Справа № 279/634/21
Провадження № 6/279/21/21
02 квітня 2021 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі : судді Коваленко В.П., секретаря Комарової О.В.,
розглянувши подання державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про примусовий привід боржника ОСОБА_1 , -
Державний виконавець Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ЦМРУМЮ (м. Хмельницький) Веренчанська О.М. звернулась до Коростенського міськрайонного суду з поданням про примусовий привід боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування подання зазначила, що на виконанні у старшого державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ЦМРУМЮ (м. Хмельницький) перебуває виконавче провадження № АСВП 63173092 з примусового виконання виконавчого листа №2-3881/10 виданого 26.08.2020 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ " Ансу" заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 79734,80 гривень. Державним виконавцем здійснюються дії з примусового виконання рішення суду, але боржник без поважних причин не з'являється за викликом до ДВС, вимоги виконавчого документа не виконує, виклики до ДВС не отримує. Просила вирішити питання про привід боржника через органи внутрішніх справ.
Вивчивши та дослідивши подання , суд вважає, що в задоволенні подання слід відмовити з наступних підстав.
На виконанні у Коростенському міськрайонному відділі ДВС ЦМРУМЮ (м. Хмельницький) знаходиться виконавче провадження №АСВП 63173092 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18.01.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ансу" 79734,80 гривень .
01.10.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63173092, копії якої направлені сторонам.
02.10.2020 року державним виконавцем у виконавчому провадженні винесено постанову про арешт коштів, яку направлено на виконання до банківських установ, 07.10.20 винесено постанову про арешт майна боржника. Проте вжиті заходи не дали змогу стягнути з боржника кошти, належні стягувачу.
Згідно довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано квартиру за адресою : АДРЕСА_1 . 28.01.2021 року при здійсненні державним виконавцем виходу за адресою місцезнаходження майна двері ніхто не відчинив. Крім цього ОСОБА_1 неодноразово направлялись виклики з'явитись до виконавчої служби.
Інші вжиті державним виконавцем виконавчі дії не призвели до бажаного результату - виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.438 ЦПК України, розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
Пунктом 14 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець має право викликати фізичних осбі, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явиться за викликом виконавця, виконавець має право звернутись до суду щодо застосування до нього приводу.
Ні Законом України «Про виконавче провадження», ні нормами цивільного процесуального законодавства не визначено поняття, підстави, обмеження щодо застосування, а також мету приводу особи.
Згідно ст. 129 Конституції України, суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Згідно частинам 1, 3 ст. 7 вказаного Закону, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом; доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Закон України «Про виконавче провадження» передбачає право державного виконавця на звернення до суду із поданням про примусовий привід боржника. Таке подання державного виконавця погоджується з начальником відділу державної виконавчої служби, в якому зазначаються прізвище, ім'я та по батькові боржника, його місце проживання або/та роботи, місцезнаходження органу державної виконавчої служби і час, на який необхідно здійснити привід боржника.
За змістом ст. ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.2 Четвертого протоколу до Конвенції, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Під приводом особи слід, на думку суду, розуміти примусове супроводження особи, до якої він застосовується для проведення виконавчих дій в нашому випадку.
Примусове супроводження особи є обмеженням її прав на вільне пересування, гарантованого чинним законодавством. Таке право не є абсолютним, однак застосування таких обмежень має мати легітимну мету (інтереси національної чи громадської безпеки, підтримання публічного порядку, запобігання злочину, захист здоров'я чи моралі, прав і свобод інших осіб).
Метою застосування приводу відносно боржника ОСОБА_1 державним виконавцем зазначено необхідність вчинення виконавчих дій, спрямованих на виконання рішення суду, зокрема входження до належної йому квартири, опис майна.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає недопустимими обмеження права особи на свободу пересування, застосування до неї примусового приводу, за відсутності легітимної мети для такого обмеження.
В поданні відсутні докази того, що адреса, на яку державним виконавцем направлено виклик, є місцем проживання, перебування боржника, не витребувано відомостей про боржника з органів реєстрації місця проживання боржника.
Крім того, подання про примусовий привід повинно містити дату та час, на який необхідно здійснити привід боржника, що в даному поданні відсутнє.
За таких обставин суд приходить до висновку, що подання не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 438 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ЦМРУМЮ (м. Хмельницький), про примусовий привід боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя Коростенського
міськрайонного суду В.П. Коваленко