Справа № 541/13/21
Номер провадження3/541/74/2021
31 березня 2021 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі головуючого судді: Городівського О.А. секретаря судового засідання - Ніколєнко М.В., захисника адвоката - Акрітова К.К., розглянувши матеріали, які надійшли з Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , працюючого трактористом в ПП імені Зубковського, РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст.130, Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №272468 від 01.01.2021, 01.01.2021 року о 21 годині 30 хвилин в м.Миргород по вул. Гоголя, 198 ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків, тест №358 від 01.01.2021 року. Водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9(а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судові засідання, які призначалися на 25.01.2021, 24.02.2021, 16.03,.2021, 31.03.2021 ОСОБА_1 не з'явився, усні чи письмові пояснення суду не надав.
Свідок ОСОБА_2 в судове засідання на виклик суду не з'явився в телефонному режимі повідомив суд про те, що заступає на чергування і у зв'язку з отриманням зброї не має можливості вчасно з'явитися в судове засідання. Суд вважає дану причиною поважною, а також зазначає про те, що 16.03.2021 року даний свідок з'явився в судове засідання, але оскільки в матеріалах справи була заява захисника, адвоката Акрітова К.К., про відкладення розгляду справи, а даний свідок викликався за клопотанням сторони захисту, то суд відклав розгляд справи не допитуючи останнього.
Захисник особи що притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Акрітов К.К. в судовому засіданні 31.03.2021 року наголошував на тому, що працівниками поліції його підзахисному не були роз'яснені права, а також права на захист. Просив суд звернути увагу на протокол про адміністративне правопорушення у якому чітко видно виправлення дати, вважав, що інспектор, який складав протокол порушив Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, зокрема п.7 р.2. Крім того, також вважав, що у зв'язку з не наданням інформації про порядок копіювання відеозаписів з портативного відеореєстратора інспектора СРПП Миргородського ВП ОСОБА_2 , а також відеореєстратора службового автомобіля, журналу обліку копіювання та видачі відеозаписів із стаціонарної системи, вважав відеозапис долучений до матеріалів не належним доказом. А сам протокол не є підставою, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Також посилався на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року по справі №9901/372/20 яким визнано неправомірними бездіяльність Комітету ВРУ щодо не внесення ст. 130 в КУпАП
Заслухавши пояснення захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи про адміністративне правопорушення суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення.
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, його вина доводиться наявними в матеріалах справи доказами, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №272468 від 01.01.2021 року, в якому викладені обставини вчинення правопорушення, крім того в письмових поясненнях самим ОСОБА_1 зазначено, що він вжив 0.25 грам горілки та керував авто 01.01.21 р. (а.с.1);
- тестуванням на алкоголь до протоколу БД№272468 приладом Drager з результатом тестування 1,98‰ , який також підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності без зауважень (а.с.2);
- відеозаписом події, що сталася 01.01.2021 року з якого встановлено, що ОСОБА_1 в присутності двох свідків продув алкотестер Драгер з результатом тестування 1,98‰ (а.с. 5).
Вказані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Суд критично оцінює доводи захисника адвоката Акрітова К.К. наданих суду 31.03.2021 року з огляду на наступне.
Доводи захисника, адвоката Акрітова К.К. про порушення інспектором СРПП Кропивним Р.В. п.7 р.2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції не заслуговують на увагу, оскільки суд враховує той факт, що всі інші дати, крім дати складення, зазначені в протоколі вірно а також враховує той факт, що інспектором було механічно зазначено 2020 рік змість вірного 2021 року зважаючи на те, що з початку нового року пройшло всього лише майже 10 годин. В судовому засіданні судом достовірно встановлення дату вчинення правопорушення 01.01.2021 року, яка не заперечувалася стороною захисту.
Згідно «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» №1026 від 18.12.2018, а саме п.5 розділу ІІ, зі змісту якої вбачається, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
П. 6 розділу VІІІ зазначеної Інструкції дозвіл на копіювання та видачу відеозаписів надається відповідальній особі виключно за рішенням керівника цього органу, підрозділу поліції.
Копіювання та видача відеозапису проводяться відповідальною особою на підставі відповідного письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов'язки.
У разі копіювання та видачі відеозапису робиться відмітка в Журналі обліку копіювання та видачі відеозаписів зі стаціонарної системи або в Журналі обліку.
З огляду на вищенаведене обґрунтування позиції адвокатом Акрітовим К.К. невинуватості, ОСОБА_1 не спростовують доказів надані працівниками поліції повністю узгоджуються з письмовими поясненнями останнього і не є суперечливими його вини у порушенні п. 2. 9 а ПДП України, які містяться у матеріалах справи.
Суд вважає, що вказані докази є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і в своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення та винуватість в ньому ОСОБА_1 . Підстав сумніватися в достовірності зазначених доказів у суду немає.
Крім того, згідно дії нормативно-правових актів у часі суддя зазначає таке.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Верховною Радою України 22 листопада 2018 року прийнято Закон України «Про внесення змін додеяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»(далі - Закон № 2617-VIII), яким визначено поняття кримінального правопорушення, кримінального проступку та визначено особливості початку досудового розслідування у формі дізнання.Закон набув чинності 01 липня 2020 року.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу ІЗакону №2617-VIII статтю 130 КУпАІІ викладено у новій редакції. Одночасно, підпунктом 171 пункту 2 Розділу 1 внесено зміни до Кримінального кодексу України та введено новий склад кримінального проступку у статті 286-1 КК України у такій редакції: "Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", об"єктивна сторона якого включає відповідальність як за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само: передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування. У частині другій цієї статті передбачена відповідальність за повторне вчинення проступку.
Законом України від 17.06.2020 року №720-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (на підставі статті 8 Конституції України набув чинності в порядку частини 5 статті 94 Конституції України з дня опублікування в офіційному друкованому виданні Верховної Рада України «Голос України» - 03.07.2020 року) виключені норми Закону №2617-VIII а саме: підпункт 4 пункту 1 Розділу І, яким положення статті 130 КУпАП викладено у новій редакції та підпунктом 171 пункту 2 Розділу 1, яким введено в дію положення статті 286-1 КК України.
Згідно з частиною 5 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 720-ІХ до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки Законом №720-ІХ такі зміни виключені, суд керується положеннями статті 8 КУпАП.
Статтею 8 КУпАП визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставізакону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставізакону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Тобто, до набрання чинності Закону №2617-VIII (до 01.07.2020 року), КУпАП передбачав у статті 130 адміністративну відповідальність за керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: з 01.07.2020 року і до 03.07.2020 року такі діянні криміналізовано шляхом доповнення КК України статтею 286-1; а з 04 липня 2020 року такі діяння знову віднесенні до статті 130 КУпАП .
Оскільки ОСОБА_1 вчинив дії, які охоплюються складом адміністративного правопорушення за частиною 1статті 130 КУпАП після 03.07.2020 року, а саме 01.01.2021 року керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а зміни, введені підпунктом 4 пункту 1 Розділу І (яким положеннястатті 130КУпАП викладено у новій редакці) та підпунктом 171 пункту 2 Розділу 1 (яким введено в дію положення статті 286-1 КК України Закону №2617-VIII виключені Законом № 720-ІХ, тобто положення статті 130КУпАП на момент розгляду справи діє в редакції Закону від 07 липня 2016 року за №1446-VIII, має бути застосований закон, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
На підставі викладеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення,значний суспільний резонанс справ зазначеної категорії, а також те, що ОСОБА_1 вчинив грубе порушення ПДР України, внаслідок якого могли настати тяжкі наслідки, своїми діями наражав на небезпеку себе та інших осіб, ігноруючи загальноприйнятими нормами поведінки та співжиття в суспільстві, легковажно дозволив собі керувати транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, з метою недопущення чергового вчинення ОСОБА_1 грубих правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає доцільним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на час вчинення правопорушення складає 10200 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рі.
При постановленні рішення у справі, суд вдався до детальної оцінки зібраних доказів, виключно, з метою прийняття справедливого і обґрунтованого рішення, в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та з метою виключення, будь-якого роду сумнівів щодо не законності прийнятого рішення, остільки протиправні дії, повинні мати наслідком відповідальність установлену законом. За змістом ст.ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення. Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд врахував, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Європейський Суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення Європейський Суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до ч.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності стягується судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент винесення постанови становить 454 гривні 00 копійок.
Керуючись ст.ст. 36, 130, 283-285 КУпАП, суд
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. (десять тисяч двісті гривень) на користь держави, на номер рахунку ІВАN UA048999980313050149000016001; населений пункт: ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ/М.ПОЛТАВА; отримувач: ГУК у Полт.обл/Полтавська/21081300; код ЄДРПОУ 37959255; банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); код класифікації і доходів бюджету 21081300, адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 454 гривні 00 копійок судового збору (чотириста п'ятдесят чотири нуль копійок) судового збору (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 9089 9998 0313 1112 5600 0026 001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду області шляхом подання апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 31.03.2021.
Суддя Миргородського
міськрайонного суду О. А. Городівський