20 січня 2021 року м.Житомир справа № 296/7310/20
провадження № 2/296/857/21
Корольовський районний суд у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулось до суду із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 22.05.2015 у розмірі 50 977,20 грн станом на 14.07.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.05.2015 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Вказує, що оскільки відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за зобов'язаннями, у нього виникла заборгованість, яка станом на 14.07.2020 становить 50 977,20 грн та складається з наступного: 838,51 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 292,76 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 48 846,03 грн - пеня.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.
Представник позивача подав клопотання, відповідно до змісту якого АТ КБ "ПРИВАТБАНК" позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача та винесення заочного рішення судом.
Відповідач відзив на позовну заяву не подавав. Ухвала про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направлялися на адресу відповідача за його зареєстрованим місцем проживання, у відповідності до приписів ЦПК України.
Згідно з ч.1 ст.174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання, відсутність відзиву на позов, а також наявну згоду позивача, суд вирішив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 22.05.2015 між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПРИВАТБАНК", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н шляхом підписання відповідної анкети-заяви.
У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.
Згідно з довідкою АТ КБ "ПРИВАТБАНК" кредитний ліміт відповідача було змінено, а саме: 22.05.2015 - встановлено кредитний ліміт у розмірі 300,00 грн; 08.07.2015 - зменшено до 250,00 грн; 20.07.2015 - зменшено до 140,00 грн; 13.09.2016 - зменшено до 0,00 грн.
До кредитного договору банк додав копію витягу з «Умов та правил надання банківських послуг», а також копію наказу "Об актуализации «Условий и правил предоставления банковских услуг» СП-2015-6669897 від 29.04.2015 (мовою оригіналу).
Відповідно до виписки за договором №б/н станом на 15.07.2020, залишок на картковому рахунку ОСОБА_1 становить - 50 977,20 грн.
Згідно з наданим банком розрахунком, станом на 14.07.2020 заборгованість відповідача перед позивачем становить 50 977,20 грн та складається з наступного: 838,51 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 292,76 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 48 846,03 грн - пеня.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд зазначає, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, а в контексті спірних правовідносин - АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою та другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Суд звертає увагу, що підписана сторонами анкета-заявка від 22.05.2015 не містить зазначення про процентну ставку. Крім того, у анкеті-заявці відсутні погоджені сторонами умови договору щодо: видачі кредитних карток та строку їх дії; надання кредитного ліміту та визначення його розміру; строку дії договору; процедури та порядку погашення заборгованості; встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивачем не надано сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту узгодження із ОСОБА_1 встановлення кредитного ліміту, зміни його розміру, що зазначений банком у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки.
Посилання позивача на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як на невід'ємні частини договору є неналежними, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Докази того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування, у матеріалах справи також відсутні.
Враховуючи вищевикладене, до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в період - з часу виникнення спірних правовідносин і до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про: видачу кредитних карток та терміну їх дії, встановлення кредитного ліміту та можливості його зміни банком в односторонньому порядку без погодження із відповідачем; сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися судом як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем "Умови і Правила надання банківських послуг" не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПРИВАТБАНК" дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Позиція суду узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосування норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Суд також звертає увагу, що самостійно здійснений та наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не може бути належним доказом наявності такої заборгованості та/або свідчити про її розмір, за відсутності сукупності інших допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що надані позивачем докази не можуть беззаперечно свідчити про укладення між сторонами кредитного договору від 22.05.2015 та про наявність у ОСОБА_1 як заборгованості за кредитом, так і по відсоткам за його користування, пені та штрафами, за відсутності інших допустимих доказів на підтвердження волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору, досягнення сторонами всіх істотних його умов та фактичного його виконання у обсязі, зазначеному позивачем.
Позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у: постанові від 31.10.2019 у справі №753/8552/16-ц, від 07.06.2018 у справі №755/17553/16, від 06.06.2018 у справі №364/594/17, від 24.05.2018 у справі №630/366/16-ц, від 10.05.2018 у справі №357/16301/15-ц.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
В силу приписів статті 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 352 ЦПК України, суддя, -
вирішив:
У задоволенні цивільного позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено: 15 лютого 2021 року.
Головуючий суддя М. В. Петровська