчується 20.02.2021, а до указаного часу провести розгляд кримінального провадження неможливо.
Запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом. Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36). При цьому, висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними.
Відповідно до ч 3. ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно п.20-5 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Зважаючи на те, що станом на 01.04.2021 відсутній один із членів колегії по даному провадженні, а строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 спливає до моменту закінчення розгляду справи, головуючий суддя розглядає клопотання прокурора одноособово.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, окрім як до 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Санкція ч. 2 ст. 115 КК України передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті, а тому виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законодавчо передбаченим. Водночас, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Вимоги статті 194 КПК України зобов'язують суд під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. За таких умов суду належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.
Згідно із ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, тому враховуючи ст. 8, 9 КПК України слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. Тривала практики ЄСПЛ сформувала позицію, що обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Суд звертає увагу на те, що оцінка обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення судом здійснюватиметься після закінчення судового розгляду під час ухвалення вироку. Станом на 24.12.2020 року стадія досудового розслідування завершена та зібрано усі докази, які прокурор вважав достатніми для складення обвинувального акту. Із змісту обвинувального акту, який надійшов до суду, вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України та ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років для неповнолітньої. Наявність обґрунтованої підозри, тяжкість обвинувачення, дані про особу обвинуваченої, в тому числі її вік та стан здоров'я у сукупності свідчать про схильність обвинуваченої до переховування як способу поведінки, до якого вона може вдатися у випадку загрози її інтересам. Колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що обвинувачена може вчиняти в подальшому дії з метою переховування. Співставлення можливих негативних для неї наслідків переховування у вигляді її можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Санкція ч. 2 ст. 115 КК України передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті. На думку суду, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, з моменту застосування цього запобіжного заходу не зменшився і не відпав та полягає у вірогідності переховування від суду з метою уникнення покарання у разі визнання його винним у вчиненні особливо тяжкого злочину. Також, суд погоджується із доводами прокурора щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків, а також на обвинувачену, хоча останній є мінімальним. Отже, суд вважає, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а тому на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження, належного виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків. На думку суду, застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло не забезпечить його належної поведінки і не зменшить наявні ризики, в тому числі ризику переховування від суду та незаконного впливу на свідків. Відсутність у обвинуваченої ОСОБА_4 жодного місця проживання також свідчить про неможливість застосування до неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Про обрання відносно обвинувачених особистої поруки не надходило жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру. Застосування до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 особистого зобов'язання не забезпечить їх належної поведінки і не зменшить наявність ризиків, не зможе перешкодити їх реалізації. Отже, суд погоджується із доводами прокурора про недостатність застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність продовження терміну дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на 60 днів.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 314, 376, п.20-5 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_9 задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24 год. 00 хв. 30 травня 2021 року.
Утримувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24 год. 00 хв. 30 травня 2021 року.
Утримувати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - відмовити.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 02 квітня 2021 року о 09 год. 30 хв.
Головуючий суддя ОСОБА_1