Справа № 553/2476/18 Номер провадження 22-ц/814/7/21Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р. І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
01 квітня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Карпушина Г.Л., Панченка О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2019 року по справі за позовом комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року позивач комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради (далі - КП «ЖЕО №2») звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є балансоутримувачем гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є наймачем кімнати № НОМЕР_1 у вказаному гуртожитку та разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є споживачами житлово-комунальних послуг. За період з 01 липня 2015 року по 01 жовтня 2018 року вартість фактично отриманих відповідачами послуг становить 43428,28 грн. У зв'язку з відсутністю оплати за житлово-комунальні послуги станом на 01 жовтня 2018 року виникла заборгованість в розмірі 43428,28 грн.
Позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 43 428,28 грн та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
Заявою від 25 липня 2019 року позивачем було зменшено розмір позовних вимог: просив стягнути заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в розмірі 43 380,30 грн та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2019 року позов КП «ЖЕО №2» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь КП «ЖЕО №2» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 24 558,41 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь КП «ЖЕО №2» суму судових витрат в розмірі 997,47 грн.
Вимоги апеляційної скарги
З рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Також апеляційну скаргу подало КП «ЖЕО №2», просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в даній частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Позиція учасників справи
Узагальнені доводи апеляційних скарг
Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Також зазначив, що у кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично не проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тобто вони не є споживачами послуг та з них не повинна стягуватися заборгованість, у зв'язку з цим має бути перерахована заборгованість за електроенергію з розрахунку на дві особи. Зазначає, що судом першої інстанції не застосовано до даних правовідносин строк позовної давності, не досліджено ту обставину, що розрахунок зроблено з урахуванням площі, яка є більшою за площу кімнати № НОМЕР_1 . Звертає увагу, що до розрахунку включено судовий збір в розмірі 121,80 грн.
У свою чергу КП «ЖЕО №2» вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не застосовано норми матеріального права, які поширюються на спірні правовідносини, не в повній мірі досліджено докази. Вказує, що відповідачами не постановлено на облік засоби підігріву води та не доведено, що вони не користувалися загальними душовими кімнатами та кухнею.
Доводи відзивів на апеляційні скарги
У відзиві на апеляційну скаргу КП «ЖЕО №2» зазначає, що доводи відповідача ґрунтуються виключно на неправильному трактуванні та перекручуванні норм чинного законодавства, небажанні сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 стверджує, що КП «ЖЕО №2» безпідставно намагається змусити його сплатити за нібито надані послуги підігріву носія тепла, а саме води, якою відповідач не користується, а тому просив апеляційну скаргу КП «ЖЕО №2» залишити без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 43 380,30 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
КП «ЖЕО №2» у відповідності до рішення Полтавської міської ради від 16 березня 2012 року є балансоутримувачем гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є наймачем кімнати № НОМЕР_1 у вищевказаному гуртожитку та із членами сім'ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є споживачами житлово-комунальних послуг.
27 листопада 2017 року КП «ЖЕО №2» до Ленінського районного суду м. Полтави було подано заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2017 року (справа № 553/3151/17) у відкритті провадження у справі за заявою КП «ЖЕО №2» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про видачу судового наказу відмовлено.
Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, заборгованість відповідачів за оплату житлово-комунальних послуг за період з 01 липня 2015 року по 31 вересня 2018 року становить 43 380,30 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що у кімнаті № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , наявні індивідуальні прилади обліку холодної та гарячої води, що підтверджується копією акту виконаних робіт по встановленню та опломбуванню приладів обліку (т.1, а.с. 45), копією акту «Про прийняття до розрахунків приладів обліку води» (т. 1, а.с. 121), копією платіжного документу КП ПОР «Полтававодоканал» (т. 1, а.с. 260).
Позиція апеляційного суду
Щодо стягнення заборгованості
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з частино першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець (підприємство, яке надає житлово-комунальні послуги) зобов'язаний проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання.
Як вбачається із статтей 66, 67, 162 ЖК УРСР за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Згідно частини другої статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач комунальних послуг - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
За змістом частини другої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно частин першої та третьої статті 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до статті 130 ЖК УРСР порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначаються законом.
Згідно пункту 4 розділу ІІІ Положення про гуртожитки затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 84 від 27 квітня 2015 року (що діяло на період виникнення заборгованості) особи, які проживають у гуртожитку, зобов'язані своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку та за житлово-комунальні послуги.
Аналізуючи матеріали справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у відповідачів заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
При цьому звертає увагу, що згідно наданих документів в кімнаті № 600 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Оцінюючи докази в їх сукупності суд вважає, що відповідачами не надано достатніх доказів того, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у зазначеній кімнаті не проживають та не користуються житлово-комунальними послугами.
Також суд першої інстанції правильно звернув увагу, як на доказ користування кімнатою, на обов'язок протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Зважаючи на зазначене, доводи наведені в апеляційній скарзі, щодо непроживання у кімнаті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
З розрахунків наданих позивачем вбачається, що заборгованість виникла за користування житлово-комунальними послугами, а саме: електроенергією, підігрівом води, опаленням та утриманням будинку.
Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Згідно із пунктами 2, 3, 4 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, з власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг). Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг. Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.
Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 50 від 20 лютого 2008 року затверджено вичерпний перелік послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та встановлено середні тарифи на них.
Рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської ради №68 від 04 квітня 2018 року встановлено для КП «ЖЕО №2»: 1) перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, мінімально необхідний для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків та прибудинкової території; 2) періодичність та строки надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій окремо по кожному будинку.
З матеріалів справи вбачається, що у кімнаті № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , наявні індивідуальні прилади обліку холодної та гарячої води, що підтверджується копією акту виконаних робіт по встановленню та опломбуванню приладів обліку (т. 1, а.с.45), копією акту «Про прийняття до розрахунків приладів обліку води» (т. 1, а.с.121), копією платіжного документу КП ПОР «Полтававодоканал» (т. 1, а.с.260).
Тоді як при нарахуванні заборгованості за оплату житлово-комунальних послугКП «ЖЕО №2» вищезазначеного не врахувало.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про правильність рішення суду щодо наявності у відповідачів заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, їх розмір та вирахування із заявленої позивачем суми розмір заборгованості за підігрів води.
Щодо строку позовної давності
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Положеннями частини четвертої статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
При цьому, подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17). Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред'явлення позову (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц). Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року по справі № 712/8916/17.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути заборгованість, яка виникла за період з 01 липня 2015 року по 01 жовтня 2018 року з урахуванням вже існуючої станом на 30 червня 2015 року заборгованості в розмірі 5138,36 грн.
При цьому відповідний позов подано до суду 09 листопада 2018 року.
При розгляду справи судом першої інстанції відповідачами заявлялося клопотання про застосування строку позовної давності.
Зважаючи на наведене колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги в даній частині та застосування при обрахуванні заборгованості,що підлягає стягненню, строку позовної давності.
Враховуючи, що позов подано до суду 09 листопада 2018 року, стягненню підлягає заборгованість, що виникла після 09 листопада 2015 року та становить 185361,21 грн.
Щодо інших доводів апеляційної скарги
Посилання ОСОБА_1 на те, що розмір площі, який був використаний під час проведення розрахунку заборгованості не відповідає розміру кімнати не свідчить про неправильність рішення суду оскільки, як вже зазначалося, на мешканцях гуртожитку також лежить обов'язок щодо утримання приміщень спільного користування. Тому при розрахунку окрім розміру площі кімнати № 600 також бралася пропорційна частка площі місць загального користування гуртожитку.
Доводи наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що відповідачам на їх звернення не надано відомості щодо заборгованості не впливають на розмір заборгованості та не можуть бути підставою для неоплати житло-комунальних послуг.
Безпідставними є посилання ОСОБА_1 на те. що до розміру заборгованості включено судовий збір в розмірі 121,80 грн так як дане твердження спростовується матеріалами справи, в тому числі наданим розрахунком.
Доводи наведені в апеляційній скарзі КП «ЖЕО №2» стосовно того, що встановлення засобів підігріву води не постановлені на облік не є підставою для скасування рішення суду в даній частині оскільки, як вже зазначалося, встановлення індивідуальних приладів обліку холодної та гарячої води підтверджується копією акту виконаних робіт по встановленню та опломбуванню приладів обліку, копією акту «Про прийняття до розрахунків приладів обліку води», копією платіжного документу КП ПОР «Полтававодоканал». При цьому, зміна балансоутримувача з КП «ЖЕО № 8» на КП «ЖЕО № 2» не може свідчити про недійсність вчинених відповідачами дій щодо встановлення індивідуальних приладів обліку.
Також колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надавався розрахунок заборгованості за підігрів гарячої води з урахуванням встановлених приладів обліку, а тому не вбачається за можливе визначити плату за використання гарячої води в місцях загального користування.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
У зв'язку з неврахуванням судом першої інстанції строку позовної давності, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2019 року - змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь КП «ЖЕО №2» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з 24 558,41 грн до 18536,02 грн.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2019 року в частині розподілу судових витрат - змінити, стягнувши з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «ЖЕО №2» суму судових витрат в розмірі по 188,23 грн з кожного.
Апеляційну скаргу КП «ЖЕО №2» - залишити без задоволення.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Щодо судових витрат
За приписами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи оскаржуваним рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь КП «ЖЕО №2» суму судових витрат в розмірі 997,47 грн.
Однак, з норм ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, слідує, що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.
При цьому, солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Зважаючи на наведе та враховуючи зменшення суми, що підлягає стягненню з позивачів, колегія суддів приходить до висновку про зміну розміру стягнутого судом першої інстанції судового збору та зміни порядку його розподілу, а саме стягнувши з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «ЖЕО №2» судовий збір за подачу позову у розмірі по 188,23 грн з кожного.
Стягнути з КП «ЖЕО №2» на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений останнім при подачі апеляційної скарги пропорційно задоволеним вимогами в розмірі 366,85 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2019 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з 24 558,41 грн до 18536,02 грн.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2019 року в частині розподілу судових витрат - змінити, стягнувши з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради суму судових витрат в розмірі по 188,23 грн з кожного.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений останнім при подачі апеляційної скарги в розмірі 366,85 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 квітня 2021 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Г.Л. Карпушин
О.О. Панченко