справа № 274/1023/18
провадження № 2/0274/19/21
Іменем України
29.03.2021 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Рудич М.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача - Якушової Н.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Позивач ПАТ КБ "ПРТИВАТБАНК" звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 21.07.2008 р. відповідач уклав з Банком кредитний договір б/н за яким отримав кредит у розмірі 2400,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач свої обов'язки, передбачені умовами договору не виконує належним чином, прострочена заборгованість станом на 31.12.2017 р. становить 81865,50 грн., а тому позивач просив стягнути з відповідача суму боргу та судові витрати по справі.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19.03.2018 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено судове засідання.
Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10.09.2018 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Вирішено "Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ), на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.07.2008 року на загальну суму 77490,95 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 1941,51 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 70571,02 грн., заборгованість за пенею та комісією - 4978,42 грн. а також судові витрати в розмірі 1667,85 гривень, які перерахувати на р/р № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299".
15.09.2020 року представником відповідача ОСОБА_4 у даній цивільній справі подана заява про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.01.2021 року скасовано заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.10.2018 року у цивільній справі №274/1023/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
23.10.2020 року на адресу суду надійшов відзив на заяву про перегляд заочного рішення, у якому позивач зазначив, що згідно зі ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Виходячи з матеріалів справи та протоколу судових засідань, Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи та від нього не надійшло жодних клопотань, заперечень чи інших документів щодо розгляду даної справи. Відповідачу надано ряд прав та обов'язків. Зокрема, після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення. Сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. Не може бути підставою для скасування заочного рішення посилання відповідача на докази, які були у справі, оскільки вони вже були оцінені судом при ухваленні заочного рішення. Для скасування заочного рішення потрібно, щоб докази були новими (не досліджувались судом при ухваленні заочного рішення) та мали істотне значення для правильного вирішення справи. Посилаючись на докази, якими обґрунтовуються заперечення, відповідач повинен вказати не тільки на нові докази, але й навести поважні причини, чому такі докази не були подані до початку розгляду справи по суті. І тільки за одночасної наявності названих процесуальних і матеріальних обставин суд може скасувати заочне рішення. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua;https://client-bank.pnvatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що Відповідачу було надано для ознайомлення Умові та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг. Також з матеріалів позовної заяви вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 1,9% (22,8% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).
Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті. Стосовно правомірності зміни кредитного ліміту, зазначив, що п. 2.1.1.2.3. Умов договору визначено, що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 2.1.1.2.4. встановлено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком. Додатково повідомили, що встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РОБ-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. У зв'язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенні в повному обсязі. Стосовно строку позовної давності, зазначив, що відповідно до п. 1.1.7.31. Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. По даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до - останнього дня 11.2014 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 15.02.2018 року - до спливу строку позовної давності. У звязку з цим, обставини, на які Відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду ( а.с. 79-90).
11.01.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник відповідача вказує, що Позивачем по справі надано Анкету - заяву про приєднання ОСОБА_2 до Умов та Правил надання банківських послуг з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Вказана заява не містить інформації, що клієнт приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в розумінні ст. 634 ЦК України. В заяві від 21.07.2008 року встановлено кредитний ліміт 500,00 грн, а в анкеті-заяві від 25.01.2011 року встановлено кредитний ліміт 1500,00 грн. В той же час Анкета-заява не містить інформації, яка відсоткова ставка застосовується до вказаного кредитного ліміту.
Тобто надані документи Позивачем до відзиву, не мають жодного відношення до договору б/н від 21.07.2008 року на який останній посилається в позовній заяві, як доказ наявності договірних відносин між сторонами по справі. Процесуальні обставини скасування заочного рішення є те, що Відповідач не був повідомлений належним чином. Саме цей факт є поважною причиною неявки Відповідача в судове засідання. Відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення додані належні докази про адресу реєстрації останнього, а тому Відповідач ніяк не мав можливості бути присутнім в судовому засіданні та повідомити суд до поважність причин неявки. Однак при поданні заяви про перегляд заочного рішення, Відповідачем подано до суду докази реєстрації за іншою адресою, що і є поважною причиною. Враховуючи те, що Відповідач не був повідомлений про наявність справи та її розгляд, судом справу було розглянуто на підставі тих документів, які були подані Позивачем і находяться в матеріалах справи і тому суд не мав альтернативну думки щодо змісту та законності наданих документів Позивачем до справи. В наслідок неповідомлення Відповідача про розгляд справи, останній був обмежений в своїх правах, не зміг належним чином надати заперечення, висловити свою позицію, надати відзив на позовну заяву. Представником Позивача до відзиву на заяву про перегляд заочного рішення подані зовсім інші документи (відмінні по даті, сумам та змісту), які судом в 2018 році при винесенні заочного рішення не досліджувались. В свою чергу відповідно до висновків Великої Палати Верховного суду, що викладені в постанові від 03.07.2019 року но справі №342/180/17 (провадження №14-131 цс 19) за результатами перегляду судових рішень у справі по аналогічному спору, вбачається, що підписана Відповідачем анкета-заява не може вважатись договором, який підтверджує обов'язок Відповідача сплатити Позивачеві проценти за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту. Оскільки укладений між сторонами спірний кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не зазначена в ньому процентна ставка за користування кредитними коштами, а також те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а тому позивач вправі вимагати лише виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої та не повернутої суми кредитних коштів.
Щодо правомірності як зазначає Позивач зміни кредитного ліміту, Відповідач звертає увагу суду, що Позивач в своєму відзиві посилається на анкету-заяву та Правила та Умови надання банківських не від 2008 року, а від 2010 року. Також, Відповідач не був ознайомлений із вказаними Умовами та правилами, так як про даний факт немає підпису Відповідача та жодної позначки, що до вказаних умов та правил клієнт долучається в межах ст. 634 ЦКУ. Відповідач вважає, що в його випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин, до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, що він і зробив. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Правил та Умов надання банківських розумів Відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання Відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві (що надана до відзиву від 25.01.2011р. та заяви від 21.07.2008р.) домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані Позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Крім того, задля захисту порушених прав Позивача перебіг строку позовної давності щодо нарахованої та несплаченої Відповідачем спірної суми кредитної заборгованості почався з наступного місяця після здійснення Відповідачем останнього платежу в рахунок погашення заборгованості, а саме з 29.10.2013 року, (виписка за договором №Б/н станом на 06.10.2020 року). Тобто перебіг строку позовної давності задля захисту порушених прав Позивача щодо нарахованої та несплаченої Відповідачем спірної суми кредитної заборгованості почався з 29.11.2013 року. Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України по справі №6-31 цс 15 у постанові від 03 червня 2015 року, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Відповідач в своїй заяві про перегляд заочного рішення чітко вказав та заявив, що Позивачем були пропущені всі строки позовної давності щодо звернення до суду. Позовна заява надійшла до суду 26.02.2018 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності. Отже, в даному випадку Позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для скасування заочного рішення ( а.с. 148-153).
В судовому засідання представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні з підстав, які наведені у Відзиві на заяву про перегляд заочного рішення від 23.10.2020 року.
Представник відповідача в судовому засіданні просила застосувати до вимог позивача строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.
Судом встановлено, що що 21.07.2008 року на підставі поданої відповідачем ОСОБА_2 анкети зави та ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 2400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення , що відповідає строку дії картки.
ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" є правонаступником ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК", на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року.
Договір складає: анкета-заява та Умови і правила надання банківських послуг.
При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Згідно ст.ст. 526,527,530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідач своєчасно не повертав кредитні кошти та не сплачував відсотки за користування кредитними коштами, внаслідок чого станом на 31.07.2017 року утворилась заборгованість у розмірі 81865,50 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом - 1941,51 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 70571,02 грн., заборгованість за пенею та комісією - 4978,42 грн., а також штрафи: 500 грн., фіксована частина; 3874,55 грн. - процентна складова.
Вказані дії відповідача порушують законні права та інтереси позивача в зв'язку з чим, позивач 26.02.2018 року звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
До даного висновку прийшов Верховний Суд України у постанові від 05.04.2017 року по справі № 6-522цс17.
Стаття 266 ЦК України вказує на те, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 21.07.2008 року останній платіж відповідачем був здійснений 29.10.2013 року, а з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся до суду лише 26.02.2018 року, тобто позивачем без поважних причин пропущена позовна давність щодо захисту порушених прав та інтересів.
Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Така ж позиція викладена у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якого, установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
В порушення вимог ст. 12,13,81 ЦПК України позивачем не надано суду обґрунтувань чому позов про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 подано до суду з пропуском позовної давності, та не зазначено, що причини пропуску звернення до суду є поважними.
З урахуванням вище наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та враховуючи той факт, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з пропущенням встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Як передбачено ч. 1, 2, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як передбачено ч. 4 та 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 4 ст. 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
В матеріалах справи наявні: Договір № 02-08/2020 про надання правової допомоги від 17.08.2020 року , додаткову угоду № 1 до Договору № 02-08/2020 про надання правової допомоги від 17.08.2020 року від 17.08.2020 року, ордер серії КВ № 827687 від 08.09.2020 року виписаний адвокатом Якушовою Н.Е., копію прибуткового касового ордеру № б/н від 17.08.2020 року на суму 10 000 грн., Акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги № 02-08/2020 від 17.08.2020 року. ( а.с.72-74, 154 -155 ).
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, клопотання, запиту, надання консультацій, тощо).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про задоволення заяви про відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги частково, оскільки участь представника відповідача в судових засіданнях Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області становила 2 год. ( 12.01.2021 року з 14 : 29 до 15:28 та 29.03.2021 року з 15:37 до 16:26 ), а не як зазначено представником відповідача 3,5 год., тому загальна сума витрат за участь в судових засіданнях зменшується судом з 2275,00 грн., до 1300 грн., а разом з позивача на користь відповідача суд стягує витрати на забезпечення професійної правничої допомоги в сумі 9100 грн., а також понесені судові витрати за сплачений судовий збір в розмірі 420,40 грн. ( а.с.69).
Керуючись ст. ст. 4,12- 13, 76-81, 141, 258-261, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити .
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» ( м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2 понесені нім судові витрати в розмірі 9520,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть також подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення виготовлено 02 квітня 2021 року.
Головуючий Вдовиченко Т.М.