Справа № 346/4153/19
Провадження № 22-ц/4808/458/21
Головуючий у 1 інстанції П'ятковський В. І.
Суддя-доповідач Пнівчук
29 березня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючої Пнівчук О.В.
суддів : Василишин Л.В., Томин О.О.
секретаря Єлісевич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 22 січня 2021 року, в складі судді П'ятковського В.І., у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки і піклування виконкому Коломийської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
У вересні 2019 року ОСОБА_2 ,яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , призначення її опікуном над малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позовні вимоги мотивувала тим, що її рідна сестра ОСОБА_5 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , у якому народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Снятинського районного суду від 26 січня 2016 року шлюб між ними розірвано, діти залишились на проживанні з матір'ю ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, після її смерті діти проживали з бабусею, матір'ю покійної в с. Тростянець, Снятинського району.
Відповідач жодної допомоги на утримання дітей не надавав та не навідував їх.
З травня 2019 року діти постійно проживають з нею, позивачкою по справі у м. Коломия, оскільки бабуся як опікун не мала змоги надавати дітям належного догляду.
Зазначила, що відповідач ОСОБА_1 оформивши допомогу на дітей по втраті годувальника отримані кошти використовував на власні потреби, допомоги дітям не надавав.
Позивачка, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, оскільки не цікавиться дітьми, не бере участі у їх вихованні не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не надає матеріальної допомоги на їх утримання, просила позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановити над дітьми опіку та призначити її опікуном малолітніх дітей, стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її користь на утримання дітей в розмірі по 2000 грн на кожну дитину щомісячно.
Ухвалою Коломийського міськрайоннго суду від 29 грудня 2020 року до участі в справі залучено Орган опіки та піклування виконкому Коломийської міської ради.
За заявою позивачки ОСОБА_2 , ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 16 січня 2020 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 21 січня 2021 року, за заявою ОСОБА_2 , позовні вимоги в частині встановлення опіки над малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 22 січня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на необгрунтованість висновків суду та порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив, що після розірвання шлюбу колишня дружина заборонила йому спілкуватись з дітьми, проте він завжди допомагав їм та сплачував аліменти на їх утримання.
Позивач постійно чинить перешкоди в спілкуванні з дітьми, переховує їх та забороняє спілкуватись з ними.
Крім того,відсутні докази, які б характеризували його як такого, що здатний становити загрозу для дітей, їх здоров'ю та психічному розвитку. Вказує на те, що він ніколи не ухилявся від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, поганих звичок не має. На даний час син ОСОБА_6 проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. Відповідач піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не вчиняв відносно дітей будь-яких неправомірних дій. Позбавлення батьківських прав несе в собі негативний вплив на свідомість дітей, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_2 зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, винесене з дотримання норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його законності не спростовують.
У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.
Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 , представник органу опіки та піклування виконкому Коломийської міської ради - Жидак Н.Ю. заперечили вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обгрунтованість висновків суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судове рішення, згідно ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що наявні ознаки свідомого нехтування батьківськими обов'язками, що є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки, маючи реальну можливість виконувати свої батьківські обов'язки, ОСОБА_1 не бере участі у вихованні дітей.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Снятинського районного суду від 27 січня 2016 року (а.с.11-12). Судом встановлено, що сторони не проживали однією сім”єю з 12 травня 2012 року.
Від шлюбу мають двох дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу залишено на проживанні з матір'ю (а.с.5,6)
Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дрезден, Німеччина (а.с 7).
Встановлено, що після смерті ОСОБА_5 , малолітні діти ОСОБА_9 та ОСОБА_6 проживали з бабусею ОСОБА_10 в с. Тростянець Снятинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_9 навчалася у Тростянецької гімназії Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади Снятинськго району, а син ОСОБА_6 відвідував Тростянецький дошкільний навчальний заклад «Малятко» Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади Снятинськго району. З весни 2019 року у зв”язку з погіршенням стану здоров”я ОСОБА_10 , діти стали проживати у тітки (позивачки по справі) ОСОБА_2 в м. Коломия.
Згідно довідки про склад сім'ї від 17.07.2019 року №81, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають без реєстрації у тітки, ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 .
З листопада 2020 року по даний час неповнолітній ОСОБА_4 проживає разом із відповідачем - батьком ОСОБА_1 та навчається в ліцеї №7 м. Коломиї, а неповнолітня ОСОБА_3 проживає з тіткою - позивачкою по справі ОСОБА_2 та навчається в школі №6 м. Коломия.
Згідно довідок Тростянецької гімназії Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади Снятинськго району від 24.06.2019 року №32, виданої ОСОБА_3 та Тростянецького дошкільного навчального закладу “Малятко”Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади Снятинськго району від 24.06.2019 року №13, виданої ОСОБА_4 батько ОСОБА_1 участі у батьківських зборах дітей не брав, не оплачував харчування, не допомагав на батьківські потреби та не приділяв належної уваги вихованню дітей.
Згідно висновку психологічного обстеження дітей на соціальну пристосованість, сферу міжособистісних відносин, сприйняття внутрішньої сімейної ситуації та відреагувань на тему про батька від 25.07.2019 року вбачається, що обоє дітей характеризуються оптимальним рівнем соціальної адаптації та психологічної гнучкості. Образ батька повністю виключений дітьми зі сфери сприйняття ними своєї сім'ї.
Виконавчий комітет Коломийської міської ради надав висновок від 26 листопада 2019 року №275, згідно якого вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний висновок складено на підставі пояснень ОСОБА_2 , довідок з Тростянецької гімназії та дошкільного навчального закладу.
У висновку зазначено, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 23.10.2019 року ОСОБА_1 повідомив про те, що хоче займатися вихованням та утриманням дітей та пояснив, що раніше не забрав дітей до себе, оскільки не мав достатніх умов для проживання, однак після укладення шлюбу з ОСОБА_11 такі умови є.
Згідно довідки Снятинської районної державної адміністрації управління соціального захисту населення від 10.02.2020 року №72/08-14/27 вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю” призначено державну соціальну допомогу дітям померлого годувальника з 31.07.2018 року по 29.11.2030 року на дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.108,109).
Згідно характеристики виданої Коломийською гімназією №7 Коломийської міської ради 29.12.2020 року на учня 2 класу ОСОБА_4 вбачається, що хлопчик має досягнення достатнього рівня, відповідально ставиться до навчання, добре засвоює навчальний матеріал та сумлінно виконує домашні завдання. Хлопчик звикає жити в новій сім'ї, хоча адаптація проходить важко.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок виконавчого комітету Коломийської міської ради від 26 листопада 2019 року № 275, згідно якого було визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що ОСОБА_1 на момент складання висновку не був присутній на комісії, доказів належного його повідомлення матеріали справи не містять.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).
Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).
Статтею 8 Конвенції гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене “згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі “Хант проти України”).
Європейський суд з прав людини у справі “Хант проти України” від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У справі “Мамчур проти України” (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі “М. С. проти України”, заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Постановляючи рішення про задоволення позову про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав суд не встановив усіх фактичних обставин для правильного вирішення справи, і не визначився, у чому саме полягає свідоме та умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені без належного встановлення фактичних обставин справи, зокрема судом першої інстанції не встановлено, які дії чи бездіяльність відповідача свідчать про ухилення ним від виконання свого обов'язку по вихованню дитини, які фактичні обставини впливають на виконання батьком своїх обов'язків відносно дітей, не встановлено, чи буде застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав відповідати якнайкращим інтересам дитини.
Зібраними доказами по справі встановлено, що ОСОБА_1 10 червня 2019 року, 24 липня 2019 року тобто ще до пред”явлення до нього позову про позбавлення батьківських прав, звертався до Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області із проханням встановити місце знаходження малолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , яких без його дозволу забрала ОСОБА_2 та не дозволяє їх відвідувати (а.с.14, 89).
ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу дітям померлого годувальника з 31.07.2018 року по 29.11.2030 року на дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , банківську картку на отримання вказаної допомоги відповідач передав ОСОБА_2 (що вона не заперечила), однак у подальшому заблокував картку у зв'язку з тим, що остання чинила перешкоди у зустрічах із дітьми.
Встановлено що ОСОБА_2 , за станом здоров'я, надала згоду на проживання неповнолітнього ОСОБА_6 з батьком, і з листопада 2020 року по даний час неповнолітній ОСОБА_4 проживає разом із відповідачем - батьком ОСОБА_1 та навчається в ліцеї №7 м. Коломиї, де характеризується позитивно. Такі дії позивачки свідчать про те, що відповідач як батько дітей не є особою яка нехтує своїми батьківськими обов'язками.
29 листопада 2020 року ОСОБА_2 без згоди та дозволу відповідача намагалась забрати сина ОСОБА_6 на проживання з нею, що підтверджується талон-повідомленнями єдиного обліку за №14338 та 14339 про прийняття та реєстрацію заяв (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію (а.с. 170 б, 170 в), згідно яких ОСОБА_12 та ОСОБА_1 звернулися із відповідними заявами до Коломийського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області.
Зібраними доказами справи в їх сукупності встановлено, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_13 є свідками тривалого конфлікту та неприязних стосунків між позивачкою та їх батьком, будучи вислуханими судом першої інстанції пояснили, що батька бояться, він робить їм зауваження з будь-якого приводу, бажають проживати з тіткою, а не з батьком. Разом з тим, думка неповнолітніх дітей висловлена щодо того, з ким вони бажають проживати. Натомість предметом розгляду позову є з'ясування обставин щодо ухилення відповідачем від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
Отже, встановлені судом фактичні обставини справи не містять доказів винної поведінки відповідача та умисного ухилення його від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, що відносно відповідача застосовувалось попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, або, що на орган опіки та піклування покладався обов'язок здійснювати контроль за виконанням батьком батьківських обов'язків.
Сам факт проживання батька окремо від дітей, невідвідування ним шкільних закладів - не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав, а може свідчити про відсутність емоційного зв'язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів.
Таким чином, зібраними по справі доказами в їх сукупності не встановлено наявність винної поведінки та свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а відтак у суду першої інстанції були відсутні правові підстави передбачені статтею 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 22 січня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволені позову ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки і піклування виконкому Коломийської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 квітня 2021 року.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: Л.В. Василишин
О.О. Томин