№201/1827/20
провадження 2/201/241/2021
02 квітня 2021 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Храмцевич Т.С.
розглянувши в у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі заяву представника відповідача про відвід по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та первинна профспілкова організація трудового колективу Головного офісу акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання незаконним і скасування рішення,
ОСОБА_2 21 лютого 2020 року звернувся до суду з позовом до відповідача первинної профспілкової організації співробітників АТ комерційний банк «Приватбанк» про визнання незаконним і скасування рішення, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Справа по суті не слухалася, виносилися ухвали, розглядаються клопотання, спір по суті не вирішено.
Стороною відповідача заявлено відвід судді Антонюка О.А., в обґрунтування якого представник відповідача посилається на те, що суддя не може брати участі в розгляді цієї справи в зв'язку з сумнівами в його об'єктивності та неупередженості (на думку заявника, цей суддя вже висловив свою думку стосовно позивача в іншій справі, ця думка не вірна, це впливає на об'єктивність головуючого, цей суддя раніше розглядав інші справи та заяви за участю заявника, в тому числі і про відводи), що, на думку заявника, унеможливлює слухання справи цим суддею.
Вислухавши думку учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Раніше винесені рішення та ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська під головуванням судді Антонюка О.А. мали місце при вирішенні конкретних цивільних справ (і цієї справи) в відповідності до норм ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі.
Ухвали суду під головуванням судді Антонюка О.А. у цій цивільній справі були законні (прийняття до провадження, розгляд клопотань та інш.), ту ж саму справу суддя не розглядав і не розглядає, це не новий розгляд справи після скасування попереднього рішення під головуванням цього чи іншого судді, це не розгляд справи після скасування ухвали про закриття провадження в справі під головуванням цього судді, справа по суті не вирішена. Оголошений урядом країни карантин не зупиняє дію судів і розгляд судами справ в межах спеціалізації і повноважень.
Посилання заявника фактично на п. п. 4 і 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України нічим не підтверджені і не обґрунтовані.
Розподіл судових справ та матеріалів за вказаними вище критеріями регулюється Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішеннями Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 та зборами суддів відповідного суду.
Дії судді при прийнятті даної конкретної справи до провадження та призначенні її до розгляду справи відповідають вимогам цивільно-процесуального закону, об'єктивних даних про сумніви в об'єктивності та неупередженості судді не надано, ухвала судді про прийняття позову до провадження набрала законної сили, нічим не підтверджені сумніви та припущення не можуть бути покладені в основу задоволення відводу, законних підстав (передбачених ст. 33, 36, 37 ЦПК України) для задоволення відводу немає. Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу судді - відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Крім того, у заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі.
Але цією стороною вже заявлялися відводи головуючому, подавалися скарги, їх розгляд в передбаченому законом порядку потребує часу, заяви і клопотання (в тому числі повторні і про відвід цього головуючого) та ін. свідчать про затягування вирішення спору, розгляду справи по суті далі, свідчать не лише про напругу у відносинах сторін, але і негативний вплив на суддю. За таких підстав з метою економії процесуального часу, унеможливлення вище зазначеного та найскорішого вирішення спору по суті вважаю за необхідне і доцільне взяти самовідвід.
Статтею 39 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно ч. 9 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, існування безсторонності повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
В той же час, відповідно до Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01 січня 2001 року суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Враховуючи, що цим суддею дійсно ухвалювалися рішення по іншій цивільній справі пов'язаної з цією справою і сторонами, а також розглядалися питання про відводи, оскарження дій самого судді, вважаю за необхідне і за доцільне з метою усунення будь-яких сумнівів у неупередженості в очах суспільства та з інших підстав, заявити самовідвід по справі щоб виключити будь-які сумніви щодо безсторонності судді при розгляді справи.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 33, 36, 37, 40, 258, 260, 261 ЦПК України, суд,
В задоволенні заявленого стороною відповідача відводу головуючому у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та первинна профспілкова організація трудового колективу Головного офісу акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання незаконним і скасування рішення - відмовити.
По цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та первинна профспілкова організація трудового колективу Головного офісу акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання незаконним і скасування рішення - заявити самовідвід.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя -