Справа №295/190/20
Категорія 67
2/295/284/21
26.03.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючого судді Чішман Л.М.
за участю секретаря Лайчук В.В.,
позивача ОСОБА_1 його представника ОСОБА_2 , відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 їх представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості одержання прав на спадкування за законом та усунення особи від права на спадкування ,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в період з 01.01.2004 року по 05.03.2019 року; визнати за спадкоємцем четвертої черги за законом ОСОБА_1 право на спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_7 разом із спадкоємцями першої черги за законом - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ; усунути ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_7 ; стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що з січня 2004 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 разом проживали за адресою: АДРЕСА_1 , були в теплих стосунках, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, створений від спільної праці, влаштовували свята, на яких поводились як чоловік та дружина, в побуті були пов'язані спільними обов'язками, разом відпочивали, відвідували родичів та друзів тощо. ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в період з 01.01.2004 року по 05.03.2019 року в зареєстрованому шлюбі з іншими особами не перебували. Позивач пояснив, що починаючи з 2009 року ОСОБА_7 хворіла та неодноразово проходила лікування в нейрохірургічному відділені Житомирської обласної клінічної лікарні. В 2014 році ОСОБА_7 було діагностовано онкозахворювання. Призначене їй лікування було платним, тому воно було оплачено за кошти спільного бюджету. Починаючи з 2014 року по 2018 рік включно, ОСОБА_7 в супроводі позивача та за його кошти проходила лікування двічі на рік в ТОВ «Санаторій «Боржава» та Санаторій «Куяльник». На початку лікування та придбання медичних препаратів здійснювалося за зароблені спільно кошти, а в подальшому позивач був вимушений позичати кошти. 25.02.2019 року позивачу було надано згоду на догляд за хворою та зберігання наркотичних, психотропних речовин та/або прекурсорів засобів. На підставі чого, позивач вважає, що протягом останніх 5 років життя ОСОБА_7 , вони не лише проживали разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, а й протягом тривалого часу позивач опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу ОСОБА_7 , яка через зазначену вище хворобу була у безпорадному стані.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, її похованням займався виключно позивач, оскільки у останньої були лише батьки, які є особами похилого віку і самі потребують догляду. Рідна донька ОСОБА_7 - ОСОБА_4 , з моменту виявлення тяжкої хвороби і по момент смерті ОСОБА_7 не приймала участі у догляді за матір'ю, не надавала будь-якої допомоги у лікуванні та утриманні спадкодавця, як фінансової так і моральної, не була присутня на похоронах матері. Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належне їй майно. 26.12.2019 року приватним нотаріусом Примою Н.В. було відмовлено у вчиненні нотаріальної. Позивач зазначив, що з урахуванням викладеного є всі підстави для застосування до спірних правовідносин положення статті 1259 ЦК України і визнання за позивачем права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги.
В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Сіра А.В. підтримали позовні вимоги та просили задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та їх представник - адвокат Левчук Т.В. в судовому засіданні не визнали позовних вимог та просили відмовити в їх задоволенні. В судовому засіданні 24.03.2021 року ОСОБА_4 вказала, що з матір'ю - ОСОБА_7 не спілкувалась з 18 років, через сімейні обставини.
В ході розгляду справи від відповідачів не надходило відзиву на позовну заяву.
Заслухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку.
Позивач стверджує, що він та ОСОБА_7 проживали з 2001 року в цивільному шлюбі, без фактичної реєстрації шлюбу.
Як вбачається із наданих копій фотокарток ОСОБА_1 та ОСОБА_7 разом відпочивали у 2001, 2006, 2013 року, що не заперечувалось відповідачами.
Згідно ряду медичних документів з медичних діагностичних центрів та установ, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_7 проходила довготривале лікування у зв'язку з виявленим онкологічним захворюванням.
У довідці із амбулаторної карти №14454 вказано, що ОСОБА_7 перебуває ж Житомирському обласному онкологічному диспансері на обліку з 25.01.2016 року, хворіє з 1998 року, оперована в ТМО в 209, 2010, 2011, 2012, 2014, 2015 року; в 2015 році отримала п/о курс променевої терапії на лінійному прискорювачі м. Рівне, з 2017 року проведено оперативне лікування (а.с. 28).
Згідно відповіді ТОВ «Санаторій «Боржава» від 20.01.2021 року №2, у 2016 році послуги санаторію було надано ОСОБА_7 , 1959 року народження та ОСОБА_1 , 1954 року народження, які перебували в санаторії з 04.07.2016 року по 22.07.2016 рік, проживали в одному номері, ОСОБА_1 було сплачено санаторію 5 700,00 грн (а.с. 184).
Згідно довідки серії 12ААб №027334 від 13.02.2018 року, ОСОБА_7 встановлено першу групу інвалідності без терміново, встановлено, що ОСОБА_7 потребує постійної сторонньої допомоги (а.с. 26).
25.02.2019 року ОСОБА_1 надано дозвіл головним лікарем Центру ПМСД Житомирської міської ради на здійснення догляду, отримання наркотичних засобів, психотропних речовин та/або прекурсорів і виконання призначень лікаря для хворого ОСОБА_7 (а.с. 44).
Зі змісту свідоцтва серії НОМЕР_1 , ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).
Згідно довідки КП «ЦПМСД» Житомирської міської ради від 05.03.2019 року, причиною смерті ОСОБА_7 інтоксикація та злоякісне новоутворення шкіри голови, лікарем зазначено, що приблизний час між захворюванням і смертю становить 5 років (а.с. 12).
05.03.2019 року ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_7 , вжито заходів для організації її поховання, що встановлено згідно Договору №1-12710 на організацію та проведення поховання, Договору №1-1508 від 05.03.2019 року (а.с. 60).
На підставі договору купівлі-продажу, 24.02.2000 року ОСОБА_7 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 14).
24.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Пріми Н.В. із заявою про видачу йому, як спадкоємцю четвертої черги, свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_7 , з якою він проживав у цивільному шлюбі з 2001 року та по день смерті ОСОБА_7 . Спадщина складається з квартири АДРЕСА_2 та 1/3 частини квартири АДРЕСА_3 .
Постановою приватного нотаріуса Пріми Н.В. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі того, що одержання спадкоємцями за законом права на спадкування не змінювалась нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців чи рішенням суду, а тому вчинення нотаріальної дії суперечитме законодавству України (а.с. 9-10).
За життя ОСОБА_7 не складала заповіту.
24.03.2021 року за клопотанням позивача було допитано свідків.
Свідок ОСОБА_9 дільнича медична сестра за місцем проживання ОСОБА_1 пояснила, що з 2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали разом, їздили в санаторії, ОСОБА_1 займався лікуванням ОСОБА_7 , отримував консультації щодо її лікування.
Свідок ОСОБА_10 знайома по спільні роботі, пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з 2001 року проживали разом в одній квартирі, вели спільне господарство, кохали один одного, їздили в санаторій, позивач здійснив ремонт квартири, де вони разом проживали. Мати та дочка не злійснювали догляду за ОСОБА_7 . З дочкою ОСОБА_7 не спілкувалась, оскільки мала на неї обіду.
Свідок ОСОБА_11 фельшер швидкої допомоги пояснив, що останні десять днів перед смертю ОСОБА_7 він ставив їй капельниці, в квартирі було чисто та охайно, за ОСОБА_7 постійно доглядав ОСОБА_1 , останні робив ОСОБА_7 внутрім"язові уколи.
Свідок ОСОБА_12 знайомий ОСОБА_1 по роботі, пояснив, що багато разів був за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 та вважав, що вони перебувають в шлюбі, позивач доглядав за ОСОБА_7 під час хвороби.
Свідок ОСОБА_13 , яка є сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , пояснила, що знає обох з першого ж дня, відколи вони поселились у квартирі АДРЕСА_2 , а саме з 2000 року та зазначила, що вони проживали як подружжя, мали спільне господарство, разом готували, прибирали та інш. Позивач робив ремонт у квартирі, під час хвороби доглядав за ОСОБА_7 робив перевязки, возив до лікарів та завдяки ОСОБА_14 Є ОСОБА_7 довше прожила. Свідок зазначила, що ніколи не чула претензій від ОСОБА_7 до ОСОБА_1 .
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ст. 25 СК України , жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У постанові від 17.06.2020 року №755/18012/16 Верховний Суд зробив правовий висновок, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є ведення спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Оцінюючи викладені вище, встановлені обставини за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що в сукупності викладені докази дозволяють дійти висновку, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 року по 05.03.2019 року, вони були пов'язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки.
Суд дійшов висновку про встановлення факту проживання позивача та відповідача однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки було введено в національне законодавство СК, який набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК. Кодекс про шлюб та сім'ю Української РСР, який діяв до 1 січня 2004 року, таких положень не містив. Тому вказаний факт може бути встановлений лише з 1 січня 2004 року.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування позачергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від їх прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.
Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до статей 1261-1265 ЦК України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.05.2020 року у справі № 453/968/17.
Згідно роз'яснень, які містяться у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Згідно ст. 76 ЦПК України докази встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_1 доведено, що він до дня смерті ОСОБА_7 проживав разом з нею однією сім'єю, допомагав їй, займався її лікуванням, а тому суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 виникло право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.
Статтею 1224 ЦК України передбачено підстави для усунення від права на спадкування.
Позивач вважає, що ОСОБА_4 слід усунути від права на спадкування після смерті ОСОБА_7 , посилаючись на частини 3, 6 ст. 1224 ЦК України, оскільки ОСОБА_4 ухилялася від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця.
В ході розгляду справи ОСОБА_4 не заперечувала, що не спілкувалась з матір'ю - ОСОБА_7 .
Статтями 202, 203 СК встановлено обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними.
Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вимога про усунення від права на спадкування за законом особи може бути пред'явлена лише після смерті спадкодавця.
Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Суд не приймає до уваги пояснення позивача про те, що безпорадний стан спадкодавця виразився в тому, що вона мала 1 групу інвалідності та померла від тяжкої хвороби, внаслідок злоякісного утворення, оскільки майже до останніх днів ОСОБА_7 працювала, сама облаштовувала своє життя.
З пояснень свідків не вбачається, що спадкодавиця потребувала сторонньої допомоги доньки чи знаходилася в безпорадному стані, потребувала матеріальної допомоги, вимагала допомоги від відповідача ОСОБА_4 , оскільки за місяць до смерті з показів свідків власне пересувалась, мила сходинкову клітину в під"їзді, готувала та прибирала в квартирі та не зазначала про необхідність допомоги від інших осіб.
Відповідач ОСОБА_4 зазначила, що з 18 річного віку не спілкувалась з матір"ю ОСОБА_7 , проживала окремо від матері разом з неповнолітньою дитиною, перебувала на обліку в центрі зайнятості, отримувала соціальну допомогу на утримання дитини, про те, що мати хворіла та в подальшому померла її відомо не було, оскільки тривалий час з нею не спілкувалась, з чого можна зробити висновок, що відповідач проживаючи окремо від спадкодавця могла не знати про хворобу матері, тобто умисно не уникала від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.
Позивачем не доведено належними та допустимим доказами, що відповідач ОСОБА_4 була обізнана про стан матері, усвідомлювала свій обов'язок щодо утримання, надання допомоги, що відповідач мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій, умисно ухилялась від надання допомоги спадкодавцю, так само як і не доведено про перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреби спадкодавця в допомозі, хоча відповідно до норм ЦПК України це є обов'язком позивача, за таких обставин, суд відмовляє в задоволені позову в частині позовнихвимог щодо усунення ОСОБА_4 від права на спадкування.
Керуючись статями 3, 21, 25, 28 СК України, статями 1216, 1218, 1224, 1258, 1259, 1264 ЦК України, статями 12, 76-81, 89, 141, 280, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в період з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за спадкоємцем червертої черги за законом ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_7 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі спадкоємцями першої черги за законом ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 02.04.2021 року.
Позивач : ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 Відповідачі: ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 , код НОМЕР_3
ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 код в матеріалах справи відсутній.
Суддя Л.М. Чішман