29.03.2021 Справа № 756/15287/20
Справа № 756/15287/20
Провадження № 2/756/2402/21
29 березня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Жука М.В.,
при секретарі Шершньові В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2020 року АТ «КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24.06.2015 року між АТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, відповідно до умов якого позивачем видано відповідачу кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором. Сторони визначили, що договір складається з анкети-заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою, тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
Станом на 19.10.2020 року ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість.
Оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання та не погашає заборгованість, АТ «КБ «Приватбанк» просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 28 508 грн. 61 коп. заборгованості.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи за відсутності представника, в якій зазначає позовні вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення повістки за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
За таких обставин судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявній в ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 24.06.2015 року між АТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позивачем видано відповідачу кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який в подальшому було збільшено до 17 500 грн. Процентна ставка за користування кредитом становила 3,0 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором. Сторони визначили, що договір складається з анкети-заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою, тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 12-55).
З наданих позивачем розрахунків суми заборгованості станом на 19.10.2020 року вбачається, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складає 28 508 грн. 61 коп., з яких - 16 712 грн. 09 коп. заборгованість за тілом кредита, в тому числі і за простроченим тілом кредитом, 5 839 грн. 92 коп. заборгованість за відсотками на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України, 5 956 грн. 60 коп. нарахована пеня (а.с. 5-9).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Тому, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні.
У анкеті-заяві ОСОБА_1 від 24.06.2015 року процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім заборгованості за тілом кредиту, яка включає в себе і заборгованість за простроченим тілом кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути також проценти та пеню.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач посилається на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов було ознайомлено відповідача, який при цьому погодився з ними, підписуючи Заяву.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки зміст цього документа повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17), яка, в силу положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми процентів та пені.
Водночас, враховуючи, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, суд вважає можливим стягнути з відповідача фактично отриману суму грошових коштів у розмірі 16 712 грн. 09 коп.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.06.2015 року у розмірі 16 712 грн. 09 коп. та 1 240 грн. 18 коп. судового збору, а всього 17 952 (сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 27 коп.
В решті вимог позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя