Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/162/21
Провадження № 1-кп/553/120/2021
Іменем України
01.04.2021м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
законного представника обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, українця, громадянина України, учня 1 курсу Полтавського професійного ліцею № 1, що по вул. Сакко, 16А в м. Полтаві, з базовою середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,-
09.10.2020 року, близько 22 год. 40 хв., обвинувачений ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, перебували неподалік приміщення «Продукти-1226» ТОВ «АТБ - маркет» магазину АТБ, що в м. Полтаві по вул. Сакко, 1, звернули увагу на раніше незнайомого їм ОСОБА_8 , який зайшов до приміщення магазину, та в останніх виник умисел на заволодіння його майном.
З цією метою, обвинувачений ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 , в той же день, близько 22 год. 50 хв., дочекалися коли вийшов з приміщення магазину потерпілий ОСОБА_8 та прослідували за ним.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення майна, обвинувачений ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 , маючи прямий умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, в той же день та час, поблизу Комунального підприємства «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», що знаходиться за адресою: площа Слави, 2, м. Полтава, підбігли до потерпілого ОСОБА_8 та із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, що виразилось у нанесенні тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_4 у вигляді удару ногою в ліву частину грудної клітини потерпілого ОСОБА_8 від якого той впав на землю, та нанесенні ударів ОСОБА_9 ногами по голові.
Подолавши таким чином волю потерпілого ОСОБА_8 до спротиву та продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу на заволодіння майном, обвинувачений ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 невідкладно вдалися до перевірки вмісту кишень одягу останнього та вилучили виявлені при ньому речі, а саме: шкіряний гаманець (вартістю 100 грн. зі слів потерпілого) з грошовими коштами в сумі 300 грн. різними купюрами та мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 7» у корпусі чорного кольору, імеі: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 вартістю 3816 грн. (згідно висновку експерта Полтавського НДЕКЦ №2305 від 30.10.2020). Після чого з місця скоєння злочину зникли та розпорядились викраденим майном на власний розсуд, спричинивши своїми діями потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на суму 4216 грн.
Таким чином обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 cт. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння за викладених вище обставин. Щиро розкаявся у вчиненому та просив його суворо не карати.
Законний представник обвинуваченого ОСОБА_5 просила його суворо не карати.
Потерпілий подав до суду заяву, в якій просив суд провести судове засідання без його участі.
Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз'яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи, а вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України вважає повністю доведеною сукупністю доказів наданих стороною обвинувачення безпосередньо перевірених судом в ході розгляду даного кримінального провадження.
Надані стороною обвинувачення докази в сукупності з показаннями обвинуваченого, не довіряти яким у суду немає жодних підстав, повністю підтверджують дані про місце, час, спосіб, мотив та обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України сукупністю доказів, які суд визнає належними, допустимими та достовірними, бере їх до уваги та кладе в основу обвинувального вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , який повинен нести кримінальну відповідальність за вчинений ним злочин.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно ч.2 ст. 8 КПК України та ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при розгляді даного кримінального провадження враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, викладену в рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України», «Коробов проти України» та «Ушаков проти України» щодо концепції доведення вини «поза розумним сумнівом» та вважає, що стороною обвинувачення в повній мірі доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності - достатніми доказами по справі «поза розумним сумнівом», що також узгоджується із положеннями ст. 94 КПК України та які в повній мірі дають змогу суду зробити переконливий висновок щодо притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого.
Відповідно до ч.ч. 1,3 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Проаналізувавши всі докази, досліджені в судовому засіданні, суд, з врахуванням вимог ст. 337 КПК України, вважає доказаною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Відповідно до ч.1 статті 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини, ст.62 Конституції України і норм КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.
Оцінюючи всі докази надані стороною обвинувачення за даною кримінальною справою в їх сукупності, суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права».
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 :
-за ч. 2 ст. 186 КК України, як умисні дії, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправдання засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року ) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд сказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Суд, при вирішенні питання щодо призначення виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 враховує положення п. 1 ППВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», ст. ст. 50 та 65 КК України, та виходить з того, що особі, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Зважаючи на такі висновки Європейського суду з прав людини, виходячи з положень ст. 65 КК України, приймаючи до уваги викладене вище, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні злочину і щиро розкаявся у цьому, його характеристику, молодий вік, висновок органу пробації, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, наявність обставин які пом'якшують покарання та відсутність тих, які обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. ст. 75,76,104 КК України, яке буде необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
По справі цивільні позови не заявлялись.
Відповідно до ст. 124 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати по кримінальному провадженню підлягають стягненню з ОСОБА_4 .
Долю речових доказів, які долучені до матеріалів кримінального провадження, суд вважає необхідним вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 373 та 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.
У відповідності до ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 у період іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконати заходи передбачені пробаційною програмою.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати пов'язані із проведенням експертиз по кримінальному провадженні у сумі 653,80 грн.
Вирок може бути оскаржено в Полтавський апеляційний суд через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя Ленінського районного суду м.Полтави ОСОБА_1