Провадження № 22-ц/803/3651/21 Справа № 195/137/20 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
01 квітня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, придбаного під час шлюбу, стягнення грошової компенсації вартості частини майна, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю,-
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, придбаного під час шлюбу, стягнення грошової компенсації вартості частини майна.
У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю.
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, придбаного під час шлюбу, стягнення грошової компенсації вартості частини майна, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю - повернуто позивачам.
Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з апеляційними скаргами, в якій просять скасувати вказану ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , не виконали вимоги ухвали суду про залишення первісної та зустрічної позовної заяви без руху.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Встановлено, що ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2020 року первинний та зустрічний позов було залишено без руху, а позивачам запропоновано у встановлений строк усунути вказані недоліки.
Так, відповідно до ухвали суду від 23 грудня 2020 року зазначено, що первісна позовна заява подана без додержання вимог, викладених в ст.ст.175,177 ЦПК України та позивачу за первісним позовом необхідно зазначити, чим підтверджується придбання будинків, автомобілів та грошових коштів, що є предметами даного спору, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.
В свою чергу, зустрічна позовна заява подана з порушенням ст. 177 ЦПК України, оскільки позивачем за зустрічним позовом не в повному обсязі сплачено судовий збір, оскільки позовні вимоги містять 3 позовних вимог майнового характеру. Однак, при подачі уточненого зустрічного позову позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 4262,26 грн. Згідно квитанції сплачено 840,80 грн., тобто недоплачена сума судового збору становить 3421,46 грн.
Щодо повернення первісної позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або у належним чином засвідченій копії.
Стаття 175 ЦПК України закріплює вимоги до форму і змісту позовної заяви. Однак, судом першої інстанції не враховані положення ст. 197 ЦПК України, відповідно до п.7 ч.2 якої, у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Питання про характер правовідносин, належність та допустимість доказів суд повинен вирішувати у відповідності з вимогами ст. 89 ЦПК України.
У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” роз'яснено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Матеріалами справи встановлено, що копію ухвали від 23 грудня 2020 року позивачем отримано 07 січня 2021 року та на виконання ухвали, 11 січня 2021 року надано заяву про усунення недоліків. Крім того, подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу. Необхідні для вирішення справи докази можуть бути долучені до початку розгляду справи по суті, зокрема у підготовчому засіданні, а недоведеність тієї чи іншої вимоги, чи відсутність доказів на підтвердження такої вимоги може бути підставою для відмови у задоволенні позову чи окремих позовних вимог при вирішенні справи по суті.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Щодо повернення зустрічної позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України - якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Так, ухвалою суду від 23 грудня 2020 року зустрічну позовну заяву залишено без руху та надано строк протягом п'яти днів з дня отримання зазначеної ухвали позивачем усунути зазначені в ній недоліків, а саме сплати судовий збір.
29 грудня 2020 року ухвала суду від 23 грудня 2020 року направлена на адресу ОСОБА_2 .
Матеріалами справи встановлено, що копію ухвали від 23 грудня 2020 року ОСОБА_2 отримано 11 січня 2021 року та на виконання ухвали, 13 січня 2021 року ОСОБА_2 направив на адресу суду заяву, яка отримана судом 14 січня 2021 року.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку про повернення зустрічної позовної заяви, оскільки строк для виконання вимог, який встановлений в ухвалі суду від 23 грудня 2020 року при постановлені оскаржуваної ухвали не сплинув. Заява, яка подана на виконання вимог ухвали суду від 23 грудня 2020 року, судом першої інстанції не розглянута.
Відмова в судовому захисті суперечить положенням ст. ст.55, 124 Конституції України.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а тому ухвала судді підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374,379, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2021 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: