Справа № 173/548/21
Провадження № 3/173/150/2021
31 березня 2021 р. м. Верхньодніпровськ
Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхан С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Верхньодніпровську, матеріал, який надійшов від відділення поліції №3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відносно
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
ідентифікаційний номер - не вказаний в матеріалах справи;
місце проживання:
АДРЕСА_1 ;
місце роботи: ФОП " ОСОБА_2 ", директор
у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КпАП України.
встановив:
відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.44-3 КпАП України (а.с.1), про те, що 18.12.2020 року о 22 годині 55 хвилин гр. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ФОП " ОСОБА_2 " кафе " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , не припинив роботу закладу після 22-ї години, чим порушив вимоги підпункту 12 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 р.
В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.44-3 КпАП України, та пояснив, що не вчиняв жодних протиправних дій. Так, гр. ОСОБА_1 пояснив, що 18.12.2020 року о 22 годині 55 хвилин в приміщенні його кафе " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , під час перевірки жодного клієнта не було. У закладі перебували лише співробітники кафе, які збиралися уходити. В ході судового розгляду справи, гр. ОСОБА_1 зазначив, що о 22 годині 00 хвилин він закінчив всі касові операції та припинив роботу кафе.
Суд, заслухавши пояснення гр. ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.245 КпАП України, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
В розумінні ст.280 КпАП України, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи підлягає особа адміністративній відповідальності за інкриміноване їй адміністративне правопорушення, тобто перевірити правильність кваліфікації її дій.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Відповідно положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ст.251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, яка використовується при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КпАП України, висновок про наявність вини ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ № 006307 (а.с.1) - 18.12.2020 року о 22 годині 55 хвилин гр. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ФОП " ОСОБА_2 " кафе " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , не припинив роботу закладу після 22-ї години, чим порушив вимоги підпункту 12 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року. Дії гр. ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.44-3 КпАП України.
Статтею 44-3 КпАП України, передбачено адміністративну відповідальність громадян та посадових осіб за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Однак, як видно з матеріалів справи, у якості доказів вини гр. ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КпАП України, інспектором поліції надано лише протокол про адміністративне правопорушення. Інші докази, які б могли бути прийняті судом та спростувати доводи гр. ОСОБА_1 про його не винуватість, суду не надано.
За таких обставин, відомості зазначені в протоколі про те, що гр. ОСОБА_1 порушив вимоги передбачені підпунктом 12 пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами по справі.
Враховуючи положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ст.44-3 КпАП України, суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно приписів ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Таким чином, все вищезазначене, дає суду правову підставу дійти висновку про відсутність в діях гр. ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КпАП України.
Згідно ст.38 КпАП України - якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Відповідно до вимог п.7 ст.247 КпАП України - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи закінчилися строки, передбачені ст.38 КпАП України.
Враховуючи, що адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_1 вчинив 18.12.2020 р., а в провадження Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області даний матеріал надійшов 22.03.2021 р., внаслідок чого на момент розгляду справи закінчилися строки, передбачені ст.38 КпАП України. Накладення адміністративного стягнення поза межами цього строку є незаконним. А тому, провадження по справі відносно гр. ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КпАП України, підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КпАП України.
На підставі викладеного та керуючись п.7 ст.247 КпАП України.
постановив:
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.44-3 КпАП України - закрити на підставі п.7 ст.247 КпАП України, внаслідок закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КпАП України.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду на протязі 10 днів.
Суддя С.М. Бурхан
Постанова набрала законної сили _______________