справа №755/19653/20
провадження №2-а/619/99/21
Рішення
іменем України
31 березня 2021 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді Кононихіної Н.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Мєщан І.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу прикордонної служби «Дергачі», Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
В провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу прикордонної служби «Дергачі», Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення СхРУ №073717 від 17 грудня 2020 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що 06.02.2020 вона, перебуваючи, за місцем фактичного місця перебування в АДРЕСА_1 , подала документи на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, але не встигла отримати вказаний паспорт у лютому 2020 року.
Позивачу та її чоловіку ОСОБА_2 , належить на праві спільної сумісної власності квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 . 08.02.2020 сусіди у м. Донецьку повідомили, що сталась аварія з водопостачанням в квартирі та ОСОБА_2 , 09.02.2020 був вимушений повернутися в м. Донецьк, а вона через хворобу залишилась в м. Києві.
04.03.2020 ОСОБА_1 була вимушена повернутися в м. Донецьк, для вирішення питань з майном, яке належить їй на праві спільної сумісної власності.
17 грудня 2020 року ОСОБА_1 , разом із своїм чоловіком ОСОБА_2 виїхали з тимчасово окупованої території до м. Києва.
Зазначає, що наразі відсутня можливість вільного перетину лінії розмежування через контрольні пункти в'їзду-виїзду зі сторони тимчасово окупованих територій через блокування з боку самопроголошених органів на тих територіях.
Постановою про накладення адміністративного стягнення серія СхРУ №073717 від 17 грудня 2020 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП за те, що порушила порядок виїзду з тимчасово окупованої території України.
Позивач вказує, що під час притягнення її до адміністративної відповідальності було грубо порушено процедуру, яка передбачена положеннями чинного законодавства України.
Вказану постанову позивач вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 22 лютого 2021 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.
Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Ухвалою суду від 12 березня 2021 року залучено у якості співвідповідача - Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951).
Представник позивача надала суду заяву, якій просила справу розглядати у відсутність позивача та її представника, просила позов задовольнити.
Представник відповідача Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951) в судове засідання не з'явився, надав суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вказує, що на посадових осіб Державної прикордонної служби України державою покладено обов'язки з боротьби з адміністративними правопорушеннями.
Законодавством України визначено порядок в'їзду/виїзду на тимчасово окуповану територію Донецької та Луганської області і визначено місця перетинання лінії розмежування особами, транспортними засобами та іншим майном.
В Україні функціонує відповідний порядок перетинання державного кордону України на шляхах міжнародного сполучення через спеціально виділену територію місцевості з комплексом технічних засобів і споруд, які забезпечують право осіб на вільне пересування з дотриманням встановлених правил та функціонують на підставі рішень Кабінету Міністрів України.
Представник відповідача зазначає, що 17.12.2020 позивачку було виявлено в пункті пропуску «Гоптівка» під час здійснення прикордонного контролю, позивач пояснила, що вона перетнула державний кордон з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Новоазовськ» в пішому порядку, що підтверджується поясненнями позивача.
На момент скоєння адміністративного правопорушення позивачем, пункт пропуску «Новоазовськ» закритий та міжнародний рух там припинений.
Також з бази даних Державної прикордонної служби України встановлено відсутність відомостей про виїзд встановленим порядком з території України.
Крім того, представник відповідача зазначає, що позивач не обмежений у праві звернутися засобами електронного зв'язку на адресу Адміністрації Держприкордонслужби України для отримання дозволу на в'їзд/виїзд з тимчасово окупованої території Донецької та Луганської області і перетнути державний кордон України на тимчасово окупованій території.
На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити у позовних вимогах повністю, постанову про накладення адміністративного стягнення залишити без змін.
Представник відповідача - відділу прикордонної служби «Дергачі», будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких заяв про відкладення розгляду справи, відзиву на позовну заяву у встановлений строк від нього не надходило, тому, на підставі ст. 205 КАС України, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, начальником віпс (тип А) впс «Дергачі» капітаном ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 було винесено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП про притягнення її до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 гривень.
У вказаній постанові зазначено, що 17.12.2020 о 12 годині 40 хвилин, в пункті пропуску «Гоптівка» на вхід в Україну прикордонним нарядом «Перевірка документів» було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка пояснила, що вона виїхала до тимчасово окупованої території Донецької області 04.03.2020 о 13 годині 30 хвилин через КПВВ «Мар'їнка» (Курахове), а 16.12.2020 приблизно о 23 годині 05 хвилин перетнула державний кордон з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Новоазовськ» в пішому порядку. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» №2268-VІІІ від 18.01.2018, порушила порядок виїзду з тимчасово окупованої території України, чим вчинила адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 204-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Отже, вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту. Так у постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушила ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином ст. 12 Закону відсилає до іншого нормативно-правового акту - «Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, який регулює процедуру в'їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях (далі Порядок).
Яку конкретно норму вказаного Порядку порушено - в постанові не зазначено, що є істотним порушенням.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова про адміністративне правопорушення не містить посилань на докази, на підставі яких капітаном ОСОБА_3 зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з належних від нього причин.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові.
Щодо розгляду справи, який відбувся на місці скоєння адміністративного правопорушення без складання протоколу, суд виходить з наступного.
Рішенням Конституційного суду України по справі №5-рп/2015 від 26.05.2015 визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи).
Так ст.ст. 33, 245, 256, 268 КпАП України визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.
Статтею 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
За КУпАП до цього переліку належать, зокрема, порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї (ст. 204-2 КУпАП).
Скорочене провадження у справі про зазначене адміністративне правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що постанова відносно ОСОБА_1 винесена з процесуальними порушеннями ст. ст. 245, 256, 258, 268 КпАП України.
За таких обставин суд виходить з положень ст. 77 КАСУ.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, постанова, яка складена відносно позивача, не містить доказів підтвердження вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення, тому є необґрунтованою, а лише факт визнання особою вчинення адміністративного правопорушення, як про те вказано в постанові про адміністративне правопорушення, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень та не звільняє останнього від доведення його правомірності (таку ж позицію висловив Верховний Суд в Постанові від 15 травня 2019 року, справа № 537/2088/17).
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, істотні порушення з якими складена постанова, а також те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Отже, за відсутності достатніх даних про вчинення позивачем правопорушення, постанову необхідно скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 139, 246, 286 КАС України, суд,
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову СхРУ №073717 від 17.12.2020 про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 1700 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП - скасувати.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. Ю. Кононихіна