30.03.2021 Справа № 756/6086/20
№2-а/756/190/20
№756/6086/20
16 лютого 2021 року Оболонський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді - Шевчука А.В.,
за участі секретаря - Парфенчик К.В.
в присутності позивача - Островської М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, -
встановив:
У травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Оболонського РВ ДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) у якому просить визнати протиправними дії останніх з примусового виконання постанови УПП у м. Києві ДПП України серія ЕАК № 2077239 від 07.02.2020 року про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не в автоматичному режимі.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Оболонським РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 62052052 від 14.05.2020 року з примусового стягнення з позивача подвійного розміру штрафу у сумі 1020 грн. та виконавчих витрат. Підставою для відкриття виконавчого провадження стала постанова УПП у м. Києві ДПП України серія ЕАК № 2077239 від 07.02.2020 року про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не в автоматичному режимі на підставі ч. 3 ст. 122 КУпАП за порушення правил руху на смузі для маршрутних транспортних засобів.
Позивач вказує, що постанова Оболонським РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) була спрямована до АТ «ПриватБанк» і на її підставі 15.05.2020 року на рахунки позивача, зокрема № НОМЕР_1 , було накладено арешт та зупинено рух коштів. При цьому, після добровільної оплати ОСОБА_1 штрафу, арешт з рахунку позивача так і не було знято.
Таким чином, позивач вважає дії відповідача з виконання постанови поліції протиправними з наступних підстав:
- постанова була надіслана до державної виконавчої служби для примусового виконання раніше ніж надіслана позивачу для добровільного виконання;
- постанова поліції оскаржена 22.05.2020 року до суду;
- на час отримання 20.05.2020 року постанови ДВС позивач сплатила штраф у розмірі 1020 грн., на підставі постанови поліції, яку отримала 15.05.2020 року;
- арешт накладено на всі грошові кошти, що перебували на рахунку (в розмірі більше 20 000 грн.), хоча сума боргу за постановою ДВС складала всього 1317,3 грн.;
- кошти в розмірі 1020 грн. та інші виконавчі витрати не були примусово списані наступного дня після накладення арешту;
- постанова поліції прийнята до виконання відповідачем не відповідала вимогам до виконавчого документа;
- постанова ДВС надіслана простим поштовим, а не рекомендованим відправленням і лише банку для арешту рахунків боржника, а не боржнику, як учаснику виконавчого провадження.
Крім того, позивач зазначає, що постановою Оболонського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) її зобов'язано подати декларацію про доходи та майно і попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. При цьому, позивач вказує, що правова підстава такого зобов'язання відсутня, а зазначена вимога порушує порядок примусового виконання постанови і не може бути наслідком притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху.
За таких обставин ОСОБА_1 просила про задоволення позовних вимог.
Позивач підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просила суд позов задовольнити.
Представник Оболонського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) в судове засідання не з'явився, будь-яких пояснень суду не надали.
В судовому засіданні обговорено питання можливості проведення розгляду справи за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомили.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази встановив наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою УПП у м. Києві ДПП України серія ЕАК №2077239 від 07.02.2020 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі на підставі ч. 3 ст. 122 КУпАП за порушення правил руху на смузі для маршрутних транспортних засобів, та накладено штраф у розмірі 510 грн.
Із ч. 1 ст. 307 КУпАП вбачається, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Частиною ч. 1 ст. 308 КУпАП передбачено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Із постанови серії ЕАК № 2077239 від 07.02.2020 вбачається, що ОСОБА_1 при винесенні вказаної постанови відмовилась її отримувати, про що свідчить відповідний запис (а.11).
При цьому, відповідачем не спростовано твердження ОСОБА_1 про отримання нею постанови серії ЕАК № 2077239 від 07.02.2020 року лише 15.05.2020 року, а тому не має підстав стверджувати, що остання сплативши штраф 20.05.2020 року порушила п'ятнадцятиденний термін для його оплати з дня вручення постанови, як це визначено ч. 1 ст. 307 КУпАП.
14.05.2020 року Оболонським РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 62052052 з виконання постанови УПП у м. Києві ДПП України серія ЕАК № 2077239 від 07.02.2020 року, а саме стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 1020 грн. та виконавчого збору у сумі 102 грн. (а.с.7).
Також, 14.05.2020 року Оболонським РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) винесена постанова про арешт коштів ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з розрахунками виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у розмірі 1 317,30 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач дізналася про вжиття заходів забезпечення та накладення арешту на її рахунки за постановою виконавчої служби із повідомлення АТ «ПриватБанк» 15.05.2020 року (а.с.10).
Згідно квитанції від №0.0.1/09063552.1 ОСОБА_1 18.05.2020 року здійснила сплату штрафу у розмірі 1020 грн. на рахунки та за реквізитами, які були зазначені у постанові поліції, яку отримала 15.05.2020 року, фактично до того, як отримала 20.05.2020 року постанову виконавчої служби.
В свою чергу суду не надано підтвердження звернення ОСОБА_1 із заявою до виконавчої служби про скасування арешту після сплати штрафу, із повідомленням та поясненнями щодо причини оплати коштів не на рахунки Оболонського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ).
Згідно ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
У постанові від 14.05.2020 року Оболонського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) про арешт коштів ОСОБА_1 чітко зазначено, що арешт накладається в межах суми звернення стягнення з розрахунками виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у розмірі 1 317,30 грн., за таких обставин твердження ОСОБА_1 про неправомірність дій державного виконавця та накладення виконавцем арешту на усі кошти останньої не відповідає дійсності.
Закон України «Про виконавче провадження» не містить статей 13-1, 48-2 на які посилається позивач обґрунтовуючи неправомірність дій державної виконавчої служби щодо порядку звернення стягнення, а ст. 13 і ст. 48 цього Закону, які дійсно регламентують порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника не містять обов'язку виконавчої служби до негайного, або ж наступного дня після накладення арешту, стягнення коштів, закінчення виконавчого провадження та зняття арешту.
Згідно ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження направлення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням, а також спростування того, що документи виконавчого провадження не були надіслані боржнику наступного робочого дня з дня їх винесення, як це передбачено ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», тобто з порушенням установлених термінів.
Пунктом 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник зобов'язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
З огляду на зміст п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» та характер вимог здійснюваного стягнення з ОСОБА_1 твердження останньої про неправомірне зобов'язання боржника подати декларацію про доходи та майно і попередження про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей є безпідставними.
Враховуючи зазначене, а також те, що вимоги ОСОБА_1 і обґрунтування позову, частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає за можливе позовну заяву задовольнити частково.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 4-15, 19, 22, 32, 44-47, 72-78, 90, 210, 211, 241-246, 250, 287, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправними, в межах предмету скарги, дії Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вжиті при примусовому виконанні постанови Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції України серії ЕАК №2077239 від 07.02.2020 року щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу та виконавчого збору.
Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. сплаченого судового збору за розгляд справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до відповідного апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва.
Повний текст рішення виготовлено 30.03.2021 року.
Суддя: А.В. Шевчук