Справа №345/1275/21
Провадження № 1-кп/345/201/2021
01.04.2021 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
потерпілого: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №6 кримінальне провадження №12021091170000003 по обвинуваченню: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП невідомий, уродженця с. Долинка Гуляйпільського району Запорізької області, жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, -
26.03.2021 до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст. 126-1 КК України.
Злочин вчинено за наступних обставин:
з 2019 року ОСОБА_4 спільно проживає із ОСОБА_6 та її матір'ю ОСОБА_5 в квартирі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , де указані особи ведуть спільне господарство та пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки, тобто проживають у близьких відносинах.
ОСОБА_4 перебуваючи на профілактичному обліку у секторі превенції Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області як «кривдник», в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, умисно та безпричинно, протягом тривалого часу, знаходячись по місцю свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , систематично вчиняв по відношенню до ОСОБА_5 , з якою перебуває в близьких відносинах, проживаючи з нею в одному помешканні, психологічне насильство, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік, приниженні, що погіршило якість її життя, із супроводженням відчуття глибокого душевного страждання, поєднаного з формуванням внутрішнього психологічного конфлікту.
В результаті протиправних дій, ОСОБА_4 протягом року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї.
Зокрема, 12.12.2020, о 17:15 годині, гр. ОСОБА_4 перебуваючи в АДРЕСА_1 , вчинив дії психологічного характеру відносно гр. ОСОБА_5 , що призвело до її нездатності себе захистити у зв'язку з емоційною невпевненістю.
25 січня 2021 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Окрім цього, 18.02.2021 близько 18:00 год. та 19.02.2021 близько 12:00 год. ОСОБА_4 , за місцем свого проживання, а саме: в АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив відносно матері своєї співжительки ОСОБА_5 насильство в сім'ї, а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого може бути завдана шкода здоров'ю потерпілій, повторно протягом року.
02 березня 2021 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Незважаючи на вжиті заходи реагування щодо недопущення вчинення насильства в сім'ї, ОСОБА_4 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і продовжуючи свою протиправну поведінку, знову вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_5 , з якою перебуває в близьких відносинах, що призвело до її психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.
Так, 03 березня 2021 року ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, знову вчинив конфлікт з ОСОБА_5 , під час якого застосовуючи психологічне насильство, словесно ображав її нецензурними словами та здійснював щодо неї психологічний тиск, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.
З даного приводу ОСОБА_5 04.03.2021 зверталась до Калуського ВП ГУНП в області, щодо вчинення щодо неї систематичного домашнього насильства ОСОБА_4 .
Вказаними діями ОСОБА_4 тривалий час систематично заподіював ОСОБА_5 психологічні страждання, що виражались у словесних образах, погрозах їй фізичною розправою та приниженні її честі та гідності, що неодноразово викликало у потерпілої побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість та нездатність захистити себе, а також завдали шкоди її психічному здоров'ю.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю.
Потерпіла ОСОБА_5 просила суд суворо не карати обвинуваченого.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив суд визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 200 годин громадських робіт.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 Кримінально процесуального кодексу України суд, вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи те, що обвинувачений, потерпіла та прокурор не оспорюють всі фактичні обставини справи та правильно розуміють зміст цих обставин; у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції. Роз'яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження письмових доказів та на підставі ч.3 ст.349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого.
Враховуючи, що обвинувачений повністю визнав вину у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що його вина у вчинені злочину знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, а його дії слід кваліфікувати за ст. 126-1 КК України, оскільки він вчинив домашнє насильство - умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою перебуває в близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії не тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, під наглядом у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, повністю визнав себе винуватим.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності до ст.66 КК України, не встановлено.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності до ст.67 КК України, немає, а суд відповідно до ст. 337 КПК України позбавлений можливості самостійно відшукувати вказані обставини.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у виді громадських робіт, з урахуванням відношення винного до скоєного, яке буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні не обирався та підстави для його визначення, на даному етапі, відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді 150 годин громадських робіт.
Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя