Провадження № 22-ц/803/3329/21 Справа № 183/712/19 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
01 квітня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-
У лютому 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24 лютого 2006 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_3 укладено кредитний договір б/н, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_3 помер.
За життя позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 13491,73 грн., яка складається з наступного: 5619,94 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7871,79 грн. - проценти за користування кредитом.
Спадкоємцем, який прийняв спадщину у зв'язку з тим, що постійно проживав разом зі спадкодавцем є відповідач - ОСОБА_1 .
На виконання вимог частини другої статті 1281 Цивільного кодексу України банк направив претензію кредитора до приватного нотаріуса Бака Оксани Василівни, 13.04.2018 року позивачем було отримано відповідь нотаріуса.
Крім того, 15.07.2018 року до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, проте заборгованість спадкоємцем не погашено.
Оскільки відповідач не відмовлявся від прийняття спадщини та до складу спадщини увійшли в тому числі і кредитні зобов'язання померлого, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2020 року у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2020 року, підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір без номеру від 24 лютого 2006 року, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. Вказаний договір складається із заяви позичальника разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифів банку». (а.с.23,24-57,111-115).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.62).
В порядку ст. 1281 ЦК України ПАТ КБ «ПриватБанк» 13.02.2018 року направило претензію кредитора до приватного нотаріуса Бака О.В. (а.с.63-65).
13 квітня 2018 року позивачем отримана відповідь приватного нотаріуса Бака О.В., в якій зазначалось, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 була заведена, претензію кредитора долучено до спадкової справи, спадкоємці повідомлені про наявність заборгованості, у наданні інформації про коло спадкоємців відмовлено з посиланням на нотаріальну таємницю (а.с.27).
13 червня 2018 року позивач направив на ім'я ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_3 , лист-претензію про обов'язок сплати заборгованості перед банком в розмірі 13491,73 грн. (а.с. 67-80).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає вимогам ч. 2 ст. 1282 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (ст.1218, 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у ч. 3, 4 ст. 1268 та в ст. 1269 ЦК України.
Так, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст. 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Аналогічна позиція міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 522/407/15-ц, зокрема, Верховний Суд вказує, що кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги. Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
Разом з тим суд враховує наступне.
Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу, суд, за позовом кредитора, накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Системне тлумачення ст. 16 та ч. 2 ст. 1282 ЦК України дозволяє зробити висновок, що:
по-перше, норма ч. 2 ст. 1282 ЦК України є спеціальною у площині захисту прав кредиторів спадкодавця у межах спадкових правовідносин, в якій передбачено належний спосіб захисту прав кредиторів спадкодавця;
по-друге, до відносин між кредитором і спадкоємцями позичальника не повинні застосовуватися норми закону, які врегульовують загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов'язань, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі (пред'явлення в судовому порядку вимоги про стягнення боргу).
Аналіз ч. 2 ст.1282 ЦК України свідчить, що задоволення вимоги кредитора до спадкоємців позичальника шляхом одноразового платежу, тобто шляхом сплати грошових коштів, можливе лише в позасудовому порядку.
Судовий спосіб захисту порушеного права кредитора, у разі відмови спадкоємців від одноразового платежу, полягає у пред'явленні до спадкоємців позову про накладення стягнення на майно.
За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає вимогам ч. 2 ст. 1282 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості не можуть бути задоволені.
Доводи, вказані в апеляційній скарзі про те, що суд неповно з'ясував обставини по справі, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: